Види титриметричних визначень

 

Види титриметричних визначень ще розглядають як класифікацію титриметричних методів за способом титрування:

–                   пряме

–                   обернене (зворотнє, за залишком)

–                   непряме (замісникове)

–                   реверсивне

Пряме титрування

Прямим називають титрування, при якому визначуваний компонент безпосередньо титрують необхідним титрактом. Для того, щоб хімічну реакцію можна було застосовувати в якості реакції прямого титрування, вона повинна задовольняти наступним вимогам:

1.                Взаємодія титрованої речовини із реагентом в умовах проведення аналізу повинна бути специфічною, тобто інші речовини розчину не реагують з титр антом.

2.                Реакція повинна протікати стехіометрично, тобто відповідно до певного рівняння.

3.                Реакція повинна проходити швидко, тобто стан рівноваги після додавання чергової порції титр акта повинен досягатися майже миттєво. При малій швидкості реакції титрування буде тривалим. Так як після додавання кожної порції титр анта необхідно дочекатися встановлення рівноваги. Особливо це позначиться біля т. стахіометричнсті, коли концентрації реагуючих речовин невеликі і при недостатньому вичікуванні розчин буде перетитрованим.

4.                Константа рівноваги повинна бути достатньо високою, щоб похибки, які виникають від неповного протікання реакції не перевищили допустимі величини.

5.                Можливість підбору індикатора для фіксації т.е.

 

Зворотнє титрування

Обернене або зворотнє титрування застосовують тоді, коли:

–                   мала швидкість прямої реакції;

–                   відсутній відповідний індикатор;

–                   можлива втрата визначуваної речовини, внаслідок її легкості.          

До певного об’єму (т. вимірного) досліджуваного розчину додають точно виміряний об’єм титрованого розчину реагента В, взятого в надлишку. Надлишок реагента В, який не пішов на титрування досліджуваного розчину, відтитровують стандартним розчином іншого допоміжного реагента В₁ точно відомої концентрації. На титрування надлишку реагента В повинно йти не менше 15-20мл розчину В₁ (макрометод) і 1,5-2.0мл (мікрометод).

Наприклад, для визначення Cl^- в хлорид ній кислоті невідомої концентрації можна додати надлишок (точно виміряний об’єм) AgNO₃ відомої концентрації. Нітрат аргентуму, який не вступив в реакцію, відтитровують за допомогою тіоціанату амонію, який реагукє з іонами Ag⁺ з утворенням білого осаду AgSCN. Якщо цю реакцію вести в присутності іонів Fe³⁺ в розчині, то зайва крапля титр анту В₁ викликає появу з кров’янисто-червоного забарвлення внаслідок утворення Fe(SCN)₃. поява цього забарвлення свідчить про закінчення реакції:

 

Як і при прямому титруванні, зносячи кількість стандартного розчину реагента В, використаного на реакцію з визначуваною речовиною А, можна легко вираховувати вміст речовини А.

 

Непряме титрування (замісникове)

Титрування замісника застосовують тоді, коли визначувана речовина із використовуваним реагентом не взаємодіє або взаємодія не проходитьстахіометрично і замість одного продукту реакції утворюється суміш декількох продуктів, кількісне співвідношення яких не є постійним.

До визначуваної речовини А додають який-небудь допоміжний реагент В₁, який реагує з речовиною А з виділенням еквівалентної кількості нової речовини А₁, яка відтитровується стандартним розчином основного реагента В:

 

 

Тобто замість безпосереднього титрування визначуваної речовини А титрують її замісник А₁.

Наприклад, при визначенні Fe³⁺ за допомогою редоксиметричного титрування тіосульфатом реакцію проводять по заміщенню:

 

 

 

 

Кінцеву точку титрування встановлюють за допомогою крохмалю. До розчину в кінці титрування додають краплю розчину крохмалю, внаслідок розчин синіє. В т.е. йод відсутній і розчин знебарвлюється.