6. Пожежна безпека галузевих об’єктів

Проектуючи, будуючи і експлуатуючи виробничі приміщення, споруди, об’єкти, а також впроваджуючи технологічні процеси потрібно врахувати вимоги пожежної безпеки нарівні з вимогами ОП (ГОСТ 12.1.004-91 “Пожарная безопасность. Общие требования”).

Основний напрямок діяльності пожежної охорони полягає у профілактиці пожеж та обмеженні їх розмірів.

Більшість людей гине на пожежах внаслідок отруєння токсичними продуктами горіння. Основними токсичними продуктами горіння є оксиди вуглецю та сірки, аміак, газоподібна соляна та синильна кислоти і т.ін.

Частіше за все під час пожеж люди отримують смертельне отруєння оксидом вуглецю (СО) (чадним газом), який небезпечний тим, що в 200-300 разів інтенсивніше реагує з гемоглобіном крові ніж кисень. Діоксид вуглецю (СО²) може призвести до смерті через декілька хвилин при відносно великій концентрації 8-10%. При менших концентраціях він безпечний.

Вплив на людину температури більше 100⁰С в умовах пожеж призводить до втрати свідомості та загибелі через декілька хвилин.

Пожежі технологічного устаткування, що працює під тиском, ємності, трубопроводи з газами можуть викликати вибухи та розгерметизацію устаткування внаслідок чого люди, що там перебувають можуть підпадати під дію вибухової хвилі, дістати ураження металевими уламками, хімічні опіки та отруєння.

Під впливом високих температур відбувається втрата несучої здатності і руйнування будівельних конструкцій. Людина може отримати значні механічні травми, опинитися під заваленими конструкціями, а також можуть бути зруйновані або завалені евакуаційні виходи та шляхи евакуації.

6.1.Пожежні властивості

Оцінка пожежної небезпеки полягає у визначенні комплексу показників, вибір яких залежить від агрегатного стану та умов використання речовин і матеріалів. Характеристика пожежовибухонебезпеки речовин і матеріалів наведено в ГОСТ 12.1.044-91 “Пожежовибухонебезпека речовин і матеріалів. Показники і методи їх визначення”.

Пожежовибухонебезпека речовин і матеріалів – це сукупність властивостей, які характеризують їх здатність до виникнення і поширення горіння.

Показниками пожежовибухонебезпеки є: група горючості; температура спалаху; спалах; температура само спалахування, температура самозаймання, температерні межі поширення вогню і ін.

За горючістю речовини та матеріали поділяються на три групи: негорючі (неспалимі), важкогорючі (важко спалимі), горючі (спалимі).

Початковою стадією горіння під дією джерела запалювання є спалахування. А горіння, яке виникає без впливу відкритого полум’я, а спричиняється дією зовнішнього нагрівання, називається само спалахуванням.

Деякі речовини в основному органічного походження здатні до самозаймання – процес горіння, який виникає від теплоти, що утворюється в речовині внаслідок теплових, біологічних або фізикохімічних процесів.

6.2. Класифікація галузевих об’єктів за їх вибуховою і пожежною небезпекою

Вибухопожежону небезпеку окремих галузевих цехів, дільниць, приміщень, споруд, технологічних процесів і устаткування на галузевих об’єктах можна визначити, коли відомі характеристики вибухопожежної та пожежної небезпеки горючих середовищ, окремих речовин та матеріалів і основні джерела запалювання. Оцінка вибухопожежної і пожежної небезпеки об’єктів полягає в тому, щоб визначити можливу руйнівну дію пожеж та вибухів на структурні підрозділи підприємства, а також вплив небезпечних чинників пожеж на здоров’я та життя людей.

Класифікація об’єктів за вибухопожежною та пожежною небезпекою здійснюється з урахуванням допустимого рівня їх пожежної небезпеки, а розрахунки критеріїв і показників її оцінки – з урахуванням маси горючих і важкогорючих речовин та матеріалів, що знаходяться на об’єкті, вибухопожежонебезпечних зон, які утворюються в аварійних ситуаціях, та можливих збитків для людей і матеріальних цінностей. Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) – це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об’єкта, що визначається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться або обертаються в них.

Категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки приміщень та будівель визначаються для найбільш несприятливого у відношенні можливості виникнення пожежі або вибуху періоду. Визначення категорії будівель в цілому виконується після того, коли визначені категорії після того, коли визначені категорії приміщень (А, Б, В, Г, Д) відповідно до ОНТП 24-86 (норми технологічного проектування).

Кількісним критерієм для призначення категорії є надмірний тиск (∆Р), який може розвинутися при вибуховому згорянні максимально можливого навантаження речовин у приміщенні. Розподіл приміщень та будівель за категоріями щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки треба враховувати на стадії проектування для того, щоб визначити відповідну ступінь їх вогнестійкості.

Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон галузевих об’єктів здійснюється відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ) з метою виключення можливості виникнення пожежі.

Пожежнебезпечною зоною називається простір, де можуть знаходитися горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, та і при можливих його порушеннях. А вибухонебезпечна зона – це простір, в якому є або можуть з’явитися вибухонебезпечні суміші. Таким чином, згідно з ПУЕ приміщення поділяються на пожежонебезпечні (П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ) та вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа).