Музей Дмитра Тарасовича Кулакова.

Музей названо в честь Д.Т. Кулакова. Саме Дмитро Тарасович організував, та створив музей, він збирав інформацію, документи, експонати, що мають відношення до магдалинівського краю починаючи з 1960 року. Спочатку музей знаходився в непристосованому і непридатному для нього приміщенні, а вже з 1985 року і по цей час розташований в тій будівлі в якій ми з вами звикли його бачити. Відкриття музею в новій будівлі було присвячене сорокаріччю перемоги.

В музеї розміщено близько 2500 експонатів, всі вони поділені на декілька куточків, які відповідають тому чи іншому проміжку часу в історії Магдалинівщини.

Етнографічний куточок. Кінець 18 – початок 19 століття

Предмети побуту 18-19 століття

На Магдалинівщині за часи великої вітчизняної війни було чотири герої Радянського Союзу. 

Герої партизани Другої світової З права на ліво Нестеренко (с. Минівка), Завірюха (с. Заплавка), Кропива (с. Ковпаківка), Шкулипа (с. Бузівка). 

Діорама партизанського руху, який працював по приоріллю. Керували партизанським загоном Гейко Омел’ян та Демченко Іван. На діорамі зображена частина с. Криминівка.

Предмети побуту повоєнного періоду 

Етнографічний куточок повоєнного періоду

Також наша Магдалинівщина багата на талановитих, та обдарованих людей, серед них співаки і музиканти, поети і письменники, які отримали багато почесних титулів та нагород:

В музеї створено стенд з фотографіями почесних громадян Магдалинівщини

Куточок живої природи Магдалинівського краю

Тут навіть є точна копія прапора який на момент перемоги в другій вітчизняній війні було встановлено над Рейхстагом. Цей прапор музею подарували ветерани в честь шестидесятиріччя перемоги. 

Протягом багатовікової історії український народ склав безліч казок, легенд, пісень. Та особливо багато пісень –їх записано понад 200 тисяч.

Пісні –один з найдавніших і най улюбленіших видів усної творчості народу. В них зображується минуле нашої батьківщини.

За своїм змістом народні пісні досить різноманітні: обрядові, історичні пісні, коломийки.

Найстаріші серед народних пісень –обрядові: вони виникли ще в первісному суспільстві. Давні часи вважалося, що різні явища природи –це таємничі істоти, від яких нібито залежить добробут і життя людей. Щоб задобрити сили природи люди виконували різні дії –обряди, які супроводжувались піснями, танцями, іграми.

Уявімо собі чудовий весняний день на луках біля річки, чи на лісовій галявині, чи просто на зеленому моріжку. Свято. Діти, підлітки обрали собі Подоляночку, стали в коло і співають, показуючи, як дівчина встала, вмивається, чепуриться, «сіють» просо, «викупляють» «дівицю». Сміх, жарти, веселі перебіжки і заміна виконавців головних ролей. Але вже й не бездумна гра, а підготовка до серйозного дорослого життя: вияв спритності, співочого таланту, вміння поводитися «на сцені».

А ось Різдво. Що краще та веселіше за це свято. Тут і колядування, і щедрування. Не миналася хата ні бідна, ні заможна, ні сім’ї, ні одинокі; всім «Коза» бажала щастя й добра, достатку в домі: «Де коза ногою там жито копою. Де коза рогом, там жито стогом».

Дуже врочисто відзначалося закінчення жнив. Дожинаючи ниву, женці залишали жмуток пшениці чи жита зв’язували його і виминали зерно на землю –щоб добре родила. Останній сніп прикрашали квітами й стрічками, несли в село.

І в полі, виконуючи обряди, і по дорозі додому, і за святковим столом співали різні обжинкові пісні. Це –пісні уславлення. У них женці прославляли добрий урожай, щедру ниву, хліборобську працю, висловлювали радість з приводу закінчення жнив.

ОБЖИНКОВА ПІСНЯ

Наше село веселе –

Ми віночок несемо,

Не з золота – з яриці,

З назимок пшениці;

Не з золота, но з жита

Нам горілка налита;

Нам горілка не мила,

Нас нива втомила;

Не так нива, як гони (міра довжини поля),

Що широкі загони (смуга поля, яку жне одна людина).

Інший вид пісень коломийки вони виникли як приспівки до танцю, тому мають жвавий танцювальний ритм.

Серед коломийок є чимало жартівливих, проте більшість з них має серйозний, часом навіть сумний зміст.

Коротенькі прості будовою, коломийки завжди відтворювали різні події –видатні й звичайні. Я знайшла коломийку про появу світла в нашому селищі

КОЛОМИЙКА

Ой горить вогонь, горить, полум’ям палає,

У Магдалинівці електрика сяє.

В кожну хатинку світло потрапляє.

Кожну хатину це звеселяє.

ПІСНЯ ЮНАЦТВА

Голубінь річок широких,

Рідні гори і поля,

І землі весняний подих

Нашу юність звеселя.

Приспів:

Дружбою згуртовані

Юності ряди, –

Встали мужньо ми,

Щоб не було війни,

Щоб світили зорі нам

І цвіли сади.

Україна вся у цвіті,

У вінку із далини.

Є в нас друзі в цілім світі,

Друзі миру і весни.

Приспів:

Хай привітом з України

Лине пісня за моря –

В дружбі юної родини

Світить нам зоря!

Приспів:

Мир і труд, сиди в квіті –

Наш закон ще з давнини.

Є в нас друзі цілім світі –

Друзі миру і весни.

Приспів:

Анатолій Талаш

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ КРАЙ

В серце запали так вулиці київські, –

Та не розвіють вони мої почуття.

Знову і знову зве край Магдалинівський, –

Вірна, надійна ця стежина в життя !

Тихі під берегом плеса Орільські,

В золоті скупані хлібні поля.

Як не любити тебе, край Магдалинівський,

Славна ,пісенна моя, козацька земля!

Тут не забудуться пристані батьківські, –

Сину під зорями все розповім.

Буду любити тебе, край Магдалинівський,

Буду усюди твоїм, назавжди твоїм!

Розповіла Князькова Валентина Іванівна

Висновок

Наша практика складалася з двох етапів – літературно-краєзнавчого та фольклорно-краєзнавчого.

Перший етап – літературно-краєзнавчий проходив в місті Полтава. Ми ходили до літературно-меморіальних музеїв: В.Г. Короленка та Панаса Мирного, Як на мене –це було досить цікаво й захоплююче, томущо потрапляючи в музей ми ніби опинялися в період життя і творчості того чи іншого письменника. Згадаймо того ж Панаса Мирного. Потрапивши в його садибу нас зустрів пам’ятник Панасу Мирному, зробивши екскурсію по його будинку на здалося, що ми побували в час життя великого і дорогого скарбу українського народу. Потім нам запропонували піти до господарського саду, де ми побачили став й велетенські дуби посаджені самим Панасом Мирним. Милуючись велетнями-дубами ми захоплювалися його духом, його мужністю.

Непримиренне ставлення до неправди , заклик до боротьби й шукання виходу з тяжкого становища –це ті риси, що характеризують ідейне спрямування творів Панаса Мирного. Письменник з глибоким співчуттям розповідає про волелюбних, обдарованих людей, що стають «пропащою силою» в умовах жорстокої, несправедливої капіталістичної дійсності.

Творчість і громадська діяльність Панаса Мирного – яскравий приклад служіння патріота своєму народові, демократичним ідеалам. Долаючи неймовірно важкі перешкоди, які ставив перед українськими літераторами царизм, письменник натхненно працював і виріс у першокласного майстра слова.

Так як царизм забороняв українську мову і літературу, внаслідок чого твори Панаса Мирного виходили за кордоном.

Творчість основоположника українських соціально-психологічного роману та повісті, поборника дружби народів Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія» ввійшла в золоту скарбницю української духовної культури.

Розкриваючи великі моральні сили народу, письменник створив образи позитивних героїв і викрив представників української буржуазії, її хижацьку антинародну суть. Він зірвав машкару лібералізму з прислужників капіталу, довів фальшивість і ворожість тлумачень буржуазних націоналістів про «безбуржуазність» української нації. Твори Панаса Мирного навчають ненавидіти капіталістів, шахраїв нероб, підлабузників.

Письменник став відомим незадовго до його смерті. До того тільки невелике коло друзів знало, що Панас Якович Рудченко і є талановитим письменником Панасом Мирним. митець був змушений друкуватися під псевдонімом, бо його твори викликали підозріння з боку царських жандармів

Громадянський обов’язок, інтереси вітчизни стояли завжди на першому плані в житті і діяльності Панаса Мирного. Скромність, чесність, відданість народові були характерними рисами письменника. своєю творчістю письменник утверджував ідею великої дружби українського й російського народів.

Мирний боровся за чистоту мови, відкривав ті штучні слова, що їх намагалися культивувати реакційні письменники. Його мова відзначається художньою виразністю, мелодійністю, багатством тропів.

Традиції боротьби Мирного за чистоту мови, за соціальну гостроту зображувальних подій й психологічну глибину образів сприйняли й продовжили інші письменники. Багато вчилися в великого прозаїка, кращі літературні традиції творчо розвивали і розвивають українські та радянські письменники, зокрема Юрій Яновський, Олесь Гончар, Микола Стельмах та інші.

Другий етап –фольклорно-краєзнавчий проходив в місцевості, в якій я проживаю.

Так як я жителька смт. Магдалинівка, то я збирала фольклор Магдалинівки. Це було не так й легко, як мені здавалось спочатку. Але все минуло.

Одного дня я завітала до людини яка розповіла мені багато цікавого про створення нашого селища, а також про фольклор нашої місцевості.

Мені дуже сподобались розповіді. Було досить цікаво, я дізналась багато нового для себе

З фольклору було зібрано:

• Обжинкова пісня

• Коломийка

• Пісня юнацтва

• Пісня про магдалинівку