Висновки

Собівартість виробленої готової продукції в обліку складається з урахуванням наступних статей:

• сировина і матеріали;

• покупні напівфабрикати;

• заробітна плата та відрахування на соціальні заходи;

• амортизація виробничого обладнання;

• електроенергія на виготовлення продукції.

Найбільш доцільною формою ведення бухгалтерського обліку на підприємствах харчової галузі в сучасних умовах господарювання з врахуванням стану розвитку нормативної бази є автоматизована журнальна форма бухгалтерського обліку.

Проблемами обліку готової продукції є те, що калькуляційний процес не включає усієї складності калькуляцій в господарстві, оскільки крім основної продукції підприємство повинно калькулювати також продукцію допоміжного виробництва, яка використовується основним виробництвом, а також калькулювати напівфабрикати, якщо вони випускаються для реалізації.

Якщо об'єкт калькуляції - собівартість продукції (ви­робу, послуги або роботи), то калькуляційними одини­цями стосовно готової продукції можуть бути сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця тощо); собівартість натуральної одиниці виміру — кількісної (шт. тощо) або якісної (сухі речовини, вологість тощо). Ці одиниці виміру виступають послідовно у калькуляційному процесі. Для того щоб обчислити собівартість окремого виду продукції, потрібно знати собівартість сукупної продукції. Неможливо визначити собівартість натуральної одиниці виміру, якщо попередньо не визначена собівартість окремого виду продукції. Вищенаведене підтверджує те, що калькулювання собівартості продукції — це процес, який складається із трьох послідовних етапів.

Собівартість продукції обчислюється за допомогою окремих способів, що залежать від наявності або відсутності тих чи інших факторів калькулювання. Ос­новним вихідним елементом будь-якого виробництва є готова продукція. Разом з тим результатом виробничого процесу може також бути побічна продукція, можуть мати місце відходи виробництва, припущений брак. Крім того безперервність технологічного проце­су, особливості його організації вимагають рахуватися з наявністю незавершеного виробництва.

На ПАТ «Миронівському заводі по виготовленню круп та комбікормів» неефективно обрано принципи калькулювання основної та побічної продукції:

- не приділяється достатня увага розподілу та обліку накладних витрат, що призводить до їх неконтрольованості;

- не об'єктивно проводиться списання витрат вихідної сировини на основну продукцію;

- неефективно проводиться оцінка собівартості побічної продукції.

Розподіл комплексних витрат на базі метода чистої вартості реалізації для ПАТ «Миронівського заводу по виготовленню круп та комбікормів». допоможе уникнути фіктивного завищення собівартості побічної продукції, а, отже, надасть можливість вірно визначати ціну реалізації окремих видів продукції та фінансові результати основної діяльності підприємства. Зміна методики списання загальновиробничих витрат допоможе достовірно визначати фактичну собівартість продукції. Така методика розподілу основних витрат сировини допоможе більш об'єктивно оцінювати вартість побічної продукції на підприємстві, оскільки дані витрати не відносяться на побічну продукцію. Підприємство може отримувати прибутки від реалізації побічної продукції на рівні ціни, за вирахуванням додаткових витрат на виробництво казеїну технічного.

Основними напрямами вдосконалення документообігу витрат виробничої собівартості є:

- застосування раціонального методу обліку матеріальних витрат;

- удосконалення документального оформлення відпуску матеріальних ресурсів на виробництво;

- впровадження форм зведених відомостей обліку матеріальних витрат за видами продукції та центрами відповідальності, за допомогою яких можна було б контролювати їх перевитрати або економію;

- автоматизація обліку витрат ресурсів.