92

Ошибка! Объект не может быть создан из кодов полей редактирования.

		Атенолол
6.3.3. Дофамін і дофамінергічні препарати
Дофамін	– біогенний	амін,	що утворюється		зL-тирозину і є
попередником	норадреналіну	та	адреналіну,	також	медіатором, який

взаємодіє з адренорецепторами та зі специфічними рецепторами, які отримали назву дофамінових.

HO NH2

HO

Дофамін Дофамінові рецептори розташовані в різних місцях організму. Багато

дофамінових		рецепторів знаходиться			в різних	областях	. ЦНСЇх можна
розділити на пресинаптичні та постсинаптичні. Крім того, постсинаптичні
дофамінові рецептори можуть				бути розділені наD1 – ті, що пов'язані з дією
дофаміну на активність ферменту аденілатциклази, та D2 – ті, що не пов'язані з
цією	дією.	В	залежності	від	ступеня	стимуляції	або	блокуван

нейролептиками цих рецепторів вони поділяються на чотири типи: D1 – D4. По аналогії з іншими засобами, що впливають на периферичні нейромедіаторні процеси, речовини, що стимулюють дофамінові рецептори, називаються дофаміноміметики, або агоністами дофамінових рецепторів; речовини, що блокують дофамінові рецептори, – дофамінолітиками, або антагоністами дофамінових рецепторів. Дофаміноміметики підрозділяються на дві групи:

1)непрямої дії, що впливають на пресинаптичні дофамінові рецептори, які регулюють синтез і вивільнення дофаміну та норадреналіну;

2)прямої дії, що впливають на постсинаптичні дофамінові рецептори.

До першої групи відносяться леводопа, мідантан та інші препарати, що стимулюють синтез дофаміну та ймовірно затримують його руйнування. Це сприяє звільненню дофаміну з гранул пресинаптичних закінчень. Подібні препарати застосовуються також для лікування хвороби Паркінсона.

93

O	NH2
HO
OH
NH2
HO
Леводопа	Мідантан
Друга група – психостимулятори, що	виявляють дофамінергічні

властивості (фенамін). Вони сприяють звільненню дофаміну та норадреналіну з гранул пресинаптичних нервових закінчень. Меридил (метилфенідат) – психостимулятор, що здатний звільняти дофамін з гранул пресинаптичних нервових закінчень. Аналогічну дію виявляють психостимулятор центедрін та інші препарати.

Дофамін – стимулятор прямої дії. Він підвищує силу серцевих скорочень і рівень артеріального тиску, збільшує серцевий викид, зменшує опір ниркових судин, збільшуючи в них кровообіг, а також діурез. Останнім часом в якості лікарського препарату знаходить застосування синтетичний дофамін. Дофамін

не проходить через гематоенцефалічний бар’єр і не діє . на Використовують його при різних шокових станах(наприклад, кардіогенний, травматичний, післяопераційний шок), а також, для покращення гемодинаміки при гострій серцевій та судинній недостатності.

Специфічним антагоністом D2-рецепторів є бромокриптин. Гіпотензивна дія бромокриптину пов’язана з його впливом на ЦНС.

		H3C CH
		O	3
			O	OH
HN		N	N	N
		H
Br	N	O			O
	CH3			CH3
				CH3
	Бромокриптин
Бромокриптин	застосовують в	акушерській та			гінекологічній	практиці
для покращення	післяродової	лактації, відновлення			функції	яєшників.

Запропоновано застосування бромокриптину при паркінсонізмі, що пов’язано з його агоністичним ефектом по відношенню до дофамінових D2-рецепторів.

6.3.4. Гістамін та антигістамінні препарати

Гістамін у фізіологічних концентраціях необхідний для підтримання нормального функціонування організму.

94

		NH2
		N
		N
		H
		Гістамін
У більших концентраціях він викликає розширення капілярів і підвищує
їх проникливість, що призводить до зменшення кількості циркулюючої крові та
зниження артеріального тиску. Це викликає недостатність кровозабезпечення
органів і тканин, що, в свою чергу, може призвести до шоку, втрати свідомості.
Гістамін викликає підвищення тонусу гладких м’,язівпосилення секреції
шлункового соку, збільшення викиду адреналіну та глюкокортикоїдів. Ця
речовина відіграє головну роль у виникненні алергійних хвороб.
Гістамінові	рецептори	локалізовані в ЦНС, судинах,		серці,	бронхах,
шлунково-кишковому тракті,		сечовому міхурі,	жовчному	міхурі,		матці,
ендокринній системі - фактично в усьому організмі.
Блокатори гістамінових Н1-рецепторів зменшують реакцію організму на
гістамін (конкуруючи з ним за рецептори на мембранах клітин), з імають
викликаний ним спазм гладкої мускулатури, зменшують проникність капілярів,
попереджають набряки тканин, попереджають або полегшують алергійні
захворювання. Більшість з тих препаратів, які			розглядаються –		димедрол,
тавегіл, супрастин, кларитин		– виявляють седативну		дію. Вона		менш
характерна для таких засобів як фенкарол і бікарфен.
Головною задачею антигістамінових препаратів є лікування алергійних
захворювань, вони фактично не впливають на вивільнення гістаміну з тканин та
його вміст в тканинах. Винятком є фенкарол, який не тільки					блокує 1-Н
рецептори, але й зменшує вміст гістаміну. Це відбувається тому, що фенкарол є
стимулятором	ферменту	діаміноксидази, яка	інактивує		гістамін		за
окиснювальним механізмом подібно до того, як моноаміноксидаза інактивує
катехоламіни.
Необхідно також виділити такий препарат, як дімебон, який поряд з
антигістамінними властивостями виявляє антисеротонінову дію.
		CH3
		N
	H3C	N
		N

CH3

Дімебон

Існують препарати, які не заважають взаємодії гістаміну 1-з таН Н2-рецепторами і не впливають на біосинтез гістаміну, але інгібують його вивільнення. При застосуванні таких речовин в ряді випадків спостерігається

			95
такий самий ефект, як і у блокаторів			Н-рецепторів. До таких препаратів
належать кромолін-натрій (інтал), кетотифен і оксатомід.
		O O	O O
		OH
			O COONa
NaOOC O

Кромолін-натрій (інтал)

Кромолін-натрій – важливий засіб для профілактики та лікування бронхіальної астми, бронхоспастичних станів. Цей препарат також використовується при алергійних ринітах, кон’юктивітах та ін. Аналогічні властивості виявляє кетотифен, але додатково він в незначній мірі блокує 1Н- рецептори. Оксатомід також блокує вивільнення гістаміну (і серотоніну) та має антиалергічні властивості.

S

O

O

N N N

NH

N CH3

Кетотифен

Оксатомід

6.3.5. Серотонін, серотонінергічні та антисеротонінергічні препарати

За сучасними уявленнями фармакологічна дія більшості психотропних препаратів відбувається завдяки їх взаємодії з серотоніновими рецепторами. Вірогідно, це відноситься до каталептогенного ефекту нейролептиків, дії різноманітних антидепресантів. Вважають також, що серотонінові нейрони приймають участь у регулюванні артеріального тиску.

NH2

HO

N

H

Серотонін-5-гідрокситриптамін

Периферична дія серотоніну призводить до скорочення гладких м’язів матки, кишечника, бронхів, інших гладком’язових органів, звуженню кровоносних судин. Серотонін є одним з«медіаторів запалення», викликає набряки при місцевому застосуванні, скорочує тривалість кровотеч, збільшує

агрегацію	тромбоцитів. Агрегація тромбоцитів, в свою				чергу,	викликає
вивільнення	з	них	серотоніну. Сам	серотонін	має	периферичну