Література

1. Білокінь С. I. Масовий терор і голодомори як втілення протиєвгенічної політики більшовиків // Шлях перемоги. — 1999. — 13 січня.

2. Бобович И.М. Семенов А.А. История экономики. Учебник. — М.: ООО “ТК Велби”, 2002.

3. Вощанова Г.П. История экономики: Учеб. Пособие. — М.: ИНФРА-М, 2002

4. Економічні питання будівництва комунізму в СРСР. – К.: Вид-во АН УРСР, 1960.

5. Затрати праці і собівартість сільськогосгоподарської продукції в колгоспах / Відп. Ред. П.М.Першин. – К.: Вид-во АН УРСР, 1956.

6. Історія економічної думки України / Р.Х.Васильєва, .П.Горкіна, Н.А.Петровська та ін. – К.: Либідь, 1993.

7. Корнієнко В.П. До питання про сутність відносин господарювання // Економіка Радянської України. – 1968. - № 1. – С. 13-21.

8. Корнійчук Л.Я. Історія економічної думки України: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004.

9. Короїд О. Основні напрями економічних досліджень // Економіка Радянської України. – 1959. - № 3. – С. 31-39.

10. Коропецький І.-С. Економічні праці. Збірник вибраних статей. — К.: Смолоскип, 1998.

11. Либерман Е.Г. План, прибыль, премия. – Правда. – 1962. – 9 сентября.

12. Лортикян Э.Л. История экономики и экономической мысли Украины: Эволюция рыночной экономики. – Харьков: Консул, 2004

13. Лортикян Э. Л. История экономических реформ. — Харьков: Консум, 1999

14. Лукинов И.И. Пути повышения производительности труда в сельском хозяйстве. – М.: Сельхозгиз, 1958.

15. Медведєв В. Управление социалистическим производством: Проблемы таории и практики. – М., 1983

16. Міжнародна Комісія з розслідування голоду на Україні 1932-1933 років // "Золоті Ворота". -- К., 1991. — Ч. 4.

17. НайдьоновВ. Сотченко З. Деякі підсумки економічного експерименту // Економіка Радянської України. – 1965. - № 12. – С. 72-78.

18. Наше Отечество: Опыт политической истории. – Ч.1. – М., 1991.

19. Неделимые фонды колхозов / П.Н.Першин, В.И.Голиков, И.И.Лукинов и др. / Под ред П.Н.Першина. – М.: Сельъхозгиз, 1960.

20. Новітня історія України (1900-2000): Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.М.Литвин та ін. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: Вища школа, 2002

21. Ноув А. Чему учит советский опыт, или Вопросы без ответов // ЭКО. 1990. № 4. С. 49.

22. Пахомов Ю.Н. Производственные отношения развитого социализма. – К.: Наук. Думка, 1976.

23. Першин П.Н. О задачах экономической науки в связи с дальнейшим развитием колхозного строя и реорганизацией МТС. – К.: Госполитиздат Украины, 1958.

24. Пути снижения затрат труда в сельском хозяйстве / Под ред. П.Н.Першина. – М.: Сельхозгиз, 1956.

25. Радченко А.Я. Економічні передумови запровадження гарантійної лплати праці в колгоспах / Про нові форми оплати праці в колгоспах: (мат-ли респ. наради). – К.: Вид-во АН УРСР, 1958. – С. 7-23.

26. Радченко А. Основні напрями і особливості технічного прогресу в сільському господарстві // Економіка Радянської України. – 1963. - № 4. – С. 43-49

27. Тимочко Н.О. Економічна історія України. – К.: КНЕУ, 2005.

28. Улянич В. Терор голодом і повстанська боротьба проти геноциду українців у 1921-1933 роках. — К.: МАУП, 2004

29. Учебная книга по истории. Ч.2. — М.: Владос, 1994

30. Экономическая наука и хозяйственная реформа / С.М.Ямпольский, А.Н.Алымов, А.А.Храмов и др. / Отв. Ред. С.М.Ямпольский. – К.: Наук. Думка, 1970

31. Юхименко П.І. Економічна історія: Навч. посіб. —К.: Вікар, 2006. 2003.

32. Ямпольський С.М. Економічні проблеми господарської реформи // Економіка Радянської України. – 1966. - № 9. – С. 10-19.

33. Хайек Ф.А. Дорога к рабству. М., 1992 , с.78.

Основні терміни та поняття:

Адміністративно-командна економічна система , тоталітарне суспільство, ’’воєнний комунізм’’, Нова економічна політика (НЕП), індустріалізація, колективізація, одержавлення економіки, директивне планування, державні підприємства, колгоспи, кооперація, продрозкладка, продподаток, Вища рада народного господарства (ВРНГ).

Персоналії:

Воблий Костянтин Григорович (1876 – 1947) – український економіст радянського періоду, доктор політекономії і статистики, професор, академік АН УРСР. Основні напрями наукових досліджень: економіка і народне господарство України, економіко-географічне районування. Дав визначення предмета страхування як науки; розглядав питання фінансової політики та страхування капіталів; досліджував розміщення, формування та розвиток найманої робочої сили на цукроварнях. До основних праць належать: «Начальный курс политической экономии: История, теория и финансы» (1918), «Нариси з історії російсько-української цукрово-бурякової промисловості» (1928-31), «Нарис історії України» (1942, 1944), «Народне господарство Радянської України» (1945).

Кондратьєв Микола Дмитрович (1892 – 1938) – російський економіст, професор Московської сільськогосподарської академії ім. К.А.Тімірязєва. Був директором Кон’юктурного інституту при Наркомфіні. Брав участь у підготовці аграрної реформи в Головному земельному комітеті. Був учнем та послідовником М.Тугана-Барановського, М.Ковалевського. У своїх судженнях надавав переважного значення розвитку сільського господарства, розглядав неп, як різновид державного капіталізму, вважав соціалізм економічно нездійсненним. Був противником соціалістичної індустріалізації та колективізації. До основних праць належать: «Рынок хлебов и его регулирование во время войны и революции» (1922), «Большие циклы экономической кон’юктуры» (1928).

Косинський Володимир Андрійович (1861 – 1938) – український вчений-економіст. Основні наукові досягнення вченого були в галузі статистики та економічної теорії. Особливу увагу у своїх дослідженнях він приділяв аграрному питанню та обґрунтуванню шляхів його розв’язання. З 1917 р. працював у створеному Тимчасовим урядом земельному комітеті і входив до Ліги аграрних реформ. У 1918 р. був товаришем міністра праці, а потім – міністром в уряді П.Скоропадського. Основні праці: «К аграрному вопросу. Вып. 1.Крестьянское и помещичье хозяйство» (1906), «Основные тенденции в мобилизации земельной собственности и их социально-экономические факторы» (1925), «Основания политической экономии» (1922 – 1926).

Левицький Володимир Фавстович (1854 – 1939) – професор , доктор політичної економії і статистики, академік АН УРСР. Вів наукову і викладацьку діяльність. Основні наукові досягнення в галузях політичної економії, історії політичної економії в зв’язку з історією господарського побуту, статистики, фінансового права. Найвідоміші праці: «Задачи и методы науки о народном хозяйстве» (1890), «История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта» (1907), «Конспект дополнений к курсу политической экономии проф. А.И. Чупрова» (1913).

Ліберман Овсій Григорович (1897 – 1981) – радянський економіст, статистик. Займався переважно викладацькою та науковою роботою. Був професором кафедри статистики і обліку Харківського університету. Автор численних праць з питань планування та стимулювання виробничо-господарської діяльності промислових підприємств. Розробив концепцію управління промисловістю, ідеї якої стали основою господарської реформи 1965 р. в СРСР. До основних робіт належать: «Внутризаводской хозяйственный расчёт» (1949), «О планировании прибыли в промышленности» (1950).

Лукінов Іван Іларіонович (1927 – 2004) – український економіст, доктор економічних наук, професор, академік НАН України. Займався питаннями аграрних відносин, відтворення ціноутворення і рентабельності суспільного виробництва, міжгосподарського кооперування і агропромислової інтеграції, продуктивності праці тощо. Автор, співавтор близько 530 наукових праць, зокрема: « Шляхи підвищення продуктивності праці в сільському господарстві» (1964), «Відтворення ціни» (1977), «Економічні трансформації (наприкінці ХХ сторіччя)» (1997).

Птуха Михайло Васильович (1884 – 1961) – український радянський статистик і демограф, академік АН СРСР, заслужений діяч науки УРСР. Займався проблемами загальної теорії статистики, теоретичної і прикладної демографії. Був ініціатором створення Інституту демографії Академії наук в Україні. У 1938 р. став жертвою репресій. Основні праці: «Нариси з статистики населення» (1960), «Людність України за другої п’ятирічки», «Перспективні обчислення народонаселення УРСР».

Скрипник Микола (1872 – 1933) – один із керівних більшовицьких партійних і державних діячів в Україні. Був народним секретарем робітничо селянської інспекції, народним комісаром внутрішніх справ і народним комісаром юстиції, згодом народним комісаром освіти, головою Держплану і заступником голови Раднаркому УРСР. Був борцем за суверенність України, мав заслуги у зміцненні позицій українства. Залишив велику кількість брошур, статей і промов, що друкувалися у пресі і частково зібрані у незакінченому виданні його творів «Статті і промови» Т.1. (1930), Т.2., ч.1.(1929) і ч.2. (1931), Т.4., ч.1. (1929), Т.5. (1930).

Слуцький Евген Евгенович (1880 – 1948) – економіст, статистик, математик. Вважається основоположником теорії випадкових функцій, його праці з математичної економіки та застосування математичної статистики до соціально-економічних явищ довгий час були не визнаними в СРСР. Вперше у світі математично обґрунтував принцип рівноваги попиту споживача, поєднавши граничні суб’єктивні оцінки вартості з коливанням цін і грошових доходів споживача, що стало основою теорії попиту й споживання англійської школи математичних економістів. До його наукового здобутку належить теорія раціональних рішень при різних комбінаціях умов, теорія математичних циклів, ряд праць про економічні цикли. Основні роботи: «Сущность кооперации и её формы» (1912), «Сэр Вильям Пэтти» (1914).

Сокольніков Григорій Якович (1888 – 1937) – вчений-економіст, воєнний і політичний діяч, дипломат, член ЦК. Перший нарком фінансів СРСР, під його керівництвом була проведена грошова реформа 1922 – 24 рр. Був головою радянської делегації при підписанні Брестського договору. Став жертвою сталінських репресій. Праці Г.Я. Сокольнікова довгий час були доступні лише обмеженому колу осіб. Найвідоміша праця «Брестский мир» (1928).

Струмилін Станіслав Густавович (1877 – 1974) – радянський економіст, статистик, історик, соціолог, академік АН СРСР. Вів наукову і педагогічну діяльність в Московському університеті, інституті народного господарства ім. Г.В. Плеханова, Московському державному економічному університеті. Завідував сектором історії народного господарства Інституту Економіки АН СРСР. Працював над питаннями статистики, управління народним господарством, планування, демографічного планування, політичної економії, соціології, філософії. Під його керівництвом розроблена перша в світі система матеріальних балансів, наукова методологія практичного використання бюджетних досліджень.

Терлецький Омелян (1873 – 1958) – український історик, педагог і громадський діяч, дійсний член НТШ (з 1921). Був учнем історичної школи М.Грушевського та представником демократичного напряму української історіографії. Досліджував проблеми історії (середньовіччя, козаччину. Автор наукових та науково популярних праць надрукованих у «Записках НТШ» та окремими виданнями. Серед них: «Історія української громади в Раштадті 1915 – 18» (1919), «Історія української держави (2тт., 1923 – 24), «Історія України від 1782 до 1917 р.» (1936).

Туган-Барановский Михайло Іванович (1865 – 1919) – видатний економіст, один з найкращих знавців коньюктурних економічних циклів, автор численних праць про історію господарського розвитку, теорію вартості, розподілу суспільного доходу та кооперативних основ господарської діяльності. До основних праць належать: «Очерки истории политической экономии» (1901 – 2), «Очерки по новейшей истории политической экономии» (1903), «Социальные основы кооперации» (1916), «О кооперативном идеале» (1918), «Основы политической экономии» (1907 – перше видання, 1924 – п’яте видання).

Шліхтер Олександер (1868 – 1940) – економіст і державний діяч. Був ректором Комуністичного Університету ім. Артема в Харкові. У 1927 – 29 рр. нарком земельних справ УРСР. Займався дипломатичною роботою, був уповноваженим Наркомату з закордонних справ, посідав високі пости в партії. Автор економічних, історичних та публіцистичних праць, зокрема «Вибрані твори» (1959). Крім того, був головним редактором журналу «Вісник сільськогосподарської науки та дослідної справи» (1928 – 29).

Юровський Леонід Наумович (1884 – 1938) – російський економіст, державний діяч, публіцист. Професор кафедри політичної економії і статистики Саратовського університету, ректор Саратовського інституту народного господарства. Деякий час очолював відділ іноземної статистики ЦСУ. Був членом колегії Валютного управління Нарком фіну СРСР, активним учасником і організатором грошової реформи 1922 – 1924 рр. У 1930 р. безпідставно репресований. Основні праці: «На путях к денежной реформе».

Яснопольський Леонід Миколайович (1873 – 1957) – визначний український економіст, фахівець в галузі політичної економії, бюджетного права, статистики, економіки вугільної промисловості. Викладав економічні дисципліни в університетах Петербурга, Харкова, Києва. Працював у КІНГ і в Київському університеті, в Інституті економіки. Автор більше 100 наукових праць. Основні з них: «Очерки русского бюджетного права» (1912), «Восстановительный процесс в нашем денежном обращении и задачи валютной политики» (1927), «Каменноугольная промышленность бассейна» (1956 – 57).