Синдроми органічного ураження головного мозку

До цих синдромів належать органічний психосиндром, кор-саковський (амнестичний), паралітичний (псевдопаралітичний) та лобний. У них поєднуються позитивна й негативна симптоматика.

Органічний психосиндром. Власне, це група психопатологічних синдромів, спричинених органічним ураженням головного мозку. Подібність патогенетичних механізмів зумовлює деякі спільні ознаки такого типу синдромів різної етіології.

Органічний психосиндром (психоорганічний) характеризується загальною психічною неспроможністю, зниженням пам'яті, особливо на останні події, кмітливості, працездатності, ослабленням афективно-вольових властивостей (Е. Bleuler, 1916).

Н. Walther-Buel (1951) виділив тріаду симптомів, що характеризують клінічні прояви органічного психосиндрому: ослаблення пам'яті, що може досягти корсаковського синдрому (погіршення осмислення, розуміння); нестриманість; лабільність емоцій.

До клініки синдрому включають ознаки осередкових розладів мови, гнозису і праксису. Обов'язковим симптомом є деменція.

Органічний психосиндром може набувати резидуального характеру як наслідок гострого екзогенного психозу. Тоді його перебіг стабільний. Але часто він є ознакою прогредієнт-ного органічного захворювання. При цьому виявляється певна динаміка — від церебростенічних ознак до глибокого недоумства.

Поряд із недоумством при органічному психосиндромі спостерігаються психопатоподібні зміни особистості. Залежно від переважання у клінічній картині ознак недоумства чи психо-патоподібних змін виділяють два варіанти органічного психосиндрому: характерологічний і дементний. Вони можуть бути певними етапами хворобливого процесу: характеропатичні зміни переходять у грубу психоорганічну деменцію.

Органічний психосиндром спостерігається при хронічних екзогенних і ендогенно-органічних ураженнях головного моз-

ку (прогресивний параліч, судинні психози, старече недоумство, хвороби Піка і Альцгеймера, наслідки черепномозкових травм, пухлини головного мозку, інфекційні й інтоксикаційні психози з несприятливим перебігом).

 

Корсаковський (амнестичний) синдром був описаний С. С. Корсаковим (1887) як самостійна хвороба (енцефалопа-тія), спричинена алкоголізмом. Проте згодом було помічено, що такий психічний розлад спостерігається при багатьох органічних ураженнях головного мозку. Деякі автори ототожнюють корсаковський і органічний психосиндроми (Е. Bleuler, К. Laspers та ін.). Доцільно розглядати амнестичний синдром як різновид психоорганічного.

Головним розладом при корсаковському синдромі є^втрата пам'яті на теперішні (поточні) події (фіксаційна амнезія) за збереження її на події минулого. Всі нові враження миттєво зникають із пам'яті. Хворі нічого не пам'ятають, не знають, де вони перебувають, хто біля них, який сьогодні день тижня, які число, рік. Після розмови з лікарем забувають сам факт розмови. Зустрівшись з ним через хвилину, сприймають як незнайому людину. Не знають своєї палати, ліжка, не пам'ятають, снідали чи обідали (амнестична дезорієнтація). Все, що відбулося до захворювання, зберігається в пам'яті і відтворюється адекватно. Зберігаються і набуті знання. З прогресуванням хвороби втрачається пам'ять і на минулі події (закон Рібо). Прогалини пам'яті заповнюються несправжніми спогадами (конфабуляції), або дії спотворюються в часі (псев-доремінісценції). Такі хворі малорухомі, безпорадні, безпомічні, кволі й пасивні. У них виражена афективна лабільність або ейфорія.

Корсаковський синдром може бути алкогольного, травматичного, судинного та іншого органічного генезу.

 

Паралітичний (псевдопаралітичний) синдром є різновидом органічного психосиндрому і проявляється вираженим зниженням або повною відсутністю самокритики і критики на оточення, глибоким порушенням рівня суджень, мнестичними розладами, переважно на події нинішнього і недавнього минулого, порушенням уваги. Такі хворі легко піддаються навіюванню. На тлі добродушності виникає тупа ейфорія з дратливістю," "нетриманням афекту". Потяги підвищуються. Апетит досягає ступеня булімії. Хворі неохайні, не стежать за зовнішнім виглядом, їдять руками, підбирають недоїдки, сплять одягнутими. Можуть без дозволу взяти їжу і речі сусідів. Настрій піднесений. Розвиваються маячні ідеї величності (багатства, високого становища, знатного походження). Хворі балакучі, постійно сміються, безцеремонні у спілкуванні, схильні до недоречних жартів, непристойних висловлювань. Вони багато рухаються, можуть виявляти безглузду діловитість.

Неврологічні розлади: дизартрія, анізокорія; в'яла реакція зіниць на світло; міоз; асиметрія іннервації лицевого нерва; анізорефлексія; судомні напади.

Паралітичний синдром спостерігається при прогресивному паралічі (пізній сифілітичний психоз).

Псевдопаралітичний синдром схожий за клінікою і розвивається при багатьох органічних захворюваннях головного мозку (черепномозкові травми, судинні та пухлинні патологічні процеси, інтоксикаційні психози). Може з'явитися одразу після делірію, оглушення.

 

Лобний синдром характеризується поєднанням ознак, властивих тотальному недоумству, з аспонтанністю або загальною розгальмованістю. Аспонтанність супроводжується вираженим зниженням або повною втратою спонукань, адинамією, мовчазністю і збідненням експресивної мови, втратою цікавості до оточення, байдужістю.

У разі розгальмованості настрій підвищений, виражена безпечність, у деяких випадках спостерігаються придуркуватість зі схильністю до недоречних жартів і вчинків, що нагадують дитячі пустощі (морія), загострення потягів. У хворих зникає самокритика, спостерігається грубе нівелювання рис особистості.

Лобний синдром може бути транзиторним — переходить в органічний психосиндром (черепномозкові травми, алкогольні енцефалопатїї); хронічним з прогредієнтним перебігом (хвороба Піка, пухлини лобної частки головного мозку).