1.3. Система основних цін, її вплив на підвищення ефективності виробництва

В системі планових цін значної уваги приділяють оптовим цінам на продукцію промисловості, які мають вагомий вплив на рівень закупівельних цін в сільському господарстві, цін в будівництві та тарифів на вантажні перевезення, а також роздрібні ціни на товари народного споживання та різних видів тарифів на виробничі, комунальні та побутові послуги.

Оптові ціни на промислову продукцію поділяються на оптові ціни підприємств, які складаються з собівартості та прибутку, тобто, іншими словами, цінами товаровиробника чи цінами реалізації продукції, та оптові ціни промисловості, які включають в себе збутову націнку постачальників. Розрізняють також оптові ціни промисловості єдині для всієї території країни та зональні, що встановлюються в залежності від величини транспортних витрат, об’єктивної відмінності в витратах виробництва та використання продукції. Крім вищезгаданого поділу існує також поділ на тимчасові, разові, договірні. Такий поділ залежить від терміну дії цін, специфічних особливостей виробництва та попиту на продукцію.

Особливим типом оптових цін є розрахункові ціни, що встановлюються в межах деяких галузей з метою забезпечення госпрозрахункових умов діяльності підприємств при великих об’єктивно зумовлених якимись іншими факторами в різницях, що яскраво виражені у витратах на виробництво продукції. За розрахунковими цінами підприємства реалізують вироблену ними продукцію відповідним організаціям, які в свою чергу реалізують її за встановленими прейскурантними цінами та договірними оптовими цінами. Слід також відмітити вагомість і важливість системи оптових цін. Так, наприклад, в 70-80 рр. Рівень оптових цін не відображував загально необхідних витрат, що зумовлювало значне послаблення розрахункових відносин в багатьох промислових об’єднаннях і на підприємствах. Безперечно, це негативно відобразилось на рості продуктивності праці, темпах науково-технічного прогресу, покращенні організації та стимулюванні виробництва, праці та управлінні. В результаті різко знижувались темпи росту ефективності виробництва. Тобто, як висновок до проведеного вище економічного аналізу можна сказати, що оптові ціни стимулюють виробництво високоякісної продукції [12, 342].

ІІ. Сучасні концепції встановлення цін

2.1. Встановлення цін на основі витрат

Попит є однією стороною цінового рівняння, пропозиція - іншою. Оскільки виручка повинна покривати витрати фірми для створення прибутку, багато компаній при визначенні ціни починають з витрат. тобто вони обчислюють собівартість продукту і додають бажаний прибуток. Техніка цього підходу проста. Як правило, є певна базова собівартість та надбавка. Надбавка (Markup) - це відсоток, що додається до базової собівартості; вона включає бажаний прибуток та будь-які витрати, не включені в базову собівартість. Компанії, які намагаються отримати замовлення, звичайно базують свої ціни на собівартості.

Розглянемо компанію Elvin Company (якою володіє та управляє Клер Елвін), що складає та встановлює комп'ютери за специфікацією клієнта. Вартість компонентів та інші прямі матеріальні витрати легко простежувати. прямі витрати праці також легко простежити до кожного замовлення. Складальник отримує в середньому 12 у.о. за годину, а додаткові витрати компанії становлять близько 25 відсотків від цієї зарплати. Минулого року компанія працювала над 650 замовленнями, на кожне з яких було витрачено в середньому 5 годин. Накладні витрати, які складаються з комунальних послуг, невеликих інструментів, виробничих площ і ін., становили 80 000 у. о. Звіт про прибуток компанії за минулий рік такий:

Виручка 856 500 у.о.

Собівартість реалізованої продукції:

Прямі матеріальні витрати 585 000 у.о.

Прямі витрати праці 48 750

Накладні витрати 80 000

Валовий прибуток 142 750 у.о.

Реалізаційні та адміністративні витрати 25 000

Операційний прибуток 117 750 у.о.

Нехай компанія на кожне замовлення хоче отримати таку саму суму прибутку, яка була отримана минулого року. Вона могла б обчислити надбавку на собівартість реалізованої продукції (СРП), знайшовши суму реалізаційних (збутових) та адміністративних витрат і операційного прибутку та поділивши її на собівартість реалізованої продукції:

Надбавка на СРП = (Реалізаційні та адміністративні витрати

+ (Операційний прибуток)/СРП

= ( 25 000 у.о. + 117 750 у.о.)/713 750 у.о.

= 0,20 [15, 425].

Надбавка на собівартість реалізованої продукції складає 20%. Слід звернути увагу, що 20-відсоткова надбавка покриває і прибуток, і реалізаційні та адміністративні витрати. Надбавка не є чистим прибутком.

Надбавку можна обчислити, використовуючи різноманітні бази. Очевидно, що для компанії вартість закуплених матеріалів є найвагомішою складовою. Минулого року надбавка на матеріали складала 46,4% від усіх інших витрат та прибутку:

Надбавка на прямі матеріальні витрати = (Прямі витрати праці + Накладні

витрати + Реалізаційні та

адміністративні витрати +

Операційний прибуток)/

Прямі матеріальні витрати

= (48 750 у.о. + 80 000 у.о.

+ 25 000 у.о. + 117 750у.о.)/

58 500 у.о.

=0,464.

За умови, що рівень діяльності та інших витрат залишиться стабільним, відсоткова надбавка розміром 46,4% прямих матеріальних витрат також призвела б до такої самої суми прибутку. Вибір бази та відсоткової надбавки взагалі є питанням зручності. Якщо Клер побачить, що витрати праці змінилися майже пропорційно до матеріальних витрат (наприклад, дорожчі компоненти вимагають більше часу на встановлення) і матеріальні витрати можуть бути кращою базою для встановлення надбавки.

Щоб розглянути, як можна застосовувати надбавку при встановленні конкурентної цінової пропозиції (тендерної ціни), припустимо, що Клер має можливість отримати замовлення від місцевої страхової компанії. Замовлення вимагає, щоб компанія зібрала 100 комп'ютерів згідно з певними специфікаціями.

Оцінка витрат показала таке:

прямі матеріали витрати (комп'ютерні компоненти,

програмне забезпечення, кабелі) 100 000 у.о.

прямі витрати праці (100 х 6 годин х 15 ум. од.) 9 000

Накладні витрати (60% від прямих витрат праці) 5 400

Оціночна собівартість реалізованої продукції 114 400 у.о.

Плюс 20%-ва надбавка на СРП 22 880

Цінова пропозиція 137 280 у.о.

Таким чином, початкова цінова пропозиція компанії склала 137 280 у.о. Слід відзначити, що це лише перший крок встановлення ціни. Клер може відрегулювати ціну залежно від своїх знань про конкуренцію на замовлення та інші фактори. Надбавка є керівним принципом, але не абсолютним правилом.

Якщо компанія встановлюватиме ціну замовлення на рівні собівартості плюс 20%, чи гарантуватиме це прибуток? Ні, не завжди. Якщо буде одержано дуже мало замовлень, вся надбавка піде на покриття реалізаційних та адміністративних витрат, витрат, які явно не включені в розрахунок ціни.

Встановлення цін з допомогою надбавок часто використовується роздрібними магазинами, і їхня типова надбавка складає 100% від собівартості. Таким чином, якщо светр придбаний універмагом Грехема за 24 у.о., роздрібна ціна буде встановлена на рівні 48 ум. од. [24 у.о. + (1,00)(24 у.о.)]. Звичайно, 100-відсоткова надбавка не є чистим прибутком. Вона покриває витрати на зарплату клерків, оплату за приміщення та обладнання (касові апарати і т. ін.), комунальні витрати, рекламу та ін. Основною перевагою встановлення цін з допомогою надбавок є те, що стандартні надбавки легко застосовувати. Уявіть, як важко встановити ціну на кожен вид товару в універмазі. Набагато простіше застосовувати постійну надбавку до собівартості і потім регулювати ціну до потрібного рівня при попиті, меншому від очікуваного [15, 426].