Контрольні питання
1.Які організації розробляють стандарти ISO серії 9000,10000,14000, SA 8000?
2.Що є об’єктом регламентації стандартів ISO 9000?
3.Чому присвячені стандарти ISO серії 10000,14000?
4.Що розуміють під системами OMS та EMS?
5.Що гарантує впровадження стандарту SA 8000?
6.Надайте коротку характеристику змісту стандартів ISO серії 9000?
7.До яких стандартів ISO серії 9000 слід звертатися, щоб визначити перелік елементів систем якості?
8.В яких стандартах ISO містяться вказівки до відбору кадрів та підготовки аудиторів систем якості?
11. Екосертифікація
Екологічні критерії і стандарти орієнтовані на здоров'я людини
Стандарти якості природного середовища - єдині, відповідні досягнутому рівню науково-технічного прогресу нормативи, правила або інші документи, доступні широкій громадськості і розроблені з урахуванням вимог або зі схвалення всіх зацікавлених сторін на підставі досягнень науки, техніки і практики, які сприяють підвищенню суспільного добробуту.
Стандарти затверджуються на національному, регіональному або міжнародному рівнях. Вони являють собою гранично допустимі рівні вмісту основних забруднювачів середовища повітряної, середовища водної та середовища грантової і поділяються на первинні і вторинні стандарти. Перші - це граничні рівні, що забезпечують з певним запасом надійності збереження здоров'я населення; вони повинні дотримуватися протягом обумовленого часу. Другі - необхідні для попередження інших відомих або передбачуваних ефектів крім впливу їх на здоров'я людини. Стандарти якості природного середовища використовуються для оцінки стану природного середовища і її компонентів, регламентують діяльність виробничо-господарських об'єктів з метою охорони природи, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення оптимальної якості навколишнього природного середовища на основі правильного поєднання екологічних і економічних інтересів суспільства в умовах господарської чи рекреаційної діяльності.
Значний вплив на чистоту навколишнього середовища та охорону природи мають заходи щодо поводження з різними викидами промислового виробництва, обробки та обробітку сільгоспугідь, забезпечення чистоти питної та технічної води, регламентовані багатьма державними стандартами України. Постановою Кабінету Міністрів від 26 жовтня 2001 р. за № 1430 «Про затвердження платних послуг екологічного характеру, які можуть надаватися територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів України» встановлено перелік робіт і консультацій, до яких віднесено:
- розробка природоохоронних програм підприємств;
- організація та здійснення визначення показників складу та властивостей проб об'єктів;
- підготовка документації щодо акредитації вимірювальних лабораторій;
- дотримання екологічних вимог об'єктами, отримання дозволів на виробництво і збереження отруйних речовин; вивезення та ввезення продукції, яка може містити озоноруйнівні речовини;
- здійснення кількісної та якісної оцінки викидів та скидів;
- визначення радіаційного стану територій та об'єктів;
- вимірювання вмісту забруднень;
- складання паспортів для очисних споруд тощо.
Система екологічних стандартів - найважливіша складова частина природоохоронного законодавства. Недодержання стандартів карається законом. Екологічні стандарти - єдині і обов'язкові для всіх об'єктів даного виду та рівня системи норм і вимог щодо ставлення до навколишнього природного середовища. Існують стандарти міжнародні, державні, галузеві і стандарти підприємств. До найважливіших нормативам якості навколишнього середовища належать гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у природних середовищах. На підставі ГДК розробляються нормативи гранично допустимих викидів (ПДВ) і скидів (ПДС) шкідливих речовин у повітря і воду. Через зміни загального екологічного стану навколишнього середовища ГДК, ГДВ та ГДС найбільш небезпечних і поширених забруднювачів уточнюються кожні 3-5 років з урахуванням посилення негативного ефекту від їх загальної дії.
На державних і міждержавних рівнях створені організації, зобов'язані стежити за виконанням законів про охорону природи і здійснювати моніторинг природного середовища та окремих його компонентів.
В Україні контроль за станом природного середовища і виконанням природоохоронних актів здійснюють Міністерство екології та природних ресурсів, Міністерство охорони здоров'я, Державний комітет з гідрометеорології, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи, система державних санітарно-епідеміологічних станцій та ін
Таким чином, у нашій країні екологічне законодавство спирається на систему стандартів, містять ряд нормативів і вимог до якості навколишнього середовища. Основним предметом ISO 14000 є система екологічного менеджменту, яка для організацій служить способом дій, необхідних для досягнення цілей екологічної діяльності поетапного вирішення конкретних завдань.
Документи, які входять до серії ISO 14000. ділять на три основні групи.
1.Принцип створення і використання систем екологічного менеджменту.
2.Інструменти екологічного контролю та оцінки.
3.Стандарти, орієнтовані на продукцію.
Ключовим поняттям серії ISO 14000 є система екологічного менеджменту (СЕМ) в організації. Тому, центральним документом цієї серії вважається стандарт ISO 14001 - "Специфікації та посібники з використанням системи екологічного менеджменту". Особливістю цієї серії стандартів є те, що вона орієнтована не на кількісні параметри та технології, а на вимогу використовувати "найкращу з доступних технологій". Офіційно стандарти серії ISO 14000 є добровільними. Вони не замінюють законодавчих вимог, а забезпечують систему визначення того, яким чином компанія впливає на навколишнє середовище, і як виконуються вимоги чинного законодавства. Створення такої системи дає організації інструмент, за допомогою якого вона може управляти всією сукупністю своїх впливів на навколишнє середовище і приводити власну діяльність відповідно до різноманітними вимогами.
У прикладах документів серії ISO 14000, впроваджених в Україну, термін "екологічний менеджмент" замінено на термін "управління якістю навколишнього середовища", а іноді - на термін "екологічне управління".
З огляду на основні відмінності в поняттях "екологічне управління" та "екологічний менеджмент", можна запропонувати такі їх визначення:
1. "Екологічне управління" - діяльність державних органів та економічних суб'єктів, спрямована на дотримання обов'язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку і реалізацію відповідних цілей і програм.
2. "Екологічний менеджмент" - добровільна ініціативна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на реалізацію їх власних екологічних цілей, проектів і програм, розроблених на основі принципів ефективності та еко справедливості.
Основні цілі і відповідні критерії оцінки їх досягнення в екологічному менеджменті пов'язані з процесами постійного поліпшення й удосконалення по всім екологічно значущим аспектам діяльності економічних суб'єктів.
Очевидно, що з розвитком практичної діяльності в галузі екологічного менеджменту в Україні виникнуть можливості щодо отримання цілого ряду конкретних переваг у вирішенні різноманітних екологічних проблем. До таких переваг можна віднести нові підходи, нетрадиційні шляхи і можливості щодо подолання сформованих негативних тенденцій у розвитку екологічної ситуації на виробничому та територіальному рівнях.
Система екологічного керування (СЕУ) - організаційно-технічна система, що складається з комплексу засобів забезпечення, планування, контролю, управління охороною навколишнього середовища в процесі господарської діяльності підприємства або на всіх стадіях життєвого циклу продукції підприємства. У стандартах ІСО 14000 СЕУ визначається як складова частина загальної системи адміністративного управління підприємства. У рамках комплексу стандартів ІСО 14000 розробляються також стандарти з екологічного маркування продукції, покликані створити єдину нормативну базу в цій галузі, сприяє подоланню торгових бар'єрів. У вітчизняній практиці робіт з сертифікації набув поширення термін «екологічна сертифікація» стосовно сертифікації продукції на відповідність обов'язковим вимогам державних стандартів на продукцію в частині вимог щодо охорони навколишнього середовища або екологічних вимог. Поняття «екологічна сертифікація» поширюється і на екологічно небезпечні виробництва та технологічні процеси, а також на продукцію, що володіє певними перевагами щодо екологічної чистоти і вироблену з використанням ресурсозберігаючих і безвідходних технологій. Продукція, що отримала підтвердження проведених випробувань, може маркуватися спеціально встановленим знаком або етикеткою. Правила маркування екологічно чистої продукції встановлені в багатьох країнах, які накопичили багаторічний досвід користування екологічного маркування.
Система екологічної сертифікації (далі - Система) в Україну призначена для обов'язкової та добровільної екологічної сертифікації (екосертіфікаціі).
Екосертіфікація проводиться з метою створення економіко-правового механізму по реалізації закріпленого в Конституції України права громадян на сприятливе навколишнє середовище.
Екосертіфікація сприяє:
• впровадження екологічно безпечних технологічних процесів і обладнання;
• виробництву екологічно безпечної продукції на всіх стадіях її життєвого циклу, підвищенню її якості та конкурентоспроможності;
• створення умов для організації виробництв, що відповідають установленим екологічним вимогам;
• вдосконалення управління господарською та іншою діяльністю;
• запобігання ввезення в країну екологічно небезпечних продукції, технологій, відходів, послуг;
• інтеграції економіки країни у світовий ринок і виконанню міжнародних зобов'язань.
Для створення правової бази організації та проведення робіт з екосертіфікаціі Міністерство природних ресурсів Україна формує Систему, що включає в себе:
• комплекс нормативних документів, які встановлюють принципи, нормативи і правила екосертіфікаціі;
• систему органів, що забезпечують організаційно-методичне керівництво діяльністю з проведення екосертіфікаціі, атестацію експертів-аудиторів і акредитацію органів з екосертіфікаціі, проведення екосертіфікаціі, інспекційного контролю й інформаційне обслуговування;
• реєстр Системи для обліку органів по екосертіфікаціі, сертифікованих об'єктів, виданих екосертіфікатов.
Система передбачає проведення обов'язкової й добровільної сертифікації.
Екосертіфікація проводиться в обов'язковому порядку у випадках, передбачених законодавством України. Добровільна сертифікація в рамках Системи здійснюється в тих випадках, по яких у законодавчих актах України не передбачено проведення обов'язкової сертифікації. Вона проводиться з ініціативи заявника на основі договору між органом з сертифікації і заявником.
Екологічний сертифікат і знак відповідності сприяють конкурентоспроможності продукції. Об'єкти екологічної сертифікації на продукцію, послуги, процеси і т.п. поділяють на:
- об'єкти, які підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до вимог законодавства;
- об'єкти, які за своєю специфікою не можуть підлягати сертифікації;
- об'єкти самого навколишнього середовища, на які не розроблені нормативні вимоги та процедури сертифікації.
Для полегшення процедур екологічної сертифікації спочатку екологічні об'єкти класифікують. Всі об'єкти розділені на чотири групи: навколишнього середовища, джерел його забруднень, продукції (послуг) та інформаційних ресурсів, продуктів і технологічних процесів. Деякі труднощі виникають у відборі учасників екологічної сертифікації, особливо третьої сторони. Якщо з продукцією все визначено, то для інших об'єктів екологічної сертифікації потрібне додаткове законодавство. Труднощі є з сертифікацією викидів виробництва, питної води інших матеріалів, технологічних процесів і обладнання. Розробка нових видів матеріалів, виробів, технологічних процесів вимагають спочатку створення технічних умов, стандартів, а потім розробки процедур їх сертифікації. У розвинених країнах екологічна сертифікація досить поширена, є обов'язковою і доповнює сертифікацію продукції і послуг.
У зв'язку з конкуренцією знаків екологічної сертифікації, в якій окремі продавці не завжди дотримуються встановлених правил, створений спеціальний Підкомітет ISO з екологічного маркування продукції, а підставою здійснення екологічної сертифікації є вимоги стандартів ISO серії 14000 і укладену в 1999 році Угода десяти європейських країн щодо взаємного визнання акредитації органів екологічної сертифікації, випробувальних лабораторій, атестації інспекційних органів і персоналу. Таким чином, екологічну сертифікацію продукції (послуг) здійснюють з метою стимулювання виробництва продукції, надання послуг та використання технологічних процесів, які найменше забруднюють навколишнє середовище і гарантують безпеку продукції (послуг) для життя, здоров'я, майна та навколишнього середовища, що обумовлює необхідність екологічної сертифікації для всіх цивілізованих країн.
Товарні стандарти - стандарти на продукцію, зазвичай загальнонаціональні, що можуть визначатися:
-- граничні рівні вмісту забруднювачів або несприятливих дій в складі продукту;
-- властивості та характеристики конструкції товару;
-- способи використання.
Товарні стандарти використовуються для заборони чи обмеження виробництва екологічно шкідливої продукції. У разі потреби в них також включаються правила тестування, упакування і маркування продукції. Технологічні стандарти являють собою специфікації екологічного характеру для засобів техніки, устаткування технологічних процесів і т п. Вони можуть бути конструкційними і експлуатаційними. У рамках комплексу стандартів йде розробка стандартів з екологічного маркування продукції, спрямовані на створення єдиної нормативної бази в цій галузі, сприяє подоланню торгових бар'єрів. Система екологічної сертифікації проводиться з метою створення економіко-правового механізму по реалізації закріпленого в Конституції права громадян на сприятливе навколишнє середовище.
Знаки екосертифікації належать національним та міждержавним сертифікаційним системам об’єднаним в єдину глобальну мережу і підтверджують що маркована будь-яким з цих знаків, продукція пройшла екологічну сертифікацію згідно вимог міжнародного стандарту ISO 14024 і має покращенні екологічні характеристики в порівнянні з представленою на ринку продукцією в аналогічної категорії.
Цим знаком може бути маркований як сам виріб, так і його упаковка чи супровідна документація.
Переваги харчової продукції, маркованої знаком екологічного маркування:
більш чисті технології виробництва
без вмісту ГМО, потенційно небезпечних і підозрілих харчових домішок
сировина тваринного походження без вмісту гормональних препаратів
залишковий вміст важких металів, пестицидів, нітратів в сировині рослинного походження меньш ніж 20% до встановлених державних вимог
Вміст залишків антибіотиків в сировині тваринного походження меньш ніж 20% до встановлених державних вимог
упаковка не містить шкідливих речовин та придатна до переробки в якості вторинної сировини
Всі вимоги до продукції постійно контролюються на всіх етапах життєвого циклу органом сертифікації.
Під знаком може бути розташований код екологічного стандарту на відповідність якому сертифікована продукція, номер сертифікату та сайт органу сертифікації.
В західноєвропейських країнах екосертифікація достатньо широко розвинена. Вона доповнює звичайну сертифікацію і майже завжди носить обов'язковий характер.
У Франції екосертифікація сільськогосподарської продукції заснована в законодавчому порядку в 1960 р., на її основі введені екознаки як за видами продукції, так і в окремих виробників або спілки виробників. Ці знаки отримали назву «червоні мітки» і були опубліковані для інформування споживачів. Всі екознаки доповнюють національний знак відповідності NF. Принципи екосертифікації полягають в забезпеченні безпеки продукції для споживача та навколишнього середовища, відповідності європейській екосертифікації та обліку екологічної ситуації на ринках.
Основні правила екосертифікації Франції включають положення для споживачів проводити (по можливості) контроль на екологічність продуктів; до складу органу, який видає екосертифікати, обов'язково повинні входити споживачі і представники суспільних організацій з захисту навколишнього середовища; екосертифікація повинна охоплювати весь життєвий цикл продукції, яка сертифікується, та створювати економічну зацікавленість виробника в отриманні екосертифіката та ін. Накопичений досвід дозволив ввести єдину національну систему екосертифікації, девіз якої - споживачі не повинні знати все про шкідливість продукції, але вони мають право на абсолютну впевненість, що продукція зі знаком NF найбільш безпечна у всіх відношеннях.
В Німеччині роботи з екосертифікацій почалися в 1974 р. Через декілька років був заснований екознак - прообраз теперішнього відомого в країні, «Блакитного янгола» (рис. 11.1).
Рис. 11.1. Екознаки:
а)«Зелена пляма»; б)«Блакитний янгол»(Німечина, країни Євросоюзу); в)"Квітка ЄС"(Країни Євросоюзу); г)"Пивничний лебідь"(Фінляндія, Швеція, Данія, Норвегія); д) «Екознак"(Японія); е)«Екологічний вибір»(Канада);
ж) «Зелений знак»(США); з)«Зелений журавель» (Україна).
Розвиток екосертифікації з присвоєнням знака «Блакитний янгол» багато в чому пов'язаний з програмою ООН по захисту навколишнього середовища. Продукція, маркована цим знаком, відповідає встановленій групі критеріїв, які гарантують її екологічну безпеку. Наприклад, автомобіль, який має екознак, обладнаний надійною системою очищення вихлопних газів.
Заслуговує на увагу процедура німецької екосертифікації. На початковому етапі публічно представляється продукція, яка претендує на екознак. Федеральне бюро з навколишнього середовища створює компетентну комісію, яка аналізує відгуки, дає замовлення Німецькому інституту гарантування якості і сертифікацій на розгляд заявки про екосертифікацію. Технічні умови сертифікації розроблює Федеральне бюро з навколишнього середовища як центральний орган Системи. В розгляді заявки беруть участь Німецький інститут гарантії якості і сертифікації, Федеральне бюро з охорони навколишнього середовища, Конференція німецької промисловості, асоціація торгівлі, експерти. За результатами розгляду заяви відпрацьовуються рекомендації для журі. Журі враховує результати всіх етапів, докази відповідності товарів виробника, відгуки організацій, призначених для участі в процедурі.
Екознаки, що раніше використовувалися лише в Німеччині, «Блакитний янгол» та «Зелена крапка», стали загальноєвропейськими. Досить розповсюджений екознак «Зелена крапка» застосовуваний в системі заходів з попередження забруднення навколишнього середовища відходами. Такий знак на упаковці вказує на можливість її переробки, тому цивілізовані споживачі викидають упаковку, марковану «Зеленою крапкою», в спеціальні контейнери.
Інші екознаки інформують споживача про різноманітні екологічні характеристики товарів, що продаються, що нерідко слугує основним критерієм їх вибору.
Рис.11.2. Інформаційні екознаки
Під номерами на рисунк.11.2 стоять: 1. Екознак "Дослідження на придатність товару для харчових продуктів". 2. Знак, що означає виконання виробником вимог із збереження. 3. Екознак Японської асоціації збереження навколишнього середовища. 4-5. Знак "Ресайклінг", що закликає здавати упаковку для вторинної переробки. 6. Екознак, який проставляється на папері, отриманому з вторинної сировини (США). 7. Знак небезпеки товару для навколишнього середовища.