Законодавчі акти та міжнародні угоди

Берестейська унія (1596) - церковна унія, укладена між католицькою та православною церквою, внаслідок чого утворилась Українська греко-католицька церква. Ініціатором унії був львівський єпископ Гедеон Балабан. Згідно з умовами унії українська церква зберігала східний обряд, церковнослов'янську літургійну мову, право на заміщення митрополичої та єпископської кафедр, вживання старого (юліанського) календаря, нижче духовенство зберігало право одружуватись. Але греко-католицька церква підпорядковувалась папі римському та приймала догмат католицької церкви. Православне духовенство, яке визнало церковну унію, урівнювалось у правах з католицьким, звільнялось від сплати податків та виконати інших повинностей.

Городельська унія (1413) - угода, між польським королем Владиславом II Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом, укладена в м. Городлі. Угода підтверджувала існування Литовського князівства як окремої незалежної держави, але визнавалась політична зверхність польського короля. Передбачалось проведення ряду заходів, спрямованих на уніфікацію систем органів державного управління обох країн. Католицька шляхта обох держав зрівнювалась у правах.

Кревська унія (1385) - угода укладена між Польщею і Великим князівством Литовським у м. Крево (Литва). Шлюбна угода між великим литовським князем Ягайлом та польською королевою Ядвігою, передбачала об'єднання Польщі та Литви в єдину державу під владою одного короля. Литва формально мала зберігати незалежність. Основна мета унії - об'єднати збройні сили двох держав для боротьби з Тевтонським орденом.

Литовські статути (1529, 1566, 1588) - кодекси середньовічного права Великого князівства Литовського, які діяли на захоплених ним українських землях у XVI – першій половині XIX ст. Норми Литовських статутів закріплювали станові привілеї землевласників, визначали правові норми феодальної експлуатації селянства. Статути посилили кріпосне право, в той же час частково обмежили свавілля магнатів. Остаточно скасовані в 1840 році.

Люблінська унія (1569) - угода про об'єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу - Річ Посполиту. На чолі об'єднаної держави стояв монарх, який титулувався Королем польським і Великим князем литовським.

Судебник Казимира IV (1468) - законодавчий акт Великого князівства Литовського - перший кодекс норм кримінального права та судочинства Литовської держави. Базувався па правових нормах "Руської правди", попередніх великокнязівських привілеях, ухвалах, уставах та звичаєвому праві литовських, білоруських та українських земель. Закріпив за феодалами права імунітету, перетворив вільних селян на кріпаків. Діяв до прийняття першого Литовського статуту (1529).

"Устава на волоки" (1557) - правовий документ, затверджений польським королем, великим князем литовським Сигізмундом ІІ Августом, про проведення аграрної та фінансово-податкової реформи на території Великого князівства Литовського.

Завдання для самостійної роботи.

1. Скласти хронологічну таблицю «Козацько-селянські повстання кінця XVI - першої половини XVII століть»:

   №	Хронологічні межі повстання	Керівник повстанців	Територія поширення	Наслідки

2. Охарактеризувати у межах 10 речень історичний портрет П.Конашевич-Сагайдачного.