3. Класифікація дозиметричних приладів

Дозиметричні прилади можна класифікувати за різними ознаками, наприклад за призначенням, типом датчиків, вимірюванням виду випромінювання і т. ін.

За призначенням всі дозиметричні прилади класифікуються так:

індикатори – призначені для орієнтовного визначення потужності дози головним чином бета- та гамма-випромінювань. За їх допомогою можна встановити збільшення або зменшення дози. Наприклад прилади типу ДП-63А, ДП-64;

рентгенометри – призначені для вимірювання потужності дози рентгенівського або гамма-випромінювання (ДП-3Б, ДП-5В, ІМД-1Р, СРП-68-01, ДБГ-01Н, ДБГБ-01С);

дозиметри – призначені для визначення сумарної дози опромінення, яку може отримати людина під час перебування на забрудненій радіонуклідами території (ДП-24, ДК-0,2, ІД-1);

радіометри – призначені для визначення ступеня радіоактивного забруднення різних поверхонь, харчових продуктів, води, сировини (ДП-100М, радіометр “Бета”, “Прип’ять”).

4. Методи індикації іонізуючих випромінювань

Принцип виявлення іонізуючих випромінювань грунтується на здатності цих випромінювань іонізувати речовину, в якій вони поширюються. Іонізація в свою чергу є причиною фізичних та хімічних змін у речовині, які можуть бути виявлені та виміряні. Для виявлення іонізуючих випромінювань застосовують такі методи:

фотографічний – полягає в оцінці ступеня почорніння фотоемульсії під дією іонізуючих випромінювань. Під впливом іонізуючих випромінювань молекули бромистого срібла, що входять до складу фотоемульсії, розпадаються на срібло і бром з утворенням кристаликів срібла, які і спричиняють почорніння фотоплівки під час її проявлення. Густина почорніння пропорційна енергії випромінювання. Порівнюючи густину почорніння з еталоном, визначають дозу випромінювання;

сцинтиляційний – полягає у реєстрації кількості або інтенсивності спалахів від деяких хімічних сполук (сірчаний цинк, йодид натрію) під впливом іонізуючих випромінювань. Кількість спалахів від цих сполук пропорційна потужності випромінювань;

хімічний – під впливом іонізуючих випромінювань деякі хімічні речовини змінюють свою структуру. Наприклад, хлороформ у воді за умов опромінення розкладається з утворенням соляної кислоти, що з індикатором дає кольорове забарвлення. За його густиною можна робити висновок про дозу іонізуючого випромінювання;

іонізаційний – грунтується на визначенні сили іонізаційного струму, який утворюється внаслідок дії іонізуючого випромінювання на газ, що міститься в ізольованому об’ємі. При цьому електрично нейтральні атоми газу поділяються на позитивні та негативні іони. Якщо в цей об’єм помістити два електроди, до яких прикласти напругу постійного струму, то між електродами виникне струм, вимірюючи який можна визначити інтенсивність іонізуючих випромінювань.

Лабораторні роботи Лабораторна робота 1

ВИЗНАЧЕННЯ ДОЗИ ІОНІЗУЮЧОГО ОПРОМІНЕННЯ, ОТРИМАНОЇ ЛЮДИНОЮ

Мета роботи  ознайомлення з приладами для проведення вимірювання доз опромінення, які може отримати людина на забрудненій радіонуклідами території, з методами та порядком проведення вимірювань.