16.Види міцелію грибів, його видозмінення. Значення окремих родів і видів в харчовій промисловості.

З рослинами їх зближує, -. 1) наявність добре вираженої клітинної стінки; 2) нерухомість у вегетативному стані, 3) розмноження спорами; 4) здатність до синтезу вітамінів; 5) поглинання їжі шляхом всмоктування (адсорбції). Спільним з тваринами є: 1) гетеротрофность; 2) наявність у складі клітинної стінки хітину, характерного для зовнішнього скелета членистоногих; 3) відсутність у клітинах хлоропластів і фотосинтезуючих пігментів; 4) накопичення глікогену як запасної речовини; 5) утворення і виділення продукту метаболізму - сечовини. Ці особливості будови і життєдіяльності грибів дозволяють вважати їх однією з найбільш давніх груп еукаріотних організмів, що не мають прямого еволюційної зв'язку з рослинами, як вважалося раніше. Гриби і рослини виникли незалежно від різних форм мікроорганізмів, що жили у воді.

Відомо більше 100 тис. видів грибів, причому передбачається, що реальне число їх значно більше - 250-300 тис. і більше. У світі щорічно описують більше тисячі нових видів. Переважна більшість їх живе на суші, причому трапляються вони практично повсюдно, де може існувати життя. Підраховано, що в лісовій підстилці 78-90% біомаси всіх мікроорганізмів припадає на частку грибної маси (приблизно 5 т / га).

Будова грибів. Вегетативне тіло переважної більшості видів грибів - це міцелій, або грибниця, що складається з тонких безбарвних (іноді злегка забарвлених) ниток, або гіф, з необмеженим ростом і бічним розгалуженням.

Міцелій зазвичай диференціюється на дві функціонально різні частини: субстратний, службовець для прикріплення до субстрату, поглинання та транспортування води і розчинених у ній речовин, і повітряний, що піднімається над субстратом і утворює органи розмноження.

У процесі пристосування до різних наземним умов проживання у грибів виникають численні видозміни міцелію: це склероції, столони, ризоїди, різоморфи, ап-сорів, гаустории та ін Наприклад, з допомогою столонів - повітряних дугоподібних гіф - гриб швидко поширюється по субстрату. Столони прикріплюються до субстрату ризоидами. Функцію прикріплення виконують і аппрессоріі, що мають вигляд плоских потовщень на гілках гіф. Гаустории, характерні для грибів-паразитів, являють собою спеціальні вирости міцелію, проникаючі в клітини господаря і поглинають з них поживні речовини.

рибниця (міцелій) - вегетативне тіло гриба, складається з тонких розгалужених ниток, діаметром 1,5—10 мкм (гіфів). Розвивається зазвичай всередині субстрату, рідше на його поверхні. Міцелій може бути неклітинним (у фікоміцетів) або багатоклітинним. Ядра клітин міцелію можуть бути гаплоїдними або диплоїдними (лише у базидіальних грибів). Частинами міцелію відбувається вегетативне розмноження грибів.

17 Способи розмноження мікроміцетів

Міцелі альні гриби розмножуються вегетативно та за допомогою спор.

Вегетативне розмноження відбувається за допомогою шматочків гіфів та міцелію. Будь-яка частина міцелію здатна до росту. Шматочки міцелію відриваються від гриба та розносяться вітром, попадають на відповідний субстрат, проростають і утворюють новий організм.

Спори в еукаріотичних організмах виконують подвійну функцію – розмноження та збереження виду. Спороутворення може відбуватися статевим і безстатевим шляхом.

Безстатеве спороутворення зв’язане з утворенням спеціалізованих репродуктивних органів без попереднього злиття клітин. Безстатеве розмноження нижчих грибів здійснюється внутрішніми спорами або ендоспорами, вищих грибів – зовнішніми спорами або екзоспорами.

Ендоспори утворюються в середині особливої клітини, яка наз. спорангієм . При дозріванні оболонка під впливом ферментів грибів і вологи розпливається і спори висипаються у зовнішнє середовище.

Екзоспори прийнято називати конідіями або конідієспорами, а плодоносний гіф – конідієносцем. Конідії розповсюджуються повітряними потоками і в сприятливих умовах проростають, утворюючи новий міцелій.

Статеве розмноження грибів обов’язково включає злиття двох ядер. У нижчих грибів спочатку відбувається злиття двох багатоядерних гіфів міцелію. Потім відбувається попарне злиття ядер. Процес закінчується утворенням зігоспори, яка згодом проростає і утворює органи плодоношення.

У вищих грибів в залежності від класу розмноження відбувається по різному.

В аскоміцетів – злиття ядер і вмісту двох клітин різних гіфів, потім відбувається ділення ядра.

Утворення зигоспори. Утворення аскоспор

Навколо нових ядер концентрується цитоплазма і утворюється спорова оболонка. Материнська клітина покривається товстою оболонкою і перетворюється в аск (сумку). Всередині може бути від 2 до 8 аскоспор.

Зверху сумка покривається переплетенням гіфів. При цьому відбувається утворення плодового тіла.