Узагальнення та практичнi поради

 

1. Соматична або iнфекцiйна хвороба обов"язково призводить до порушення психiки, яке здебiльшого носить непсихотичний характер. Психiчний стан значною мiрою впливає на перебiг основної хвороби.

2. Рiзнi форми непсихотичних i психотичних порушень психiки потребують диференцiйованої медикаментозної корекцiї. Примiнення психофармакологiчних препаратiв з позицiї "аби хворий заспокоївся" здебiльшого погiршує психiчний стан хворого. Наприклад: при депресiї у хворих спостерiгається виснажливе безсоння. А примiнення амiназину "щоб хворий краще спав" посилює депресiю.

3. У астенiзованих хворих порiг сприймання знижений. Звичайнi подразники для них є надсильними.

4. Хвороба може змiнювати характер i поведiнку хворого.

5. Якщо у хворого розвинувся соматогенний або iнфекцiйний психоз, бiля нього повинен бути встановлений круглодобовий iндивiдуальний пост. У випадку психомоторного збудження хворого слiд тимчасово прифiксувати до лiжка.

6. Хворi зi зниженням пам’ятi та iнтелекту повиннi бути пiд пильним наглядом чергового медперсоналу, їх краще помiщати в загальнi палати пiд нагляд сусiдiв.

7. Якщо у хворого має мiсце дезорiєнтування у мiсцi перебування, його потрiбо забезпечити посудиною для збору сечi, або поставити постiйний сечовивiдний катетер з сечоприйомником.

8. Якщо у хворого розвинувся соматогенний психоз, не маємо права допускати до хворого вiдвiдувачiв, або давати їх iнформацiю про його психiчний стан. Вiдвiдувачi можуть рознести слухи, що хворий "збожеволiв", що може нанести небажанi наслiдки в моральному i соцiальному планах.

9. Лікар повинен в достатнiй мiрi орiєнтуватись у основних соматичних порушеннях психiки i вмiти налагодити нагляд за цими хворими.

10. Якщо прогноз хвороби неблагоприємний, або у хворого має мiсце венеричне захворювання, необхідно зберiгати медичну таємницю.