Святослав
мало дбав про внутрішньодержавні
справи. Попервах він доручав їх матері
– княгині Ользі, а після її смерті, року
969, уповноважив здійснювати верховну
владу своїх синів, віддавши Київ Ярополкові,
Деревлянську землю – Олегові,
а Новгород – Володимирові.
У
такий спосіб було утверджено порядок
князівського правління, що надавав
право володарювати на всій території
Руської держави представникам лише
однієї династії – Рюриковичів.
Із
незначними змінами цей порядок проіснував
кілька століть. Він не був якимсь
оригінальним винаходом Святослава –
так чинили скрізь у середньовічній
Європі.
Сини
Святослава не уникнули міжкнязівських
чвар. Як свідчить літопис, боротьба за
владу між Ярополком та Олегом тривала
п’ять років, часом загострюючись до
справжньої війни, що в ній, врешті-решт,
обидва наклали головою.
У
вирі тих подій брав участь і наймолодший
Святославів син – Володимир.Саме
він після смерті Ярополка утвердився
у Києві.
