18 Віруси

Віруси (від лат. virus — отрута) — неклітинні форми живих організмів^[1] , які складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і білковоїоболонки, зрідка включаючи інші компоненти (ферменти, ліпідні оболонки тощо).

Будова і властивості.

Розміри більшості вірусів коливаються від 10 до 300 нм. У середньому віруси в 50 разів менші за бактерій. Їх неможливо побачити уоптичний мікроскоп, тому що їх розмір менший за довжину світлової хвилі.

Віруси складаються з різноманітних компонентів:

1. серцевина — генетичний матеріал (ДНК або РНК). Генетичний апарат вірусу кодує від декількох (Вірус Тютюнової Мозаїки) до сотень генів (Вірус Віспи, більше 100 генів). Необхідний мінімум — гени, що кодують вірус-специфічну полімеразу та структурні білки.

2. білкова оболонка, що називають капсидом. Оболонка часто побудована з ідентичних повторюваних субодиниць — капсомерів. Капсомери утворюють структури з високою симетрією.

3. додаткова ліпопротеїдна оболонка. Ліпідна оболонка походить з плазматичної мембрани клітини-хазяїна та зустрічається в порівняно складних вірусів (вірус грипу,вірус герпесу). Цілком сформована інфекційна вірусна частка називається віріоном.

Класифікація

1. Віруси класифікуються на ті, що містять ДНК (вірус простого герпесу) і ті, що містять РНК (вірус імунодефіциту людини).

2. За структурою капсомерів. Ізометричні (кубічні), спіральні, змішані.

3. За наявністю або відсутністю додаткової ліпопротеїдної оболонки

4. За клітинами-хазяїнами

Розмноження 1. розпізнавання клітини-мішені й прикріплення до неї; 2. проникнення в клітину; 3. збирання вірусних частинок; 4. вихід з клітини

19 Будова і форма фагів

Бактеріофа́г, фаг — віруси бактерій, класичний об'єкт молекулярної біології.

Будова - Будову бактеріофагів вивчали здебільшого на прикладі фагів серії Т кишкової палички. Такий вірус складається з розширеної головки, що містить ДНК, оболонки з порожнім стрижнем всередині, який нагадує розтягнуту пружину, та хвостових ниток. Крім того фаги можуть мати простішу будову — ниткоподібні, а також у вигляді кристалів ікосаедричної та октаедричної форми.

20 Мікроорганізми – способи і типи живлення, класифікація, способи одержання, авто – та гетеротрофи.

24 Характеристика м/о за їх відношення до кисню, ростових факторів.

Типи живлення м/о - На базі трьох критеріїв розглядається кілька типів живлення: (наведені в таблиці)

1. щодо джерела вуглецю (автотрофія, гетеротрофія);

2. щодо донора електронів (органотрофія, гетеротрофія);

3. щодо джерела енергії (хемотрофія, фототрофія).

Отже, всі організми по типу живлення можна розділити на чотири типи: фотоавтотрофи, фотогетеротрофи, хемоавтотрофи, хемогетеротрофи

.Класифікація м/о

1. залежно від джерела вуглецю м/о поділяють на:

• автотрофні,  які самі себе живлять; 

• гетеротрофні,  які  живляться  за  рахунок  інших;  

• прототрофні,  які  здатні змінювати  спосіб  живлення  в  залежності  від  умов  навколишнього середовища.  

2. Залежно від  джерел азоту м/о поділяють на:

• аміноавтотрофи до них відносяться  азот  фіксуючі  бактерії,  і  ті  які  утворюють  амінокислоти  з  солі (сечовини),  нітріфікуючі  бактерії; 

•  аміногетеротрофи  до  них відносяться облігатні паразити,  які  беруть  амінокислоти  з  живих клітин. 

3. Залежно від ростових речовин м/о поділяють на:

• на прототрофи — здатні синтезувати всі необхідні для росту і розмноження органічні сполуки;

• ауксотрофи — їх ріст і розмноження неможливі при відсутності речовини, яку бактеріальна клітина нездатна або втратила спроможність синтезувати.

Автотрофи – будують своє тіло, використовуючи вуглець вуглекислоти.

Гетеротрофні – використовують як основне джерело вуглецю органічні сполуки