5.1. Визначення питомих витрат окремих видів енергії на перероблення коренеплодів цукрових буряків

Витрати умовного палива на цукровому заводі розподіляються таким чином:

• на технологічні потреби – 80 %;

• на отримання електричної енергії – 10 %;

• на випалювання вапняку – 10 %;

Стимул для зменшення енерговитрат у цукровому виробництві досить вагомий, але результати поки що незадовільні. Протягом останніх 10 років комплексні питомі витрати палива, тобто витрати на котельню-це виробництво пари та електричної енергії та вапняно-випалювальну піч, практично не змінились і знаходяться на рівні 6,1-6,2% умовного палива до маси перероблених буряків. Загальні ж питомі витрати палива на виробництво цукру, з урахуванням енерговитрат на пуск заводу, простої та центрифугування утфелів в кінці виробництва останні роки навіть зросли і досягають 7-7,3 % умовного палива до маси буряків.

Можливість зменшення енерговитрат існує досить реальна і вона практично доведена до ряду цукрових заводів України, які мають комплексні витрати умовного палива менше 5,5 %, а такий цукровий завод як Чортківський уже кілька сезонів працює з питомими витратами палива на рівні 4%. Тобто реальна можливість суттєвого зменшення енерговитрат в наших умовах, на існуючому технічному рівні виробництва цілком реальна.

Для забезпечення зменшення енерговитрат на технологічні потреби дуже важливо змінити підхід і саме відношення до енергозбереження з боку спеціалістів галузі.

Tpеба брати приклад з підходу до цього питання спеціалістів із Західної Європи, де досягнуто суттєвих успіхів і в питанні енергозбереження в досягненні високих технологічних показників. Так, наприклад, в технічній документації, яку надали французькі спеціалісти при будівництві нового цукрового заводу в Ставропольському краї, записано: “якщо погіршиться якість стружки, то можуть вирости втрати цукрози в жомі, але відкачка соку має залишатися на рівні 110 %.” Тобто технологічна проблема вирішується не за рахунок погіршення теплотехнічних показників, а треба шукати більш раціональні рішення, в даному випадку - покращити якість стружки, підтримувати оптимальні технологічні умови процесу екстракції цукрози з бурякової стружки, тощо.

На жаль, навіть деякі нові розробки створюються при повному нехтуванні питань енергозбереження. Це пропозиції по вдуванню пари в дифузійні апарати або в сік при очищенні соку. Питання не в тому, що такі розробки не можна застосовувати, але необхідно відноситися до їх впровадження зважено і знати дійсні енерговитрати та їх справжню вартість, а також реальний ефект від впровадження цих розробок.

На нинішньому етапі дуже важливо мати можливість постійного по­точного контролю енерговитрат. Технічні засоби для цього є, але ви­користовуються вони не кращим чином. На багатьох заводах встановлені автоматичні системи управління на основі мікропроцесорної техніки. Контролюється багато показників - витрати продукту, рН, температура. І хоч зовсім не складно реалізувати при цьому контроль теплових потоків, цього ніде не зроблено.

Нормування витрат палива та енергоресурсів потрібно зробити на сучасному рівні, з урахуванням зміни умов в яких працюють цукрові заводи, але перш за все необхідно вирішити основне питання - направленість нормування. Норми мають допомагати заводам поступово поліпшувати стан з енергоспоживання.

Цукровим заводам необхідно взяти на себе розроблення нових норм витрат енергоресурсів і підпорядкувати їх вирішенню своїх галузевих потреб.