Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЦЗОПГ / Лекція3_АУТП,ПМ.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
115.71 Кб
Скачать

4.Технічні та організаційні заходи щодо профілактики та зниження рівня травматизму

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійних захворювань поділяються на технічні та організаційні.

До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки. Це створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціонуваня повітря, теплоізоляція; раціонального освітлення; санітарного та побутового обслуговування. Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих негативних виробничих факторів. До них належать: розробка та впровадження безпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних пристосувань, автоматичних блокуючи засобів; розробка та впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами.

До організаційних заходів належать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; проведення оглядів, лекційної та наочної агітації і пропаганди з питань охорони праці.

Безпека праці при будівництві та експлуатації галузевих об‘єктів, споруд систем очищення повітря, води та утилізації твердих відходів, проведенні моніторингу за станом навколишнього середовища, інженерних роботах на них.

Вимоги до території і розміщення підприємств

Створення здорових і безпечних умов праці починається з правильного вибору території для розміщення підприємства та раціонального розташування на цій території виробничих і допоміжних будівель і споруд, що відіграє важливу роль у захисті населення від шкідливих речовин, пари, пилу, диму, шуму та шкідливого впливу стічних вод. Необхідна територія, розміщення на ній будівель і споруд, їх габаритні розміри, інженерна організація і благоустрій визначається генеральним планом.

Планування будівель (виробничих, допоміжних, адміністративно-побутових) та споруд на території підприємства, належна їх вогнестійкість, наявність достатніх санітарних та протипожежних перепон, забезпечення безпечної евакуації людей, різні інженерні комунікації регламентуються відповідно до вимог СН 245-71, ДБН В.1. 1-7-2002 і СНиП ІІ-89-80.

При виборі майданчика повинні враховуватись санітарні вимоги, особливо це стосується споруд з технологічними процесами, які є джерелами шкідливих викидів речовин, підвищеного рівня шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітного випромінювання тощо.

Відповідно до СН 245-71 Розміри санітарних зон до межі житлової забудови встановлюють:

  • для підприємств з технологічними процесами, що є джерелами забруднень атмосферного повітря (через труби, шахти), а також від місць розвантажування сировини і відкритих складів;

  • для підприємств з технологічними процесами, що є джерелами підвищеного шуму, вібрації, електромагнітних хвиль, радіоактивного випромінювання;

В залежності від поділу всіх виробництв за шкідливістю розміри санітарно-захисних зон є такими:

І клас - 1000м підприємства металургійної промисловості

ІІ клас – 500 м підприємства металургійної і хімічної промисловості,

ІІІ клас – 300 м по виробництву будівельних матеріалів

ІV клас – 100 м підприємства по виробництву машин і приладів, невеликі ливарні цехи

V клас – 50 м підприємства металообробки без ливарних цехів, по виробництву приладів, меблеві фабрики та ін.

Санітарно-захисна зона може бути збільшена або зменшена при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні:

Територія підприємства повинна бути огороджена і вхід на неї стороннім особам заборонений; повинна мати належне планування, яке забезпечує відвід атмосферних опадів від будівель і споруд до водостоків; дороги для транспорту, пожежні проїзди; мережу зовнішнього освітлення та ін.

Розміщувати виробничі корпуси необхідно так, щоб забезпечити найкращі умови природного освітлення і провітрювання. Споруди і будівлі повинні займати не більше 20-60% території.

Ширина в’їзду повинна бути не менше, ніж на 1,5 м більшою за габарити машин, але не меншою 4,5 м.

Територія повинна бути спланована, озеленена (озеленення території повинно складати не менше 10-15% загальної площі) і освітлена в нічний час.

В місцях пішохідних переходів через канави, траншеї та інші перепони влаштовують міцні перехідні містки, завширшки не менше 0,8 м, обладнані з обох сторін поручнями висотою 1м .

Відкриті склади матеріалів, що виділяють пил, розміщують на відстані не менше 50 м від виробничих і допоміжних будівель, і не менше 25 м від побутових. Склади і сховища рідкого пального і бензину повинні зберігатись на спеціально відведених майданчиках, мати вентиляційні пристрої, надійне заземлення. Всі роботи на них виконуються з застосуванням протипожежного інструменту.

Вимоги до виробничих приміщень

Об’ємно-планувальні і конструктивні рішення виробничих і допоміжних будівель підприємств повинні задовольняти нормативним документам затвердженим (узгодженим) Держбудом України. При плануванні необхідно враховувати санітарну характеристику виробничих процесів, дотримуватися норм корисної площі та об’єму для працівника. Так, приміщення з постійними робочими місцями повинні мати висоту не менше 3,2 м і площу одного робочого місця понад 4,5 м2. Якщо W повітря на одного працівника 20 м3, то обладнують вентиляцією з подачею повітря не менше 30 м3/год на одного працівника. Ширина проходів при цьому повинна перевищувати 0,7 м, а евакуаційних виходів - 0,9 м. Вхідні двері повинні відкриватись назовні.

Виробничі приміщення слід розташовувати за технологічним процесом, не допускаються зустрічі готової продукції з сировиною. Приміщення по виготовленню харчової продукції ізолюють від приміщень, де виготовляється технічна продукція.

Нормативні величини виробничих приміщень

№ п.п

Нормативні величини

Найменше допустиме значення

1.

Площа виробничого приміщення на 1-го робітника

4,5 м2

2.

Об’єм виробничого приміщення на одного робітника

15 м3

3.

Висота поверхів багатоповерхових будівель

3,0 м

4.

Висота приміщень від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриття

2,2 м

5.

Відстань між машинами та між машиною і частинами будівлі

0,8 м

6.

Ширина воріт для в’їзду в приміщення:

- ширина автомобіля до 2,0 м

2,0 + 0,7 м

- ширина автомобіля до 2,8 м

2,8 + 1,0 м

- ширина автомобіля понад 2,8 м

2,8 + 1,2 м

7.

Кут нахилу стаціонарних металевих драбин для постійного користування

45º

8.

Ширина проходів з обох боків

0,8 м

Вимоги до допоміжних приміщень

 Згідно СНиП ІІ-М3-68 для захисту працівників передбачають санітарно-побутове обслуговування, вимоги щодо складу, розміщення і кількості наведені у відповідності від групи виробничого процесу і кількості людей.

Розміщення санітарно-побутових приміщень повинно виключати можливість переходу працівників через небезпечні зони (котловани, залізничні колії, підйомно-транспортні засоби).

Згідно норм об’єкти з кількістю працівників не менше 15 чол./зміну повинні обладнуватись:

  • гардеробними, які служать для зберігання домашнього і робочого одягу, а також взуття і повинні відповідати списковому складу працівників;

  • умивальниками, умивальні кімнати влаштовують поряд з гардеробними або у них із розрахунку один кран на 7-20 чол. в залежності від виробництва;

  • душовими, душові кімнати розміщуються поряд з гардеробними із розрахункц 3 – 15 чоловік на одну душову сітку;

  • вбиральнями;

  • приміщеннями для сушки одягу і взуття;

  • приміщеннями для обігріву і відпочинку, приміщення для обігріву повинно мати площу не менше 12 м2 із розрахунку 0,1 м2 на одного робітника. і обладнується мати сидіннями і вішалками (гачки) для одягу, а пристроями для обігрівання рук, ніг і просушування рукавиць протягом 10-15 хв. і бути максимально наближеним до робочих місць.

  • укриття від сонячної радіації і атмосферних опадів влаштовують безпосередньо на робочих місцях або не далі 75 м від них у вигляді навісів, або переносних тентів чи кабін із розрахунку 0,1м2 на одного працівника;

  • пунктами харчування можуть бути їдальні або буфети. Їдальні влаштовують, коли в 1 зміну працюють 200 і більше працівників. Відстань від робочого місця не більше 300-600 м;

  • установки для питної води повинні бути майже у всіх санітарно-побутових приміщеннях. Відстань до питної установки не менше 75 м. Для тих, хто працює на висоті передбачається зберігання води у термосах і флягах.

При кількості працівників більш як 300 чол. передбачається організація фельдшерського медпункту, від 500 до 2000 чол. – лікарського медпункту. Всі тимчасові і санітарно-побутові приміщення забезпечуються меблями відповідно до ДЕСТ і СН.

Соседние файлы в папке ЦЗОПГ