Фонологічна
Фонологічна (або фонематична) транскрипція записує фонеми. Для цієї транскрипції української мови пристосовують українську абетку, але без літер ї, е, я, ю, щ; замість в може вживатися ў. Ідеально кожна фонема мала б передаватися однією літерою; тому м'які ть, дь … також пишуть як т’, д’…, а дз, дж позначають спеціальними лігатурами. Також широко вживається транскрипція латинськими літерами (за порядком колонок згаданих табл.): i e y u o a, p b m й(v) f v t d s z c dz l n š ž č dž r t' d' s' z' c' l' r' n' j k g x(ch) (dz і dz теж часто позначають спеціальними лігатурами). Наприклад, суди, сюди, що передаватимуться як судú, с'удú, шчо, або sudý, s'udý, ščo.
[Ред.]Фонетична
Фонетична транскрипція має призначення передати вимову якнайточніше, застосовуючи різноманітні додаткові знаки: наприклад, ненаголошене е, и — як [еи] чи [ие]: [неису], і варіанти фонеми [е]: [v, w] [voda/woda] (де v, w подібні до англійських v, w), напівм'яке [в'] [в'ін]; [а] варіант /а/, як у [c'äd' сядь]; довгота звука позначається [:] і наголос ['], наприклад, [роз:у'ти] /роззути/. (Фонологічну транскрипцію часто подають між скісними дужками / /, а фонетичну транскрипцію — між квадратовими [ ]). Кількість знаків може бути більша чи менша, і транскрипція відповідно буде точніша чи спрощена. На основі латинських літер з додатковими знаками побудовано міжнародний фонетичний алфавіт для фонетичної та фонологічної транскрипцій всіх мов, який одначе майже ніколи не використовується в українському мовознавстві.
Фонематична транскрипція — спосіб запису живого мовлення з метою переда вання тільки фонемного складу слів без відтінків, зумовлених різними фонетичними умовами, називається фонематичною транскрипцією, наприклад: /т’ін’.уі\ Ік’іл’к’іст’І. У фонематичній транскрипції використовується значно менша кількість знаків, ніж у фонетичній. Фонематична транскрипція досить близька до орфографічного запису. В ній ви користовується значно менша кількість додаткових знаків. Знаки для позначення фонем: Голосні: /а/, /о/, /у/, /е/, /и/, /іі. Приголосні: /б/, /пі, /м/, /в/, Іф/, Ід/, /Э7, ІтІ, ІтІ, /з/, /з7, /с/, /с7, /ц/, /ц’/, /5з/, /8зІ, /л/, /л7, /р/, /р’/у /ні, /н7, /ж/у /ч/, /ш/, /іїж/, Ійіу /і/, /к/, /х/, /г/. Діакритичні знаки, що використовуються у фонематичній транскрипції вертикальна риска (акут) — [ 1 ] — над голосним позначає головний наголос: /думатиІ; скісна риска — [ ' ] — після приголосного — м’якість приголосного: /ден7; СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА_____________ 102 Фонологія апостроф — [’] — після приголосного — напІвпом’якшену вимову приголосного: Іб’інокл’І’, двокрапка — [:] — після приголосного — подовжену вимову приголосного: щ’ін’.уі; дужка — [“] — над і (нескладотворчий ї). Додаткові букви, що використовуються у фонематичній транскрипції фонема /й/ позначається літерою ] перед голосним Ц]аІма> І]уІність, Це/дність, Ці/хати, //о/гурт), літерою і після голосного та перед приголосним (баІМка, IVти) Зразок фонематичної транскрипції /род’ат’гори \ анардджу]ет’с’а с’м’ішпа миша!