Тема 2. Антична культура та її український ареал

План

1.Місце античності в історії світової культури.

2.Періоди розвитку, видатні досягнення та імена античної епохи.

3. Український ареал античної культури.

Ключові слова і поняття:

Акрополь, антропоморфізм, антропоцентризм, архаїка, агон, грецьке диво, еллінізм («еллін»), ідеалізм-матеріалізм, капітель, каріатида, квадрига, космополітизм, кора-курос, ордер, Пантеон, Парфенон, пектораль, поліс, пропілеї, раціоналізм, риторика, стоїцизм

1. Місце античності в історії світової культури.

Слово «античний» походить від латинського «antiqus», що означає «стародавній». Важко сказати хто вперше застосував цей термін стосовно визначення культури, яку культуру називали стародавньою, але вочевидь, що у 17-18 ст. словом «antiqus» європейці позначали культуру Греції і Риму. Іншими словами, антична культура – греко-римська культура, або греко-римська давнина.

Без сумніву, існували культури і більш стародавні (Єгипетська, Шумеро-Вавилонська), але вони до 19 ст. були цивілізованій Європі невідомі. Французи, зокрема, відкрили для себе багатство єгипетського мистецтва і писемності лише після завойовницьких походів у цю країну наполеонівської армії. А згодом французьку столицю вже прикрашали єгипетські монументи, Лувр заповнився численними єгипетськими артефактами. Так само єгипетські сфінкси прикрашали набережні Санкт-Петербурга, Лондона. Європейські імперії прагнули знайти у минулому свої прототипи.

Дуже цікаво, як британці відкрили для себе Стародавню Грецію. Перші англійські аристократи, шукачі пригод і археологи-аматори на початку 19 ст. з’явилися у поруйнованій війнами Греції: на Афінському Акрополі, в Олімпії, Дельфах... Всюди вони бачили лише залишки храмів, уламки колон і скульптур. Все це було належним чином оцінено. Посол Британії у Греції лорд Елджін без особливих труднощів, добився вивезення кращих шедеврів Акрополя, до «цивілізованого світу» - в Лондон. Сьогодні «мармури Елджіна» прикрашають Британський музей, так само як Венера з острова Мелос і Ніка з острова Самофракія – Лувр.

Отже, Європа відкривала античну спадщину поступово. Спочатку як римську, в добу Ренесансу, пізніше греко-римську. Значну частку античної спадщини зберегла для європейців і середньовічна Візантія. Саме від неї довідалась про античність Давня Русь. Не випадково наші предки називали візантійців греками.

Не було в Європі 15-17 ст. жодного освіченого італійця, француза, чи німця, що не схилявся б перед славою римлян. Величні постаті античної доби постають у творчості Данте, Петрарки, Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Тиціана, Шекспіра.

В середині 18 ст., в добу Просвітництва, великий вплив на європейців справили відкриття давньоримських пам’яток у Помпеях і Геркуланумі, містечках розташованих біля підніжжя гори Везувій, неподалік Неаполя. Внаслідок виверження вулкану в 2 ст. ці міста опинилися під шаром попелу у 5-10 метрів, практично законсервовані разом з усім загиблим населенням, численними матеріальними пам’ятками.

Під егідою коронованих персон, на кошти аристократів здійснюються масштабні археологічні розкопки, з’являються на світ витвори античності, що викликають cправжній культурний шок. Майже до середини 19 ст. захоплення античністю не згасає. На її зразках будується система освіти (академії, гімназії, ліцеї), учні і студенти вивчають грецьку і латинську мови, міфологію, цитують Гомера і Вергілія. У цю добу, що отримала назву Класицизму, античний стиль панував в мистецтві і архітектурі, поезії і театрі, увійшов у побут аристократії та богеми.

Надзвичайно високо цінували античність письменники Гете, Шіллер, філософи Гегель, Ніцше, корифеї української культури Іван Котляревський, Т.Г. Шевченко, Іван Франко. Неперевершеними знавцями античної культури на рубежі 19-20 ст. були Микола Зеров, Максиміліан Волошин. Останній, наш земляк, видатний російський поет і письменник, що жив у Криму, в Коктебелі. Тут він зібрав чудову колекцію кримських античних пам’яток, перекладав твори давньогрецької літератури і поезії, писав вірші і, навіть, ззовні та в одязі був схожий на грека: носив довгу грубу туніку, сандалії на босу ногу.

Віддаючи шану античності, Європа у 1896 році відновила і ініціювала проведення Олімпійських ігор. Сьогодні античність вважають колискою європейської цивілізації. Загально визнано, що європейська ментальність, європейський дух базується на трьох основних складових : грецька краса, римський порядок, християнський дух.

Характерні риси Античної культури :

1. Антропоцентризм – світобачення, філософія, образне мислення, згідно яких людина є центром всесвіту, його найвищим витвором і цінністю. До Греції антропоцентричних культур не існувало,усі стародавні культури базуються на протилежному світосприйнятті.

2. Антропоморфізм – уявлення греками богів у людській подобі, перенесення на них людських властивостей. Антропоморфними можуть бути і витвори мистецтва (ваза, колона, що повторюють людські пропорції)

3. Демократизм, демократія ( від гр. демос – народ, кратос – правління) вперше була заснована у давній Греції, як форма правління, коли громада брала участь у вільному таємному голосуванні, обираючи своїх представників до органів влади, контролюючи їх і переобираючи через певний термін. Чому саме в Греції? Можна висловити припущення, що матінка природа сприяла утворенню демократичних засад. Адже на численних островах грецького архіпелагу їх мешканці розвивались осібно, незалежно. Централізована система, деспотичні форми правління не могли бути ефективними. Греки любили свободу уміли її цінувати. В разі, коли їм потрібно було об’єднатись для спільної мети, боротьби з ворогом, вони це робили добровільно, без примусу, на засадах демократії.

4. Автаркія (самодостатність грецького суспільства). Її породжувало і географічне положення і форми правління. У родових общин сформувалась полісна система (поліс – невелика громада, що будувалась на основі племені, потім переростала у місто, яке мало своє управління, забезпечувало себе матеріальними благами, обирало громадянську владу. Греція формувалась як держава самодостатніх полісів).

5. Агон (боротьба, змагання) – це риса , що пронизувала увесь побут і життя античного суспільства. Греки за допомогою агона виражали свою особистість, прагнули перемоги у фізичних вправах, віршуванні, красномовстві. Олімпійські ігри –справжнє свято агону. Паралельно із Олімпійцями змагались співці, поети танцюристи, навіть серед драматургів були змагання під час свят на честь Діоніса, які ішли декілька тижнів.

Отже, греки перші в історії світу створили унікальне суспільство і культуру які були оцінені у 19-20 ст.як “грецьке диво”.