Re_afaziya_files / Лекция 3 Семан. афазия

Тема: Семантична афазія

План

1. Порушення розуміння

2. Порушення експресивного мовлення

3. Порушення читання, письма і рахунку

4. Коректувально-педагогічна робота при семантичній афазії

Література та ж.

Семантична афазія.Семантична афазія виникає при ураженні тім'яно-потиличних зон домінантної півкулі. Вперше вона була описана у 1926 році Г.Хедом. При семантичній афазії не відмічається порушень ні артикуляційної, ні акустичної складових мовлення. О.Лурія зазначив, що центральним механізмом порушен­ня розуміння мовлення при семантичній афазії є порушення симультанного (одночасного) просторового сприймання, а центральним дефектом – порушення розуміння логіко-граматичних конструкцій. Семантична афазія виникає при ураженні тім’яно-потиличної області домінантної по мовленню півкулі (мал. 17, поле 39). При поразці тім'яно-потиличних (або задніх нижне тім’яних) відділів півкулі головного мозку зберігається плавна синтагматична організація мовлення, не відмічається ніяких пошуків звукового складу слова, відсутні явища зниження слухомовної пам'яті або порушення фонематичного сприйняття.

Спостерігаються специфічні амнестичні труднощі при пошуках потрібного слова або довільній назві предмету, коли хворі при труднощах знаходження лексичної парадигми звертаються до опису функцій і якостей цього предмету синтагматичними засобами, тобто не замінюють одне слово іншим (вербальні парафазії), а замінюють слово цілою фразою, говорять: „ну, це те, чим пишуть”, а з другого боку, є характерний для цієї форми афазії складний імпресивний аграматизм.

Імпресивний аграматизм і амнестичні трудності при амнестико-семантичній афазії мають багато загального з вираженою просторово-конструктивною апраксією, оскільки первинно порушеною передумовою при цій форимі афазії є орієнтування в просторово організованих семантичних координатах, характерних для складних парадигм, парадигм-синонімів: наприклад, брат — дядько (інваріантом значення слова дядько є чоловік, а не певний родич батька, який знаходиться в складному семантичному просторі родинних відносин.

При цій формі афазії не відмічається пошуків звукового складу, відсутнє виражене зниження слухомовленнєвої пам'­яті або порушення фонематичного слуху. Відмічаються спе­цифічні амнестичні труднощі у процесі пошуку необхідного слова чи довільного називання предмета, коли хворий описує функції та якості цього предмета, тобто не замінює слово іншим, а замінює його цілою фразою: «це те, чим пишуть», «...чим ріжуть» тощо. З другого боку, для цієї форми характерний складний імпре-сивний аграматизм.

Порушення симультанного просторового фактору призво­дить до порушення тих сторін мовлення, які пов'язані зі сприй­манням просторових відношень. Внаслідок цього порушується розуміння конструкцій із прийменниками (під-над, від-до, в-на, і т.д.). Порушується розуміння порівняльних конструкцій (муха менше слона), звороти зі словами перед, після, конст­рукції родового та орудного відмінків (шапка батька, будинок хазяїна, суп ложкою, малюнок олівцем), інверсій, тобто фраз зі зворотнім порядком слів (земля освітлюється сонцем). Оцінюючи подібні конструкції хворий розуміє або окремі слова, або загальну ситуацію (про кого йдеться), але взаємодії та взаємов­ідносини зазначених об'єктів, явищ залишаються недоступни­ми. Зазначені труднощі означають можливість розуміння мов­лення лише в межах простих фраз, і неспроможність зрозуміти зміст складних лексико-граматичних конструкцій.

Мал. 8.2. Розташування зон ураження лівої

півкулі мозку при різних формах афазії:

и ) при сенсорній афазії, б) при акустико-мнестичній афазії, в) при аферентній моторній афазії, г) при семантичнійафазії, д) при еферентній моторній афазії, є) при динамічнійафазії (за О.Лурія, 1947)

Таким чином, при семантичній афазії слово випадає із сис­теми граматичних понять і сприймається тільки як носій безпосереднього значення. Водночас, при семантичній афазії зовні не відмічається гру­бих порушень мовлення: людина розуміє звернене побутове мовлення, адекватно відповідає на запитання, утруднення не виходять за межі легкого забування слів.

Семантична афазія характеризується синдромом симультан­ної агнозії, астереогнозу (нездатність впізнавати тактильно знайомі предмети із закритими очами), порушення схеми тіла, просторової та конструктивної апраксії та первинної акалькулії (порушення рахунку). На фоні збереженого сприймання окре­мих предметів відмічається порушення сприймання тонких просторових відносин. Хворі на семантичну афазію не можуть уявно перегорнути фігуру у просторі, з труднощами сприйма­ють географічну карту.

Порушення розуміння. Порушення розуміння складних смислових і граматичних взаємовідносин слів, виражених прийменниками і флексіями, одержало назву імпресивного аграматизму. При семантичній афазії зберігається розуміння звичайних фраз, що передають „комунікацію подій”. Хворі добре розуміють окреме значення прийменників, вільно кладуть олівець під ложку або ложку праворуч від вилки, але утрудняють в розташуванні трьох предметів по інструкції: „покладіть ножиці праворуч від вилки і зліва олівця”. Ще більші труднощі вони переживають при розташуванні геометричних фігур, не в змозі вирішити таку логіко-граматичну задачу, як намалювати хрест під кругом і над квадратом, і не можуть зорієнтуватися в порівняльних словосполученнях типу: Коля вищий за Мишу і нижчий за Васю. Хто з них найвищий? Хто найнижчий? Такі ж труднощі виникають у них при розумінні порівняльних словосполучень з прислівниками більше — ближче, зліва — справа і т.д. Не менше грубо порушена при семантичній афазії розшифровка флективних інвертованих словосполучень, включених в інструкцію: „покажіть гребінець ручкою, а ручку олівцем”. При виконанні цих завдань відбувається зісковзування на прямий порядок дії з предметами, ігноруються флективні семантичні ознаки просторової спрямованості дії. Такі ж труднощі у визначенні спрямованості дії виникають при розумінні речень: Колю ударив Петрик (Хто забіяка?), при знаходженні аналогічного речення з двох пред'явлених: Сонце освітлюється Землею; Земля освітлюється Сонцем або Земля освітлює Сонце; Сонце освітлює Землю.

Найбільші труднощі виникають при семантичній афазії при вирішенні логіко-граматичних словосполучень, що передають „комунікацію відносин” типу „брат батька” — „батько брата”, які можна вирішити, лише співвідносивши з певними смисловими категоріями: дядько — брат — батько. Хворі утрудняють і в розумінні складних синтаксичних конструкцій, що виражають причинно-наслідкові, тимчасові і просторові відносини, дієприслівникові і прислівникові обороти. Так, вони утрудняють в розумінні пропозицій типу Я відправився в їдальню після того, як поговорив з сестрою. Не знаходять алогічності у реченні типу Йшов дощ, тому що було мокро.

При семантичній афазії втрачається розуміння метафор, прислів'їв, приказок, крилатих слів, не виявляється в них переносне значення. Так, метафори „кам'яне серце”, „залізна рука”, прислів'я не „плюй в колодязь, прийдеться води напитися” розуміються в прямому, конкретному значенні.

Порушення усного і писемного мовлення. Експресивне мовлення при семантичній афазії відрізняється збереженістю артикуляторної сторони мовлення. Проте можуть відмічатися виражені амнестичні труднощі, підказка першого складу або звуку слова допомагає хворому. Слова замінюються описом функції предмету: „ну, це те, через що дивляться на вулицю” або „це те, що показує час”. В основі амнестичних труднощів при семантичній афазії полягає порушення так званого „закону сили” (О.Лурія), дозволяючого в нормі безпомилкове вибирати слово із серії слів, близьких по категоріальній співвіднесеності, по значенню. Порушення цього „закону сили” блокує пошук слова як парадигми в певному семантичному полі, у зв'язку з чим хворі вдаються до синтагматичного прийому опису функції або категоріальної належності предмета: „те, чим їдять рибу„. Вербальні парафазії не характерні для семантичної афазії, оскільки вони не заміщають одну парадигму іншою. Бідність лексики виражається в рідкісному вживанні прикметників, прислівників, описових оборотів, прислівникових і дієприслівникових оборотів, прислів'їв, приказок, у відсутності пошуку точного або „влучного” слова. При цій формі афазії письмове мовлення відрізняється бідністю, стереотипністю синтаксичних форм, в ньому мало складнопідрядних речень, скорочується вживання прикметників. При семантичній афазії спостерігаються грубі порушення рахункових операцій. Хворі змішують напрями дій при рішенні арифметичних прикладів, переживають труднощі при дії з переходом через десяток, з трудом записують на слуху багатозначні числа. Наприклад, замість числа 1081 чоловік записують 1801, 1108, так як утрудняється у визначенні розрядності числа. Порушення рахунку виявляються в труднощах розуміння тексту задач, оскільки вони включають логічні елементи більше — менше, далі — ближче.

Корекційно-педагогічна робота при семантичній афазії. Основними завданнями логопедичної роботи при семантичній афазії є подолання труднощів знаходження назв предметів, розширення лексичного і синтаксичного складу мовлення хворих, подолання імпресивного аграматизму.

Коректувально-педагогічна допомога по подоланню семантичної афазії спирається на контроль всіх збережених аналізаторних систем (зір, слухомовна пам'ять), а головне, на плануючу і регулюючу функції лобових відділів головного мозку, на збережену лінійну організацію усного мовлення.

У зв'язку з тим що в основі мовленнєвих розладів при семантичній афазії лежать порушення симультанного просторового гнозису, відновлюване навчання при цій формі афазії починається з розвитку конструктивно-просторової діяльності. Для цього необхідні вправи в зоровому аналізі геометричних фігур, орнаментів, що складаються з елементів, що реконструюються по наочному зразку і по інструкції, відновленні орієнтованості хворого в лівому і правому, в частинах світу, в географічній карті. Конструктивно-просторова апраксія долається шляхом навчання плану розчленовування орнаменту або малюнка на певні сегменти і виконання завдання за планом (наприклад, спочатку нижній „поверх”, потім другий, третій і т.д. або спочатку перший стовпчик зліва, потім другий і т. д.).

Для подолання амнестичних труднощів необхідне зіставлення різних смислових зв'язків слів по ознаках, створюючих різні семантичні поля. Так, наприклад, аналізуються ті ознаки предметів, які їх об'єднують у видові категорії (професія, меблі, одяг і т. д.), і в той же час визначається спільність слів по їх кореневій частині (садівник, сад, посадки), по суфіксальних і префіксних ознаках (садівник, чорнильниця, цукорниця). Ведеться робота по опису відмінностей і схожості синонімів, антонімів, омонімів, використовуванню в письмовому мовленні якісних визначень предметів, складносурядних і складнопідрядних речень (з різними союзними словами), підлегла частина яких стоїть на початку, середині або кінці речення і відноситься до різних членів головного речення. Подолання імпресивного аграматизму починається з уточнення значень окремих прийменників і прислівників, засвоєння схеми прийменників з переміщенням точки (предмету) навколо намальованого столу, будинку, стакана. Хворому пропонують багато разів описувати розташування центрального предмету по відношенню до предметів, що знаходяться від нього зліва і справа (пізніше над і під ним). Середній з трьох предметів, схематично зображених в зошиті хворого (наприклад, ялинка, будиночок, чашка), обводиться кружком, біля нього або над ним ставиться знак питання, стрілками намічається план опису розташовує предметів. Хворий складає фрази типу: Ялинка намальована праворуч від будинку і зліва від чашки або Будиночок намальований зліва від чашки і праворуч від ялинки. Пізніше також описується розташовує трьох предметів з прийменниками над — під, з прислівниками вище — нижче, далі — іже, світліше — темніше і т.д. Попередня проробка цих схем в експресивному мовленні готує базу для розуміння логіко-граматичних конструкцій на слух при читанні.

По тій же методиці будуються порівняння і описи палочок різної висоти (наприклад, Т З В — Соня вище Тони і нижче за Васю), довжини, тобто шляхом залучення збереженої експресивної, синтагматично організованого мовлення освоюються порівняльні і інвертовані логико-граматичні конструкції типу: Соня вище Олі і нижче за Тоню; Курськ від Москви далі за Орла і ближче за Харків, і розв'язується хто більше і менше всіх, що далі або ближче. Лише після того, як хворий почне вільно сам виділяти центральний, середній предмет і вільно описувати розташування порівнюваних предметів, йому дається завдання на декодування ним же тільки що складених задач. Перемикання хворого із словесного опису позицій взаємноразташованих предметів на їх схематичне зображення, тобто на виконання складеної ним логіко-граматичної задачі, приводить до освоєння плану рішення і інших подібних завдань.

Для подолання акалькулії проводяться уточнення розрядів, що входять до числа (десятки, сотні, тисячі і т. д.), закріплюються значення синонімів: мінус — віднімання, плюс — складання. Хворим пропонується виконати дії в межах одного-двох десятків, потім в межах сотні і тисячі. Особливе місце в подоланні дефектів рахункових операцій займає рішення арифметичних задач в 2, 3, 4 дії з вживанням прислівників більше, менше і дієслів відняти, додати, відправити, вивантажити і т. д., тобто дієслів з префіксами, що передають просторові взаємостосунки дії і предметів.

Подолання „оптичної” алексії здійснюється шляхом усного опису хворим елементів, що входять в ту або іншу букву, конструювання букв з елементів (різної величини картонних або пластмасових паличок і овалів), читання (назви) букв після визначення їх елементів, читання слова через ковзаюче по ньому „віконце” (квадратний проріз в смужці картону), через „віконце”, що охоплює декілька букв, що входять в слово, читання рядка з лінійкою, що закриває нижні рядки тексту.

„Дзеркальну”, або конструктивно-просторову аграфію долають шляхом відновлення орієнтованості хворих в лівому і в правому в різних варіантах розташування предметів (наприклад, чашка стоїть на дні, чашка перевернена вверх дном і т. п.), списування (змальовування) хворим окремих букв або слів з фіксацією кольоровим олівцем лівої сторони листа і напряму (стрілкою), звідки слід починати запис серії букв або елементів, з визначення того, в яку сторону „дивиться” буква.

Особливості відновлення мовлення при семантичній афазії. Відновлювальне навчання при семантичній афазії спрямо­ване насамперед на подолання порушень гностичної сфери, по­рушень симультанного сприймання. До основних завдань відновлення мовлення при цій формі афазії відносять:

• відновлення симультанного сприймання,

• подолання труднощів у називанні предметів,

• подолання імпресивного аграматизму,

• відновлення сприймання просторових взаємовідносин, справа-зліва тощо.

Перший етап навчання передбачає відновлення вмінь орієн­тування у просторі, розрізнення понять «зліва»-«справа».

Робота розпочинається з відтворення по-різному розташо­ваних геометричних фігур з усвідомленням основних елементів, Які вказують на їх просторове орієнтування. Після відтворення переходять до роботи з конструювання за зразком різних фігур, проводиться порівняльний аналіз, словесне позначення просто­рової спрямованості тощо. У подальшому вводиться промовлян­ня цих дій з малюнками та сконструйованими фігурами.

На цьому етапі розпочинається відновлення усвідомлення схеми тіла. Вихідним у цій роботі є положення правої руки, відповідно до якої і вводяться поняття «справа-зліва». Після відпрацювання уявлень про власне тіло і розуміння правого і лівого можна переходити до навчання хворого пересуватися у кімнаті за схемою, інструкцією. Потім робота проводиться на­впаки - починається з малювання схеми проходження марш­руту, а потім його реалізація.

На другому етапі, після розгорнутої роботи з відновлення усвідомленого аналізу взаємовідносин предметів у просторі переходять до формулювання цих відносин у мовленні за допомо­гою синтаксичних конструкцій.

Завданням третього етапу є відновлення розуміння склад­них лексико-граматичних конструкцій, конструкцій з прий­менниками, тобто подолання імпресивного аграматизму. Важ­ливо відновити усвідомлений аналіз відносин і зв'язків між сло­вами у фразі. Тільки таке усвідомлене ставлення до граматич­ної структури може сприяти розумінню мовлення.

Необхідною опорою для такої роботи буде схематично зоб­ражена структура речення у формі взаємопов'язаних запитань: хто? - що робить? - чим? (як?, коли? де?). Таким чином, спо­чатку проводиться змістовий, а потім - граматичний аналіз із постановкою необхідних запитань до окремих слів конструкції. Робота з розуміння прийменників проводиться за допомо­гою наочної опори, яка переміщується навколо певного предмета.