Стандартизація118-11A

Модель системи ISO 9002 використовують, коли виробничий цикл включає: виробництво, монтаж і обслуговування, тобто відсутні проектування і розробка.

Екологічна сертифікація проводиться на основі стандартівISO серії 14000. Мета екологічної сертифікації полягає в стимулюванні впровадження технологічних процесів, що мінімально забруднюють природне середовище і виробництво продукції, що гарантує споживачу безпеку для його життя, здоров'я, майна і навколишнього середовища в процесі її експлуатації (споживання).

Сертифікація соціальної лояльності здійснюється на основі міжнародно-

го стандарту SA 8000, що містить основні критерії для оцінки соціальної лояльності організації: дитяча праця, примусова праця, гігієна і безпека праці, свобода асоціації і право укладання колективних договорів, дискримінація, дисциплінарні стягнення, робочий час, винагорода, система керування.

Обов’язкова сертифікація - сертифікація на відповідність вимогам, які віднесені нормативним документом до обов’язкових вимог і є обов’язковими для виконання.

Обов'язковій сертифікації підлягає ряд продукції, робіт, послуг, якість яких безпосередньо визначає безпеку для життя, здоров'я і майна громадян, а також охорону навколишнього середовища. Так, обов'язковій сертифікації підлягають продукти харчування, медикаменти, будівельні матеріали, автомобілі та ін. Обов'язкова сертифікація проводиться тільки державними органами з сертифікації.

Добровільна сертифікація - сертифікація на відповідність вимогам, які не віднесені нормативними документами до обов’язкових вимог.

Добровільна сертифікація проводиться за бажанням підприємства по тих видах продукції, по яких проведення обов'язкової сертифікації не передбачено законодавством, її можуть проводити як державні, так і приватні органи з сертифікації (вітчизняні і представництва зарубіжних органів). В Україні основними представництвами зарубіжних органів з сертифікації є представництва Об'- єднання Технічного Нагляду(TUV CERT, Німеччина), Бюро Веритас (BVQI,

Франція), Регістра Ллойда (LRQA, Англія), Societe General de Surveillance (SCS,

Швейцарія).

Відмінні ознаки обов’язкової та добровільної сертифікації наведені в табл.4.

Таблиця 4 – Відмінні ознаки обов’язкової та добровільної сертифікації

Ознаки	Вид сертифікації
	обов’язкова	добровільна
Основна мета	Забезпечення безпеки та еколо-	Забезпечення		конкурентно-
проведення	гічності товарів (робіт, послуг)	здатності продукції (послуг). Ре-
		клама продукції (послуг),			яка
		відповідає	не	тільки	вимогам
		безпеки, але й має високу якість
Підстава для	Законодавчі документи	Бажання юридичних чи фізич-
проведення		них осіб на договірних умовах
		між заявником та органом сер-
		тифікації
Об’єкти	Перелік товарів (послуг), що	Будь-які	об’єкти

51

	підлягають обов’язковій серти-
	фікації, який затверджений Уря-
	дом країни
Сутність оцінки відпо-	Оцінка		відповОцідностінкавідповідності			будь-яким
відності	обов’язковим вимогам, які пе-			вимогам заявника. Для об’єктів,
	редбачені	законом «Про		що підлягають обов’язковій сер-
	обов’язкову сертифікацію»			тифікації – оцінка відповідності
				вимогам,	які	доповнюють
				обов’язкові
Нормативна	Державні	стандарти,	Санітарні	Стандарти різних категорій, ТУ
база	норми та правила та інші доку-			та інша технічна документація,
	менти,	які	встановлюютьяка запропонована заявником
	обов’язкові вимоги до якості то-
	варів (робіт, послуг)

Системи сертифікації діють на національному, регіональному та міжнародному рівнях, тому відповідно розрізняють національну, регіональні та міжнародні системи сертифікації.

Координацією заходів по створеннюміжнародних систем займається спеціальний комітет з сертифікації – СЕРТИКО, що діє у складі ІSО. Цим комітетом розроблені:

-правила і порядок здійснення сертифікації продукції;

-критерії акредитації випробувальних центрів (лабораторій);

-умови вступу до міжнародної системи сертифікації(наявність нормати- вно-технічної документації, що містить вимоги до сертифікованої продукції; високий рівень метрологічного забезпечення виробництва; функціонування спеціальної системи нагляду за діяльністю випробувальних центрів і якістю продукції).

У ряді країн уже функціонують акредитовані у СЕРТИКО ІSО і визнані світовим співтовариством випробувальні центри, що видають сертифікати на певні види продукції. Зокрема, у США діє центр по випробуванню тракторів і сільськогосподарських машин, у Франції – автомобілів, Чехії і Словаччині– електроустаткування та медичної техніки.

Стосовно регіональних систем сертифікації, то загальною європейською організацією для усіх сертифікаційних органів є ЕОТС(Європейська організація з випробувань та сертифікації), яка була створена спільно Комісією ЕС, Секретаріатом європейської зони вільної торгівлі(EFTA) та Європейським комітетом зі стандартизації CEN/CENELEC.

Більш поширеною є національна система сертифікації, за якою підприємства тієї чи іншої галузі промисловості випускають продукцію відповідно до вимог визначених національними і(або) міжнародними стандартами. Система національної сертифікації передбачає, як правило, встановлення на державному рівні органів, які здійснюють нагляд за якістю продукції, а також участь у системі дослідних лабораторій і лабораторій метрологічного забезпечення.

Розрізняють також державні (урядові) та недержавні (неурядові) системи сертифікації.

52

Недержавні системи сертифікації, як правило, займаються добровіль-

ною сертифікацією. Прикладом такої системи сертифікації може виступати си-

стема TUV CERT.

TUV CERT – об’єднання з сертифікації німецького та австрійського товариств технічного нагляду, метою якого є надання послуг з сертифікації систем менеджменту, продукції та персоналу. TUV CERT належить до провідних світових систем сертифікації: організації-члени TUV CERT мають більш ніж40 акредитацій в різних країнах світу. Філіали TUV CERT та органів з сертифікації TUV CERT діють у понад 80 країнах.

TUV CERT приймає участь в підготовці та тлумаченні міжнародних стандартів та правил, представляє інтереси органів з сертифікації у різних комітетах Тихоокеанської організації з акредитації (РАС) і Міжнародної групи в автомобільному секторі (IASG), а також приймає активну участь в роботі Міжнародного форуму з акредитації (IAF).

Відносно державної системи сертифікації, то її створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулюваннянаціональний орган країни з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення

їїфункціонування, а саме:

-визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в країні;

- затверджує переліки продукції, що підлягає	обов'язковій
сертифікації, та визначає терміни її запровадження;

-призначає органи з сертифікації продукції;

-встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;

-розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції;

-веде Реєстр державної системи сертифікації;

-організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1.Назвіть основні віхи розвитку сертифікації.

2.Розкрийте сутність основних аспектів сертифікації.

3.Надайте характеристику основним термінам, визначенням та поняттям в системі сертифікації.

4.Які різновиди сертифікації Ви знаєте?

5.В чому полягає відмінність обов’язкової та добровільної сертифікації?

6.Що собою являють міжнародні, регіональні та національні системи стандартизації?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Основна: 3, с.274-279; 4, с.99-102; 9, с.510-517; 13, с.100-105.

Додаткова: 27.

53

ТЕМА 7. НАЦІОНАЛЬНА СИСТЕМА СЕРТИФІКАЦІЇ УКРАЇНИ

План

1.Основні положення і види діяльності державної системи сертифікації УкрСЕПРО.

2.Організаційна структура УкрСЕПРО та основні функції її структурних підрозділів і осіб.

3.Вимоги до органів з сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів).

4.Загальні правила, схеми і порядок проведення сертифікації продукції.

1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ СЕРТИФІКАЦІЇ УКРСЕПРО

Національна система сертифікації України(УкрСЕПРО) – це державна система сертифікації продукції в Україні, яка призначена для проведення обов’язкової та добровільної сертифікації продукції (процесів, послуг).

Вона започаткована практично з моменту проголошення незалежності України з метою захисту внутрішнього ринку від надходження неякісних, небезпечних товарів, а вітчизняного виробника – від недобросовісної конкуренції на вітчизняному ринку внаслідок надання односторонніх переваг для імпортерів.

Згідно з декретом Кабінету Міністрів України №46-93 від 10.05.1993 року «Про стандартизацію і сертифікацію», обов’язкова сертифікація проводиться виключно в межах державної системи сертифікації.

Система встановлює основні принципи, структуру та правила Української державної системи сертифікації продукції, процесів і послуг. Вона є відкритою для вступу до неї органів з сертифікації та випробувальних лабораторій інших держав і доступу до неї будь-яких підприємств і організацій. Система передбачає, що сертифікація на відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів та вимогам, що передбачені чинним законодавством України, виконується виключно в ній.

Вона створена відповідно до міжнародних нормативних документів

ISO/IEC.

Відповідно до ДСТУ 3410-96 „Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення” в системі сертифікації УкрСЕПРО встановлено наступні принципи і правила:

Øсертифікація в Системі передбачає підтвердження третьою стороною показників, характеристик та властивостей продукції, процесів, послуг на підставі випробувань, атестації виробництва та сертифікації систем якості;

Øправо проведення робіт з сертифікації продукції надається органам з сертифікації, випробувальним лабораторіям (центрам) та експертам-аудиторам, що акредитовані в Системі;

Øорганами з сертифікації в Системі можуть бути акредитовані організації

та підприємства державної форми власності. Випробувальними лабораторіями

– організації та підприємства будь-яких форм власності;

54

Øякщо в Системі акредитовано декілька органів з сертифікації однієї й тієї ж продукції, то заявник має право провести сертифікацію продукції в будьякому з цих органів.

Зараз в Україні діє більш ніж30 нормативних документів державної системи сертифікації УкрСЕПРО. До основних належать:

-ДСТУ 2462-94 «Сертифікація. Основні поняття. Терміни та визначення»;

-ДСТУ 3410-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення»;

-ДСТУ3411:2004 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації продукції та порядок їх призначення і надання повноважень на діяльність у системі»;

-ДСТУ 3412-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації»;

-ДСТУ 3413-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції»;

-ДСТУ 3414-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення»;

-ДСТУ 3415-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр системи»;

-ДСТУ 3419-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості»;

-ДСТУ 3420-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації систем якості та порядок їх акредитації»;

-ДСТУ 3498-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис».

В системі сертифікації здійснюються такі взаємопов’язанівиди діяльнос-

ті:

-сертифікація продукції (процесів, послуг);

-сертифікація систем якості;

-атестація виробництв;

-акредитація випробувальних лабораторій (центрів);

-акредитація органів з сертифікації продукції;

-акредитація органів з сертифікації систем якості;

-атестація експертів-аудиторів за переліченими видами діяльності.

2.ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА УКРСЕПРО ТА ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ

ЇЇ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ І ОСІБ

Загальне керівництво системою сертифікації, організацію та координацію робіт з сертифікації продукції здійснює Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держспоживстандарт України).

Організаційну структуру системи сертифікації УкрСЕПРО утворюють (рис.10):

1)Управління сертифікації Держспоживстандарту України;

2)Науково-технічна комісія;

3)Органи з сертифікації продукції;

4)Органи з сертифікації систем якості;

5)Випробувальні лабораторії (центри);

6)Експерти-аудитори;

55

7)Науково-методичний та інформаційний центр(Український науководослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики Держспоживстандарту України);

8)Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживстандарту України;

9)Український навчально-науковий центр з питань стандартизації, метрології та сертифікації.

	Національний орган з сертифікації –
	Дежспоживстандарт України
	Управління сертифікації
Науково-	Територіальні	Український		Науково-
технічна комісія	центри	навчально-		методичний та
	стандартизації,	науковий центр з		інформаційний
	метрології та	питань		центр
	сертифікації	стандартизації,
	Держспожив	метрології та
	стандарту	сертифікації
	України
Органи з		Органи з	Випробувальні
сертифікації		сертифікації си-		лабораторії
продукції		стем якості		(центри)
	Штат експертів-аудіторів

Рис.10 – Схема організаційної структури системи сертифікації УкрСЕПРО

Функції структурних підрозділів системи сертифікації УкрСЕПРО наведено в табл.5.

Таблиця 5 – Основні функції структурних підрозділів системи сертифікації УкрСЕПРО

Назва		Функції
структурного підрозділу		структурного підрозділу
Управління сертифікації	Розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні;
Держспоживстандарту	Організує, веде та координує роботу УкрСЕПРО;
України	Взаємодіє з національними та міжнародними органами з
(Національний орган з сер-	сертифікації;
тифікації)	Організує	розробку та	удосконалення організаційно-
	методичних документів Системи;
	Встановлює основні принципи, правила та структуру
	УкрСЕПРО;

56

		Встановлює правові та економічні основи функціонування
		системи;
		Формує та затверджує склад науково-технічної комісії;
		Акредитує органи з сертифікації та випробувальні лабора-
		торії, атестує експертів-аудиторів;
		Здійснює інспекційний контроль за діяльністю органів
		сертифікації;
		Розглядає апеляції;
		Веде реєстр Системи;
		Організує інформаційне забезпечення;
		Затверджує перелік продукції, що підлягає обов’язковій
		сертифікації;
		Несе відповідальність від імені держави за дотримання
		правил та порядку сертифікації продукції
	Науково-технічна	Формує єдину політику щодо побудови, функціонування
	комісія	та вдосконалення УкрСЕПРО;
		Вносить пропозиції щодо взаємодії з національнимита
		міжнародними органами з сертифікації
	Науково-методичний та	Здійснює	розробку	та	удосконалення	організаційно-
	інформаційний центр	методичних документів Системи;
	(Український науково-	Готує проекти законодавчих актів в галузі сертифікації;
	дослідний інститут	Проводить аналіз можливостей підприємств та організацій
	стандартизації, сертифікації та	щодо призначення їх органами з сертифікації, виконання
	інформатики	функцій випробувальних лабораторій, здійснює експерти-
	Держспоживстандарту
		зу їх вихідних документів;
	України)
		Бере участь в акредитації органів з сертифікації
	Територіальні центри	Здійснює інспекційний контроль та нагляд за дотриман-
	стандартизації, метрології	ням правил системи сертифікації;
	та сертифікації	Проводять технічний нагляд за сталістю показників сер-
	Держспоживстандарту	тифікованої продукції під час її виробництва;
	України	Надають методичну допомогу підприємствам
	Український навчально-	Здійснює навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів
	науковий центр з питань	в галузі сертифікації
	стандартизації, метрології
	та сертифікації
	Органи з сертифікації	Здійснюють управління системою сертифікації закріпленої
	продукції	за ними номенклатури продукції та несуть відповідаль-
		ність за її функціонування;
		Розробляють організаційно-методичні документи з серти-
		фікації закріпленої продукції;
		Проводять атестацію виробництв, технічний нагляд за
		сертифікацією продукції;
		Проводять акредитацію випробувальних лабораторій (центрів);
		Визначають схему і порядок проведення сертифікації -за
		кріплених видів продукції;
		Видають сертифікати відповідності і атестати виробництв;
	Органи з сертифікації	Здійснюють сертифікацію систем якості;
	систем якості	Розробляють організаційно-методичні документи з серти-
		фікації систем якості;
		Проводять атестацію виробництв, технічний нагляд за
		сертифікованими системами якості;
		Видають сертифікати на системи якості

57

Випробувальні лабораторії	Проводять випробування продукції, що сертифікується,
(центри)	відповідно до галузі акредитації та видають протоколи ви-
	пробувань;
	Приймають участь у проведенні технічного нагляду за ви-
	робництвом сертифікованої продукції;
	Беруть участь в атестації виробництва продукції, що сер-
	тифікується
Експерти-аудітори	Виконують окремі роботи, які пов’язані з сертифікацією
	продукції

3. ВИМОГИ ДО ОРГАНІВ З СЕРТИФІКАЦІЇ ТА ВИПРОБУВАЛЬНИХ ЛАБОРАТОРІЙ (ЦЕНТРІВ)

Основні вимоги до органів з сертифікації та випробувальних лабораторій наведені в ДСТУ 3411:2004 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації продукції та порядок їх призначення і надання повноважень на діяльність у системі» та ДСТУ 3412-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації».

Органи з сертифікації створюються на базі державних організацій, що мають статус юридичної особи та можуть бути визнані третьою стороною. Тобто, організацію можна акредитувати як орган з сертифікації, якщо вона є незалежною від розробника, постачальника, споживача і має такий рівень компетентності, який дає їй змогу здійснювати сертифікацію в заявленій галузі акредитації.

Орган з сертифікації, що акредитований в Системі сертифікації, повинний обов’язково мати:

Øвідповідну організаційну структуру, адміністративні та юридичні права для управління роботами з сертифікації в заявленій галузі акредитації;

Øкомпетентний персонал;

Øактуалізований фонд нормативних документів на продукцію та методи

їївипробувань;

Øсистему двосторонніх зв’язків з виробниками або постачальниками сертифікованої продукції;

Øдоговірні зобов’язання з акредитованими в Системі випробувальними лабораторіями (центрами) для проведення випробувань продукції з метою сертифікації;

Øштатний персонал, який веде технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції та інші документи.

Дії органу з сертифікації не повинні мати дискримінаційного характеру.

Узагальному випадкуорганізаційну структуру органу з сертифікації утворюють:

- керівник; - Рада;

- виконавчі групи.

Керівник органу - здійснює управління органу та несе відповідальність за його функціонування.

Рада органу - формує політику органу; розробляє пропозиції щодо розширення галузі акредитації органу з сертифікації і удосконалення його роботи;

58

бере участь у проведенні внутрішніх перевірок на відповідність органу з сертифікації встановленим вимогам; здійснює обмін досвідом виконання робіт з іншими органами.

Виконавчі групи:

-формують та актуалізують фонд нормативних документів;

-розроблюють та ведуть організаційно-методичні та керівні документи органу з сертифікації;

-приймають та розглядають заявки на сертифікацію продукції, видають сертифікати відповідності;

-проводять або організують проведення технічного нагляду, готують рішення про скасування або припинення дії виданих сертифікатів відповідності;

-проводять експертизу нормативних документів на продукцію, претензій та рекламацій від споживачів;

-беруть участь у роботі технічного комітету зі стандартизації в галузі акредитації;

-здійснюють нагляд за проведенням випробувань продукції, технічний нагляд – за атестованим виробництвом;

-ведуть реєстр сертифікованої продукції та продукції для включення до Реєстру Системи;

-ведуть фінансову діяльність, організують підвищення кваліфікації та атестацію персоналу.

Акредитація випробувальної лабораторії в системі сертифікації – є офі-

ційним визнанням технічної компетентності та незалежності лабораторії від розробників, виготовлювачів та споживачів відповідно до вимог чинної нормативної документації.

Випробувальна лабораторія повинна забезпечувати технічну компетентність під час проведення випробувань, мати керівника, який несе відповідальність за діяльність лабораторії. Окрім цього, організаційна структура випробувальної лабораторії повинна виключати можливість учинення на співробітників тиску, що спроможний вплинути на їх висновки та результати роботи.

У виробничій лабораторії повинна бути система перевірки компетентними особами ходу та результатів випробувань.

Персонал лабораторії повинен мати професійну підготовку, кваліфікацію та досвід щодо проведення випробувань. Співробітники, які безпосередньо беруть участь у проведенні випробувань, повинні бути атестовані на право проведення конкретних випробувань.

Навколишнє середовище, в умовах якого проводяться випробування, повинно забезпечувати необхідну точність вимірювань. Приміщення повинні відповідати вимогам методик випробувань, що застосовуються (виробнича площа, температура, стан повітря, освітлення, звуко- і віброізоляція тощо) і санітарним нормам і правилам.

Виробнича лабораторія, що акредитована в Системі сертифікації, повинна

мати:

59

-обладнання, яке необхідне для проведення випробувань, та засоби вимірювань усіх параметрів, що визначені галуззю акредитації. Кожна одиниця обладнання та засоби вимірювань повинні бути атестовані та повірені;

-актуалізовану документацію (документи, які встановлюють технічні вимоги на продукцію, програми та методи проведення випробувань, документи підтримання в належному стані випробувального обладнання, документи, що визначають систему зберігання інформації);

-систему забезпечення якості, яка відповідає її діяльності та обсягу робіт, що виконуються;

-систему реєстраційних даних про випробування.

В лабораторії повинні бути встановлені правила, що визначають порядок приймання, зберігання, повернення заявнику зразків.

4. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА, СХЕМИ І ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ СЕРТИФІКАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

Сертифікацію продукції в Системі проводять виключно органи з сертифікації, а в разі їх відсутності– організації, що виконують функції органів з сертифікації продукції за дорученням Держспоживстандарту України згідно до ДСТУ 3413-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції».

Порядок проведення сертифікації продукції передбачає такі етапи

(рис.11):

1) Подання та розгляд заявки на сертифікацію продукції.

Для проведення сертифікації заявник (виробник, постачальник продукції) подає до акредитованого в Системі сертифікації органу з сертифікації продукції заявку за визначеною формою.

Інформація щодо акредитованих в системі УкрСЕПРО органів з сертифікації продукції міститься в довідкових матеріалах, що складаються за даними реєстру Системи та видаються Держспоживстандартом. У разі відсутності на час подання заявки акредитованого в Системі органу з сертифікації продукції заявка подається до Держспоживстандарту. Якщо, навпаки, існує декілька акредитованих в Системі органів з сертифікації конкретної продукції, заявник має право подати заявку до будь-якого з них.

Заявник разом із заявкою на сертифікацію продукції до органу з сертифікації подає нормативні документи на продукцію:

-документ, що підтверджує походження продукції;

-документ виробника про гарантії і відповідність продукції діючим вимо-

гам;

-документ, що підтверджує розмір партії і дату випуску продукції(цей показник являється основою для визначення схеми (моделі) сертифікації);

-висновки відповідних контролюючих та наглядаючих організацій. Орган з сертифікації розглядає заявку, аналізує представлену документа-

цію і не пізнішеодного місяця з дати її надходження повідомляє заявника про своє рішення.

60