Лабораторна робота № 12.1 вагове вИвчення кінетики набухання желатину у водно– спиртових сумішах

Мета роботи – визначення швидкості, ступеня і граничного ступеня набухання полімерів та їх залежності від концентрації водно-спиртових сумішей.

Завдання на виконання роботи

Встановити залежність швидкості, ступеня та граничного ступеня набухання ВМС від концентрації водно-спиртових сумішей. Для цього потрібно:

1. Приготувати розчини заданої концентрації;

2. Визначити приріст маси полімеру за певний відрізок часу;

3. Розрахувати ступінь набухання;

4. Побудувати графічні залежності ступеня набухання від часу;

5. Графічно розрахувати швидкість набухання;

6. Побудувати графічну залежність ступеня набухання від швидкості і знайти граничний ступінь набухання.

7. Встановити залежність граничного набухання полімеру від концентрації спиртово-водної суміші.

Прилади, лабораторний посуд, реактиви

Терези, бюкси, секундомір, фільтрувальний папір, желатин, водно-спиртові суміші різних концентрацій.

Порядок виконання роботи

1. Близькі за розмірами і масою платівки желатину, заздалегідь відмиті від домішок і низькомолекулярних фракцій, зважують на торсійних терезах і записують їх початкову масу m_0.

2. Зважені платівки желатину занурюють в бюкси з розчинами спирту концентрацією від 5 до 50 %. Включають секундомір і через кожні 0,5 – 2 хв його зупиняють, виймають платівки желатину і швидко висушують їх між аркушами фільтрувального паперу.

3. Зважують платівки на торсійних терезах. Масу платівок за відповідний проміжок часу позначають m_.

4. Знову занурюють платівки желатину в розчин на певний проміжок часу. Дослід продовжують, доки збільшення маси стане незначним або маса набуде сталого значення.

Опрацювання результатів

1. Дані експерименту заносять у табл. 12.1.

Таблиця 12.1

Результати дослідження кінетики набухання желатину ваговим методом

Загальний час від початку набухання , хв.	Маса платівки до часу , m, мг	Ступінь набухання

2. За даними табл. 12.1 будують кінетичну криву набухання желатину в розчинах спирту.

3. На криволінійній частині кривої вибирають кілька точок, проводять дотичні та обчислюють швидкості набухання U як тангенси кутів нахилу дотичних : (див. рис. 12.1, а).

   Рис. 12.1. Залежність ступеня набухання  від часу (а) та від швидкості набухання (б)

4. Граничний ступінь набухання визначають при нульовій швидкості набухання. Будують графік в координатах ступінь набухання – швидкість набухання –U (див. рис. 12.1, б). Відрізок, який відсікає пряма на вісі ординат, відповідає значенню граничного ступеня набухання (рівноважній кількості увібраної рідини) _.. При побудові графіків вісі ординат мають однаковий масштаб.

5. Отримані дані щодо залежності граничного ступеня набухання _ від концентрації спирту в суміші (С,%) узагальнюють в таблиці 12.2.

Таблиця 12.2

Концентрація спирту в суміші, С, %	5	10	15	20	30	40


6. Будують графік залежності _ від концентрації спирту і роблять висновок про вплив складу дисперсійного середовища і концентрації спирту в розчині на граничний ступінь набухання.