Міністерство Освіти Науки Молоді та Спорту України
Національний Університет Харчових Технологій
Кафедра економічної теорії і політології
Самостійна робота студента на тему:
« Політична ідеологія та політична психологія»
Виконав студент ГРС-1-10
Потургаев А.О.
Перевірив викладач:
Корж Ю.М.
Київ 2011
Зміст
Вступ 3
Політична ідеологія 4
а) Функції політичної ідеології 5
б) Основні ідейно – політичні течії 6
Політична психологія 7
а) Функції політичної психології 8
Висновок 10
Список літератури 11
Вступ
Політична ідеологія - "система ідей, уявлень, понять, що виражена в різних формах суспільної свідомості (у філософії, політичних поглядах, праві, моралі, мистецтві, релігії). Ідеологія є віддзеркаленням суспільного буття в свідомості людей і, раз виникнувши, в свою чергу активно впливає на розвиток суспільства, сприяючи йому (прогресивна ідеологія) або перешкоджаючи йому (реакційна ідеологія). У класовому суспільстві ідеологія завжди є класовою. Ідеологічна боротьба є однією з основних форм класової боротьби разом з боротьбою політичною і економічною. Політична наука, ідеологія і психологія відображають політичне буття у всьому його різноманітті, але роблять це по-різному виконують при цьому різну соціальну роль.
Політичні теорії і політичні ідеології істотно відрізняються один від одного. Політичні теорії не претендують на створення закінчених систем, що раз і назавжди осягнули істину. Вони відкриті для нових ідей і рішень, відрізняються критичністю до своїх висновків. Ідеології ж підпорядковані певної мети і претендують на завершеність і соціальну істинність.
Політологи-дослідники, кажучи словами Макіавеллі, виходять з дійсної правди речей, а не уявної. Ідеологи цілком можуть поступитися істиною і віддати пріоритет керівним принципам, поступитися дійсним ради належного.
Політична ідеологія
Політична ідеологія є однією з найбільш впливових форм політичної свідомості, що впливає на зміст владних відносин, знаряддя "духовного княження" (Макіавеллі) тієї або іншої політичної сили.
Вперше у науковий обіг поняття “ідеологія” ввів французький вчений А. де Треси у своїй праці «Елементи ідеології». Він тлумачив ідеологію як науку про людське мислення та суспільні ідеї, яка повинна знайти пояснення у явищах свідомості через засади етики, моралі, політики. Склалися різні погляди на це духовне явище. Так, основоположник теорії ідеології К. Маркс бачив в ній перш за все форму ілюзорної свідомості, викликану суперечностями виробничих відносин. К. Мангейм також розумів її як сукупність помилкових уявлень. Проте більшу увагу він приділяв її функціональним характеристикам і здатності акумулювати політичну енергію людей.
Американський теоретик Л. Саджент вважав, що ідеологія, виробляючи певну мету і цінності політичного розвитку, в той же час огрублює рішення практичних проблем. Його співвітчизник Ф. Уоткинс вважав, що ідеологія є політичним чинником, що зберігає значний потенціал. Т. Парсонс відзначав здатність ідеології згуртовувати людей. Д. Белл вважав, що ідеологія поєднує різні види емоційної енергії та спрямовує їх у політику. Неомакиавеллісти (Р. Моска, Р. Міхельс, В. Парето і ін.) розглядали навіть форми естетичної і релігійної свідомості як специфічні форми прояву ідеології.
Таким чином за допомогою ідеології політичні сили обгрунтовують свої цілі і підбирають засоби для їх реалізації. На основі ідеології розробляються політичні концепції, доктрини і програми. Вона, по словах А. Грамши, служить тому, щоб збудити в народі і організувати колективну волю. Ідеологія також маскує і містифікує справжні інтереси і цілі пануючих груп, еліт (Р. Мангейм). Вивчення ідеології, на його думку, має на меті демаскувати “більш менш свідоме шахрайство і переодягання”.
В той же час, не дивлячись на визнання багатьма видними вченими вельми високої ролі політичної ідеології в суспільстві, в політичній думці є уявлення, що її характеризують як "служницю влади", вона не має прямого відношення до політики.(див. Дзюбко – Політологія).
Та все ж більшість учених трактують політичну ідеологію як певну доктрину, реабілітовуючу бажання тієї або іншої групи осіб на владу (або її використання) і що добивається відповідно до цих цілей підпорядкування громадської думки власним ідеям.
Таким чином можна дати якнайповніше визначення політичної ідеології:
це система концептуально оформлених політичних, правових, релігійних, естетичних і філософських уявлень, поглядів та ідей, які відображають ставлення людей до дійсності й одне до одного, способи пізнання та інтерпретації буття з позицій цілей, ідеалів, інтересів певних соціальних груп та суб'єктів політики. (див. www.tspu.edu.ua).
Політична ідеологія – це доктріальна концептуальна система ідей та теорій, що грунтується на сукупності політичних інтересів певної соціальної спільноти.
Жодна влада не обходиться без ідеології, яка надає їй доцільного характеру. Ідеологія з огляду влади завжди підпорядкована інтересам влади, тому в ній закладена тенденція відриву від дійсності, породження ілюзорного світу. Саме тому ідеологія відображає цінності, норми і принципи, що породжені гаслами, пропагандою і не сприймаються індивідуальною свідомістю людини. Щоб запобігти цьому, потрібні контроль мас за всіма видами політичної влади, її легітимність, відкритість та дієвість демократичних механізмів владарювання. Таким чином роль політичної ідеології у відносинах влади залежить від характеру оволодіння нею суспільною свідомістю.