- •2. Лекційний матеріал з курсу
- •2.1. Лекція 1 сценарна робота в системі професійної діяльності соціального педагога
- •Соціально-педагогічні функції мистецтва
- •Театралізовані дійства як засіб розвитку особистості
- •Соціальний педагог як організатор, сценарист і режисер театралізованих дійств
- •Предмет, завдання, мета курсу «Основи сценарної майстерності соціального педагога». Робота зі словником термінів
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •2.2. Лекція 2 історичні аспекти генезису театралізованих заходів
- •Театралізовані дійства і свята Давньої Греції та Давнього Риму
- •Театральні елементи в українських іграх та обрядах
- •Виникнення сучасної драматургії масових театралізованих видовищ
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •Драматургія
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Дійові особи сценарію
- •Різновиди сценаріїв театралізованих масових заходів
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •Найпоширеніші варіанти монтажних з’єднань
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •Особливості роботи сценариста з документальним матеріалом
- •Засоби ідейно-емоційного впливу
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •Особливості сценарію та організація проведення різних за жанрами театралізованих дійств
- •Драматургія масового свята
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •2.10. Лекція 11 активізація учасників театралізованого заходу
- •Документалістика як засіб привернення уваги та пробудження інтересу в учасників театралізованого дійства
- •Значення театралізації в активізації учасників театралізованого дійства
- •Соціально-психологічні механізми театралізованого дійства та активізація учасників
- •Активізація учасників театралізованого дійства як педагогічний процес
- •Прийоми та засоби активізації
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
- •Робота режисера-постановника з творчими групами
- •Постановочний план
- •Робота над організацією репетиційного процесу
- •Педагогічний аналіз проведеного заходу
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Література
Соціальний педагог як організатор, сценарист і режисер театралізованих дійств
Соціальна педагогіка є складний, універсальний вид діяльності. Вона потребує від фахівця знань з різних галузей науки і вміння застосовувати їх на практиці. Сфери соціально-педагогічної діяльності соціального педагога досить різноманітні. Зокрема соціальний педагог бере участь у створенні та діяльності молодіжних, підліткових, дитячих, сімейних центрів, клубів, об’єднань за інтересами тощо. Тож ефективність соціального виховання підлітків і молоді значною мірою залежить від професійного рівня соціального педагога.
Соціальний педагог у процесі художньо-творчої діяльності з вихованцями часто виступає в ролі сценариста, організатора, режисера-постановника різноманітних театралізованих заходів. А тому він повинен володіти як професійними, так і специфічними знаннями й уміннями. Серед численних функцій, які виконує соціальний педагог, особливе значення посідають такі професійні вміння: організовувати творчі колективи та керувати їх діяльністю, планувати роботу з колективом, володіти культурою спілкування, розробляти сценарії свят, проводити різноманітні виховні заходи, гурткову роботу як у школах, так і в мікрорайонах.
Соціальний педагог насамперед фахівець, який створює умови і середовище, в якому має здійснюватися соціальне становлення особистості. Він як сценарист, постановник, режисер і організатор різноманітних соціально-виховних форм роботи повинен бути чутливим вихователем, уміти побачити талант в дитині, повірити в неї, допомогти їй розкритися. Це одна із важливих функцій соціального педагога в роботі з молоддю і в художньо-творчих колективах, і під час підготовки та проведення театралізованих масових дійств. Педагогічні зусилля в організації і проведенні таких театралізованих дійств спрямовані на формування нової генерації молоді нашої держави з яскраво вираженою громадянською зрілістю, високою моральністю і культурою, художньо-естетично розвиненою.
Творчі виконавські колективи виконують своє соціально-педагогічне значення в тому разі, коли їх учасники в достатній мірі володіють виконавськими навичками й уміннями, організаторськими якостями й добре розвиненим почуттям відповідальності. При цьому соціальний педагог в організації і проведенні театралізованих заходів повинен враховувати два важливі виховні моменти: перший – виховання учасника – це навчання його як виконавця (навчання гри на музичному інструменті, художньому читанні, співу, хореографії тощо). Оволодіння цими навичками й уміннями вкрай необхідні для виконавської діяльності. Це перший або відправний етап виховання і навчання учасників. Другий – це формування учасника театралізованого дійства як особистості, розвиток його громадських і моральних якостей, естетичних смаків і духовності у відповідності із загальним рівнем культури, соціалізації особистості творця.
Для ефективної організації художньо-творчої діяльності учасників масових заходів соціальному педагогу слід враховувати такі принципи:
1. Принцип гуманізації. Передбачає вміння соціального педагога стати на позицію учасника театралізованого дійства, враховувати його точку зору, не ігнорувати його почуття та емоції, бачити в ньому повноправного партнера, а також орієнтуватися на вищі загальнолюдські поняття.
2. Принцип диференціації. Сутність цього принципу полягає в створенні оптимальних умов для самореалізації кожної особистості в процесі художньо-творчої діяльності з урахуванням віку, статі, накопиченого досвіду, особливостей емоційної та пізнавальної сфери.
3. Принцип інтегративності. Інтеграція передбачає гармонійне поєднання на заняттях літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності - малювання, музикування, мімічні та пантомімічні етюди тощо.
4. Принцип змістовності. Передбачає змістовність, різноманітність тематики і методів роботи.
5. Принцип активності. Робиться акцент на максимальну активність учасників театралізованого дійства на всіх етапах його підготовки та проведення.
6. Принцип співпраці. Співпраця учасників один з одним та з організаторами заходу.
7. Принцип професійної компетентності. «Все, що ми робимо, - ми робимо професійно!» - так можна визначити суть цього принципу. Підготовленість та зацікавленість педагога.
Зміст останнього принципу висуває певні вимоги до особистості соціального педагога, який працює з творчим колективом, а саме: крім професійних знань і вмінь соціальний педагог повинен знати основи різних видів мистецтв (музики, літератури, живопису, хореографії), володіти сценарною майстерністю, знати закони психології творчості та виховання, методику проведення занять і репетицій як в індивідуальній, так і в груповій формі. Соціальний педагог повинен мати ще й особливі здібності, а саме: психомоторні, музичні, вокальні, артистичні, художні, літературні тощо.
Однією з важливих педагогічних характеристик керівника творчого колективу є здатність вибудовувати художньо-творчий процес із визначеною заздалегідь перспективною метою та основними завданнями, уміння віднайти адекватні форми та засоби для досягнення поставленої мети.
Наступною рисою соціального педагога як керівника творчого колективу є вміння аналізувати й ураховувати педагогічну ситуацію, запобігати виникненню конфліктних моментів у стосунках із колективом, створювати в ньому стійкий позитивний мікроклімат.
Соціальний педагог як керівник творчого колективу керує художньо-творчим процесом, виконавською діяльністю, процесом створення витворів мистецтва та реалізацією педагогічної програми, тобто виховання учасників. Це означає, що, крім наявності загальних рис керівника, йому необхідно мати якості творця, організатора мистецтва - артистизм, здатність до перетворення (емпатія), уяву, творче мислення.
Артистизм і сценічність соціального педагога дають можливість надавати своїм діям, словам у процесі роботи високохудожньої змістовності; не хвилюватись на сцені, не тушуватись, упевнено почувати себе на людях, зосереджувати їх увагу на собі як на творці.
Емпатія – це здатність педагога, художника ідентифікувати себе з іншою особою, стати на його позицію, розділити його інтереси, радощі, розчарування, побачити його очима виниклі проблеми. Емпатія - це здатність розуміти внутрішній світ іншої людини.
Уява, творче мислення, емпатія допомагають соціальному педагогу краще розуміти учасників свого колективу: що їх хвилює, що вони відчувають у кожній конкретній ситуації, наскільки їх інтереси збігаються з вирішуваними завданнями. А це у свою чергу призводить у кінцевому результаті до взаєморозуміння.
У практичній роботі соціального педагога особливе місце займають довірливі контакти з учасниками як на заняттях, репетиціях, так і під час проведення свят, вечорів відпочинку. У цих природних умовах, пізнаючи інтереси, внутрішній світ, психологічні особливості учасників, спосіб їхнього життя, соціальний педагог, з одного боку, глибше розуміє їх, а з іншого – оцінює себе, аналізує свої вчинки, методи та прийоми впливу.
Від загальної культури та знань соціального педагога залежать світогляд, моральні й естетичні принципи вихованців.
Отже, для професійної діяльності соціального педагога важливим є розуміння специфіки його роботи в культурно-дозвіллєвій сфері, а також формування специфічних умінь та навичок, які сприятимуть здійсненню художньо-творчого процесу на високому професійному рівні та творчому вихованню підростаючого покоління.