- •2. Лекційний матеріал з курсу
- •2.1. Лекція 1 сценарна робота в системі професійної діяльності соціального педагога
- •Соціально-педагогічні функції мистецтва
- •Театралізовані дійства як засіб розвитку особистості
- •Соціальний педагог як організатор, сценарист і режисер театралізованих дійств
- •Предмет, завдання, мета курсу «Основи сценарної майстерності соціального педагога». Робота зі словником термінів
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •2.2. Лекція 2 історичні аспекти генезису театралізованих заходів
- •Театралізовані дійства і свята Давньої Греції та Давнього Риму
- •Театральні елементи в українських іграх та обрядах
- •Виникнення сучасної драматургії масових театралізованих видовищ
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •Драматургія
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Дійові особи сценарію
- •Різновиди сценаріїв театралізованих масових заходів
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •Найпоширеніші варіанти монтажних з’єднань
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •Особливості роботи сценариста з документальним матеріалом
- •Засоби ідейно-емоційного впливу
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •Особливості сценарію та організація проведення різних за жанрами театралізованих дійств
- •Драматургія масового свята
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •2.10. Лекція 11 активізація учасників театралізованого заходу
- •Документалістика як засіб привернення уваги та пробудження інтересу в учасників театралізованого дійства
- •Значення театралізації в активізації учасників театралізованого дійства
- •Соціально-психологічні механізми театралізованого дійства та активізація учасників
- •Активізація учасників театралізованого дійства як педагогічний процес
- •Прийоми та засоби активізації
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •Робота режисера-постановника з творчими групами
- •Постановочний план
- •Робота над організацією репетиційного процесу
- •Педагогічний аналіз проведеного заходу
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
Прийоми та засоби активізації
Здійснюється процес активності не сам по собі, а за допомогою прийомів активізації - цілеспрямовану діяльність організаторів щодо вдосконалення змісту, форми й окремих прийомів театралізованого заходу з метою викликати зацікавлення й підвищити активність присутніх.
До основних прийомів активізації належать:
Сила подразників – перша вимога до того, щоб прикувати увагу. Для цього потрібно збільшити масштаб предметів і дій порівняно з їх нормальною величиною.
Контраст і різноманітність матеріалу – танець після слова, музика після пантоміми, стрибок від темряви до світла – і навпаки, від тихої музики до голосної, від повільного руху до стрімкого.
Наростання дії. Воно має бути безперервним, але з невеликим спадом напруги після кожного піднесення з тим, щоб підготувати присутніх до наступного моменту.
«Очуднення» дійових засобів для збудження зацікавлення і наростання уваги аудиторії. На «очудненні» (від слова - чудно, дивно) будується плакат – обличчя розрізане навпіл, постаті надано незвичайного ракурсу, людина скомбінована з машиною і т. п. – все це затримує увагу перехожих і присутніх набагато сильніше, ніж плакат із звичайними, добре знайомими предметами. Прийом «очуднення» можна використовувати не лише в оформленні масового видовища, але і в святкових діях.
Основними засобами активізації масової аудиторії в процесі педагогічно запрограмованого театралізованого дійства є:
- вербальна активізація, яка дає учасникам можливість самовираження через слово, виявити своє ставлення до того, що відбувається, дати свою оцінку (різні запитання, звернені до присутніх, вікторини, загадки тощо);
- пряме звернення до аудиторії, тобто всі слова і дії виконавців безпосередньо спрямовані до присутніх, а не один до одного (як це звичайно відбувається в театрі). А коли «Я» до когось звертаюсь, то, зазвичай, чекаю відповідної реакції;
- удавана активізація, яку інакше називають – «виконавці серед глядачів», покликана залучити до дії присутніх за допомогою виконавців. Це – вигуки із залу, проходження через натовп, тобто перебування в гущі глядачів і безпосереднє спілкування з ними. Звичайно ж, і репліки, і запитання заздалегідь передбачені в сценарії, але це не відкидає певної імпровізації, до якої творча група теж певним чином готується;
- фізична активізація (спонукання до руху, переміщенню та іншим фізичним діям), здійснюється в тому разі, коли постановник спонукає аудиторію до ряду нескладних фізичних дій: передати будь-який предмет, листівки з текстами, відійти на декілька кроків, перейти на інше місце тощо. Завдяки таким, на перший погляд, механічним діям, глядачі у деякій мірі відчувають себе не сторонніми спостерігачами, а учасниками дійства;
- гра - внесення в театралізоване дійство елементів імпровізаційно-творчої гри, психологічна потреба в якій притаманна у першу чергу школярам будь-якого віку. За допомогою гри можна підготувати особу до сприйняття, можна залучити її до масової дії, зробити учасником тих чи інших епізодів. Особливо вдало використовуються елементи гри в сценаріях фестивалів, гулянь, театралізованих вистав тощо;
- художня активізація, стимулює емоційну сферу учасників і викликає їх художню самодіяльність. У мистецтві організації театралізованого дійства оригінальність, неповторність - перша запорука успіху і зацікавленості учасників свята. Видовищність є саме тим ключиком, який відкриває шлях до серця кожного, перетворюючи глядачів у співучасників дійства.
На практиці зустрічається увесь комплекс прийомів та засобів активізації, однак найбільш типовим для театралізації є художня активізація.
На даному етапі питання активізації набирають усе більшої ваги, позаяк тільки видовищне, пасивне споживання культури завдає шкоди активній самостійній творчій діяльності людини.