Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Фармацевтична хімія. Конспект лекцій.pdf
Скачиваний:
320
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
4.78 Mб
Скачать

99

Звичайно, неможливо розповісти про всі існуючі ліки, що впливають на діяльність серцево-судинної системи, тому зупинимося лише на найважливіших групах, призначених для профілактики та лікування найбільш поширених

захворювань, приділивши

основну

увагу

їх

впливу

на

, процесищо

відбуваються в організмі людини.

 

 

 

 

 

Всі існуючі

препарати для

лікування

серцево-судинних

захворювань

можна об'єднати за

фармакологічними властивостями в такі основні групи:

1)кардіотонічні засоби;

2)антиаритмічні препарати;

3)засоби, що поліпшують кровопостачання органів і тканин, мозковий кровообіг;

4)гіпотензивні та гіпертензивні засоби;

5)ангіопротектори та гіполіподемічні засоби;

6)засоби, що інгібують або стимулють згортання крові.

Загалом, для лікування різних захворювань серця використовується велика кількість препаратів.

7.1. Кардіотонічні препарати

7.1.1. Серцеві глікозиди

Кардіотонічні засоби широко використовуються для лікування серцевої

недостатності. Одними з перших препаратів в цьому ряду

були серцеві

глікозиди – складні

сполуки рослинного

походження

з

кардіотонічною

активністю. Їх часто називають дигіталісом, оскільки типові представники

цього класу препаратів представляють собою екстракти наперстянкиDigitalis

purpurеа. Вперше індивідуальний глікозид дігітоксин був виділений у1875 р. з

листя наперстянки. Надалі він отримав широке застосування

як

лікарський

засіб. Згодом були виділені й інші серцеві глікозиди. До рослин, що містять

серцеві глікозиди, відносять різні види наперстянки(Digitalis

purpurea L.,

Digitalis lanata Ehrh.

та ін.), горицвіту (Adonis

vernalis L.

і

ін.),

конвалії

(Convallaria majalis L.), обвойнику (Periploca graeca L.), різні види жовтушника (Erysimum canescens Roth., Erysimum cheiranthoides L. та ін.), строфанту (Strophanthus gratus, Strophanthus Kombe), олеандру (Nerium oleander L.), морознику

(Helleborus purpurascens W. et K.), деяких інших рослин. Глікозиди й тепер залишаються важливою групою лікарських препаратів для лікування гострої та хронічної серцевої недостатності, яка викликана послабленням функції міокарду та, відповідно, декомпенсацією діяльності серця. Якщо для виконання звичайної роботи серце витрачає занадто багато енергії та кисню, порушується білковий і ліпідний обміни, обмін крові, підвищується венозний тиск, зростає венозний застій (гіпоксія), виникає тахікардія (збільшення частоти серцевих скорочень), сповільнюється коронарний тік крові, з'являються набряки, зменшується діурез. Для нормалізації діяльності міокарду застосовують серцеві глікозиди, які взаємодіють з Na/К АТФазою м'язових клітин серця, зменшують активність ферменту, змінюють іонний баланс в міокарді, що в результаті

100

2+

призводить до підвищення вмісту в ньому Са– іонів, а це, в свою чергу, сприяє утворенню білка актоміозину, необхідного для серцевого скорочення. Серцеві глікозиди нормалізують метаболічні процеси та енергетичний обмін в серцевих м'язах, тим самим створюють умови для відновлення енергозатрат.

Вивчення структури серцевих глікозидів показало, що ці сполуки складаються з агліконового кільця, що забезпечує їх фармакологічну активність, та різної кількості молекул вуглеводів, які впливають на фармакокінетичні властивості препарату. Аглікони мають стероїдну структуру з п’ятичленним мононенасиченим лактонним кільцем у більшості активних

серцевих глікозидів. Структура серцевих глікозидів може бути зображена загальною формулою:

O

 

 

O

 

R3

CH

 

 

3

R1

H

 

H

 

OH

RO

 

 

R2

 

 

де R – вуглеводний радикал;

R1= –Н або –СН3 (іноді інші групи); R2 = –Н або –ОН;

R3 = –Н або –ОН.

Встановлено, що специфічна кардіотонічна активність глікозидів визначається лише структурою аглікону, а вуглеводні залишки впливають на їх розчинність, транспортування через клітинні мембрани, здатність зв'язуватися з білками плазми тканин і токсикологічні ефекти.

За фізико-хімічними властивостями серцеві глікозиди поділяють за

полярністю

їх

молекул. Полярні (гідрофільні)

глікозиди, основним

представником

 

яких

є

строфантін, малорозчинні

в

ліпідах

і

погано

всмоктуються у шлунково-кишковому тракті. Тому їх застосовують тільки парентерально (внутрішньовенно). Полярні глікозиди виводяться переважно нирками, на що треба звертати увагу при захворюваннях нирок. Неполярні (ліпофільні) глікозиди, основним представником яких є дигітоксин, добре розчинні в ліпідах і легко всмоктуються у шлунково-кишковому тракті. Значна кількість неполярного глікозиду, що всмоктався у кишечнику, потрапляє в печінку та виділяється з жовчю, а потім реабсорбуєтся в шлунково-кишковому тракті. Неполярні глікозиди практично не виділяються з сечею. Порушення функції виділення у нирок мало впливає на їх видалення з організму. У зв'язку з тим, що неполярні глікозиди добре всмоктуються і не руйнуються в шлунковокишковому тракті, вони достатньо ефективні при прийомі всередину.

101

Основними показниками для призначення серцевих глікозидів є гостра та хронічна серцева недостатність, мерехтіння та тремтіння передсердь, пароксизмальна тахікардія (аритмія серця, яка характеризується нападами різкого збільшення частоти серцевих скорочень при збереженні однакових проміжків між ними).

У медичній практиці в наш час застосовують індивідуальні серцеві глікозиди (виділені з рослин) та їх напівсинтетичні похідні, а також галенові та неогаленові препарати (порошки, настої, настоянки, екстракти). Оскільки ці препарати є сильнодіючими речовинами, необхідна їх стандартизація. З цією метою використовують фізико-хімічні, а також біологічні методи, що передбачають визначення активності в дослідах на тваринах. Необхідно враховувати, що величина терапевтичної дози для різних серцевих глікозидів залежить не тільки від їх біологічної активності, що встановлюється вказаними способами, але і від їх всмоктування у шлунково-кишковому тракті, стійкості в організмі та здатності до кумуляції при повторному застосуванні.

7.1.2. Неглікозидні синтетичні кардіотоніки

У зв'язку з поширенням різних форм застійної серцевої недостатності, важкими наслідками цієї патології(застійна серцева недостатність – головна причина захворювань та смертності, в світі від неї страждає приблизно15 млн. чоловік) останнім часом проводиться пошук нових синтетичних кардіотонічних препаратів неглікозідної та некатехоламінової структури. Не зважаючи на те, що серцеві глікозиди є високоефективними препаратами, їх застосування обмежується малим діапазоном терапевтичної дії, значною кількістю побічних ефектів і протипоказань. Основним недоліком серцевих глікозидів є кумуляція (накопичення) в серцевих м'язах та їх . отруєнняВикористання симпатоміметичних (адренергічних) препаратів (добутаміну, дофаміну та ін.) є обмеженим через необхідність їх парентерального введення та короткочасний ефект. Пошук нових неглікозидних кардіотоників направлений на отримання препаратів з великим діапазоном терапевтичної дії, ефективністю при різних видах застійної серцевої недостатності, наявністю у них додаткових корисних фармакологічних властивостей при виникненні даної патології, зокрема,

судинорозширюючої дії, що не тільки покращило б здатність міокарду до скорочень, але й полегшувало б його діяльність взагалі.

За останні роки було синтезовано ряд стимуляторів β-адренергічних рецепторів, які є активними при пероральному застосуванні(наприклад, денопамін). Проте, недоліком цих препаратів є звикання до них організму.

 

OH

CH3O

H

N

CH3O

OH

 

Денопамін