До пар в буряках відносяться: сапонін, білки та пектинові речовини, галактуронова кислота.

Вміст сапоніну в буряках змінюється в залежності від часу збирання і тривалості зберігання і становить 0,1...0,8%. Найбільша кількість сапоніну міститься в буряках недозрілих, підморожених, а також погіршеної якості.

_{Буряковий сапонін має найбільшу поверхневу активність і є основним піноутворювачем в цукровому виробництві.} Кількість сапоніну, яка здатна викликати піноутворення, становить 0,0005%.

Сапонін характеризується високою токсичністю для риб. Допустима концентрація сапоніну в стічних водах цукрових заводів, що скидаються в проточні водойми з рибою, - 5 мг/л, а якщо в водоймі живуть вугрі – 2 мг/л. Гранично-допустима концентрація сапоніну в водоймі санітарно-побутового водоспоживання становить 0,2 мг/л.

Вміст сапоніну в транспортерно-мийних водах значно підвищується до кінця виробничого сезону. Вміст сапоніну в конденсаті, що утворюється при руйнуванні піни, в 5...37 разів вищий порівняно з вмістом його в оборотній воді і досягає концентрації 1100 мг/л. Це вказує на те, що одним із методів видалення сапоніну із транспортерно-мийних вод може бути переведення піноутворювачів в пінний шар, яке можна здійснювати шляхом аерації води або флотації.

Піна є джерело повторної мікробіологічної забрудненості транспортерно-мийної води. Мікроорганізми є однією з причин піноутворення в транспортерно-мийній воді. Цукроза, що є живильним середовищем для мікроорганізмів, в результаті їх життєдіяльності розкладається з утворенням СО₂. Бульбашки газу спричиняють інтенсивне спінювання транспортерно-мийної води. Піна, що утворюється, в свою чергу, є сприятливим середовищем для розвитку і життєдіяльності мікроорганізмів. Концентрація розчинних органічних речовин, які є джерелом живлення мікроорганізмів, в піні набагато більша, ніж в транспортерно-мийній воді.

_{Таким чином, одним із способів запобігання піноутворення є не тільки очищення, а й знезараження транспортерно-мийної води. При цьому покращуються умови подавання буряків, виключається небезпека повторного мікробіологічного забруднення води через піну і, як результат, – знижуються втрати цукрози від розкладання у виробництві.}

Застосування мінеральних коагулянтів та високомолекулярних органічних флокулянтів, дозволяє інтенсифікувати процес осадження домішок у відстійних спорудах, а також видаляти високодисперсні завислі речовини та колоїдні забруднення.

В якості коагулянтів використовують різні мінеральні речовини, а саме, солі алюмінію : сульфат алюмінію (глинозем) Al₂(SO₄)₃^.18H₂O, алюмінат натрію NaAlO₂, оксихлорид алюмінію Al₂(OH)₅Cl; солі заліза : залізний купорос FeSO₄^.7H₂O, хлорид заліза FeCl₃^.6H₂O, сульфат заліза Fe(SO₄)₃^.9H₂O; солі магнію : хлорид магнію MgCl₂^.6H₂O, сульфат магнію MgSO₄^.7H₂O, а також вапно та вапняний шлам, шламові відходи та відпрацьовані розчини окремих виробництв. Витрати коагулянтів становлять 1...4 кг на 1 м³ води.

Безпосереднє одержання гідроксиду кальцію на цукровому заводі та ефективність дії при освітленні стічних вод створили умови для його широкого використання.

При витратах гідроксиду кальцію 0,03...0,07% до маси буряків звичайно досягається достатній ефект очищення. pН води при цьому підвищується до 9...11. Але при постійному режимі вапнування транспортерно-мийних вод, які рециркулюють, проходить зниження ефекту освітлення внаслідок того, що гідроксид кальцію утворює з розчиненими органічними речовинами сполуки, які перешкоджають осадженню завислих домішок.

Досвід очищення транспортерно-мийної води з використанням в якості коагулянту фільтраційного осаду підтвердив можливість та ефективність такого способу очищення.

Для прискорення процесу коагулювання в технології освітлення води в основному використовують флокулянти. Із неорганічних флокулянтів широко використовується колоїдна кремнієва кислота або активна кремнієва кислота (АК), із органічних флокулянтів широкого розповсюдження набули флокулянти на основі акриламіду. Застосування поліакриламіду ( ПАА – сополімер акриламіду і акрилантів амонію, натрію чи кальцію) для освітлення транспортерно-мийної води ефективне при незначних витратах реагенту і не впливає на рН освітленої води.

Катіонний флокулянт полідіметилдіаліламоній хлорид (ПДМДААХ, ВПК-402) для освітлення транспортерно-мийної води, рекомендується використовувати як самостійно, так і разом з вапняним молоком.

Для покращання ефекту очищення транспортерно-мийної води можна використовувати активований вапняним молоком (0,8...1,1% СаО до маси осаду) фільтраційний осад при умові, що осад містить в своєму складі поліакрилонітрил (0,3...0,5% до маси осаду) – флокулянт, який використовується для прискорення відстоювання соку І сатурації. При цьому значно зменшується об’єм осаду і, відповідно, кількість води, що видаляється з ним.

На зарубіжних цукрових заводах використовується штучне біологічне очищення транспортерно-мийних вод. Висококонцентровані транспортерно-мийні води з ХПК 7000 мг О₂/л за допомогою активного мулу очищаються в ферментаторі на 80% і використовуються для гідротранспорту та миття буряків.

Дослідження, проведені в лабораторних умовах на заводі ім. К. Лібкнехта, показали, що для прискорення відстоювання транспортерно-мийної води можна використовувати відходи цукрового виробництва – фільтраційний осад і стічні регенераційні води хімводоочищення ТЕЦ. При цьому ефект очищення по завислих домішках і ХПК близький до ефекту очищення води, обробленої вапном.

Співробітниками УкрНДІЦП був запропонований спосіб очищення транспортерно-мийної води з використанням фільтраційного осаду соку І сатурації, змішаного з розмеленими відходами вапняково-газового відділення, але цей спосіб значно ускладнює схему очищення, а розмел вапнякових відходів потребує великих енерговитрат.

Розглянувши різні роботи по очищенню транспортерно-мийної води, можна зробити висновок, що запропоновані авторами реагенти інтенсифікують процес осадження завислих частинок та колоїдних забруднень, але не забезпечують достатнього очищення транспортерно-мийної води від мікроорганізмів.

_{З метою зменшення мікробіологічного забруднення зворотних вод необхідно проводити їх дезинфекцію.}

_{Як антисептик в цукровій промисловості широко використовується хлорне вапно. Це складний комплекс гіпохлориту, хлориду, гідрооксиду кальцію. Але хлорне вапно спричиняє корозію металу. Через певну дефіцитність хлорного вапна було запропоновано використовувати двохосновну сіль гіпохлориту кальцію (ДСГК) Ca(OCl)2.2Ca(OH)2. Витрати гіпохлориту кальцію в 10 разів нижчі, ніж витрати хлорного вапна і становлять приблизно 1,5 кг на 100 т буряків.}

_{При додаванні формаліну в мийку буряків зменшуються його витрати на дифузії на 30%. В якості дезинфектанту можна використовувати розчин карбонату натрію Na2CO3 з рН 10,0. В такому розчині більшість клітин мікроорганізмів гине на протязі 1…2 хвилин при температурі 40}^о_{С. Але практично найчастіше розчин соди використовується для знезаражування металевих ємностей та збірників.}

_{Для пригнічення життєдіяльності мікроорганізмів використовують йодофори. Зокрема на вітчизняних заводах в різних галузях харчової технології застосовують йодонат, що має широкий спектр дії на бактерії, гриби та віруси. Але сполуки йоду нестійкі та дорогі.}

_{Перспективним методом для знезаражування транспортерно-мийної води є озонування. Цей метод забезпечує високий бактерицидний ефект, бо озон діє швидше за хлор в 15…20 разів. Але поширенню методу перешкоджають труднощі технології одержання, зберігання та транспортування озону до місця використання, оскільки він є вибухонебезпечним.}