2. Реформи Ольги

• Як свідчить літопис, Ольга, приборкавши деревлян, заходилася впорядковувати збір данини – аби запобігти в майбутньому спалахам невдоволення, подібним до тих, внаслідок яких і загинув її чоловік.

• Княжою владою було передбачено різні розміри і види данини: у літопису їх названо уставами, уроками, оброками.

• Поблизу великих міст Ольга позакладала погости – адміністративно-господарські осередки, де представники князівської влади регулярно збирали встановлену данину, чинили суд тощо. Отож Ольга, згідно із цим тлумаченням, замінила сезонне полюддя регулярним збором данини в погостах.

3. Зовнішня політика княгині Ольги. Візит до Царгорода.

Найважливішим зовнішньополітичним партнером Руської держави за часів Ольги лишалася Візантія.

• Більш-менш усталеною датою щодо подорожі Ольги до Константинополя є 957 р., хоча літописець називає іншу. Встановили її на підставі свідчень візантійського імператора, учасника події, Костантина Багрянородного, який залишив спогади про дві імператорські учти руської княгині, вказуючи не лише дати кожної, а й дні тижня, на які ті випали.

• Посольство княгині складалося зі 100 найшанованіших осіб, з-поміж яких – Ольжин небіж, руські княгині й боярині, священик, посли й перекладачі, купці. Разом із прислугою, воїнами та моряками почет Ольги становив майже півтори тисячі осіб.

• Мета поїздки княгині Ольги до Константинополя витлумачується неоднозначно. Літописець і житійна література причини візиту вбачали у прагненні Ольги охреститися.

  • У літопису розповідалося, що, прибувши до Константинополя, княгиня стала християнкою і що її хресним батьком був сам імператор. Щоправда, Константин Багрянородний про хрещення Ольги у своїх спогадах не  згадав жодним словом.

Отже, вирушаючи до Царграда, княгиня Ольга прагнула поновити мирну міждержавну угоду між Руссю та Візантією – адже за звичаями тих часів угода діяла доти, доки живими були володарі, що її уклали. Смерть князя Ігоря й спонукала Ольгу вирушити до Константинополя за новим текстом договору. Щоправда, укладено його вочевидячки не було. І відносини Русі та Візантії, цілком природно, стали прохолоднішими.

Спроби встановити відносини із Германською імперією

Деяке послаблення відносин із Візантією змусило Ольгу шукати іншого сильного союзника.

• У західноєвропейських джерелах збереглося свідчення про посольство княгині Ольги, надіслане року 959 до германського імператора Оттона І.

• Руські посли були вповноважені просити германського володаря надіслати до Києва вищих священиків для поширення християнства, а також клопотатися про встановлення відносин «миру й дружби».

• Оттон І задовольнив прохання княгині й у 961 р. надіслав до Києва кількох священиків на чолі з єпископом Адальбертом, одначе розгорнути діяльність у руських землях вони не змогли.

• Наприкінці життя Ольги княжа влада ослабла. Свідченням цього стала повна зміна державної політики з вокняжінням 964 р. Ольжиного сина –Святослава.

4. Заходи щодо поширення християнства

• З іменем Ольги пов’язують спорудження кількох церков у Києві, зокрема церкви святого Миколи на могилі Аскольда та церкви святої Софії.

• Наполегливість Ольги у справі поширення християнства була належно поцінована нащадками, для яких княгиня-християнка була, за образним висловом літописця, «передвісницею християнській землі, як вранішня зоря перед сонцем і зірниця перед світом».

За кілька століть, на думку істориків – не пізніше 13 ст., Ольгу почали вшановувати як святу.