методичнезабезпеченняЗМБС / ЗВЕДЕННЯ І МОНТАЖ БУДІВЕЛЬ І СПОР

- незначні матеріальні та робочі витрати на улаштування потокової лінії;

-збільшення виробітку робочих в 1.3 – 7 раз;

-висока економічна ефективність у порівнянні їх по елементним зби-

ранням.

За конвеєрного збирання:

-створюються зона конвеєрного збирання оснащена кондукторами для забезпечення стійкості та геометричної незмінності блоків;

-улаштовуються рейкові шляхи та візки для транспортування блоків пі д час збирання;

-установлюються підмості та інше оснащення для зручності робіт-

ників;

-розташування зони складу паралельно конвеєру;

-використання спеціальної техніки для транспортування блоків по

конвеєру та установлення у проектне положення;

-комплекс робіт із виготовлення кожного блоку розбивається на окремі цикли виконання монтажних, загально будівельних та спеці-

альних робіт.

Переваги конвеєрного збирання блоків:

-різке збільшення продуктивності праці за рахунок спеціалізації ро-

бочих місць;

-ритмічність та поточність виконання робіт;

-максимальна механізація робочих місць;

-переміщення блоків від стоянки до стоянки спеціальним візковим

конвеєром.

Кількість стоянок залежить від конструкції блоків, насищення їх тех-

нологічним обладнанням та, як правило, коливається від 7 до 16 (рис. 3.7).

91

Рис. 3.7 - Загальна схема організації робіт за використання «конвеєрноблочного» монтажу покриття:

1 – змонтовані блоки покриття; 2 – переміщення блоку покриття на установнику до місця монтажу; 3 – кран для переміщення блоку із візка на установник; 4 – транспортний візок із блоком; 5 – попередньо змонтовані підкранові балки із рейками; 6 – колони каркасу цеху; 7 – дорога; 8 – конвеєр; 9 – стоянка конвеєру; 10 – козлові крани для обслуговування конвеєру; 11 – склад матеріалів та конструкцій для конвеєру

Основні принципи розбивання усього робочого циклу робіт на конве-

єрі на окремі ділянки чи стоянки:

-максимальна кількість робітників на одній стоянці до 10 чоловік;

-однотиповість робіт, що виконуються;

-можливість виконання усього об’єму робіт на стоянці за час ритму потоку чи ритму переміщення конвеєру – 2, 3 чи 4 години.

Склади, що знаходяться рядом із конвеєром. Склад металоконст-

рукцій улаштовують вздовж конвеєру для приймання, сортування та частко-

вого укрупнення металовиробів. Між складом та конвеєром улаштовують ав-

тодорогу із твердим покриттям для транспортування вантажів та розташу-

вання кранів, що обслуговують конвеєр. Склад, як правило обслуговує 2 – 3

козлових крани.

Варіанти переміщення блоків (рис. 3.8).

92

Рис. 3.8 – Схеми переміщення блоків покриття із конвеєру до місця установлення:

а – високим установником; б – низьким установником; в – козловим краном та низьким установником; г – переміщення блока із конвеєра на низький установник; д – стропування блоку; 1 – блок покриття; 2 – установник козловий кран; 3 – самохідний установник на підкрановому шляху; 4 – транспортний візок; 5 – козловий кран; 6 – переміщення блоку на установник; 7 – блок покритті перед подаванням до місця установлення

За найбільш поширеного варіанту монтажу, повністю готовий блок за

допомогою передаточного візка переустановлюється на колію поперек кон-

веєру та переміщується вперед до місця підйому за допомогою електролебі-

дки. Далі блок за допомого монтажного крану підіймається із візка та перес-

тавляється на установник , яким транспортується до місця монтажу та уста-

новлюється на опорні площадки колон. При цьому установник може бути ни-

зьким та рухатися по колії розташованій на підкранових балках, високим,

що рухається по своїй колії розташованій на рівні землі

Способи транспортування готового блоку вздовж прогону:

-високим установником на пневмоході;

-високим установником, що переміщується по власній колії розташованій на землі;

-низьким установником, що переміщується по колії на підкранових балках;

-низьким установником , що рухається по колії розташованій по раніше змонтованих підкроквяним балкам чи фермам;

93

-великопідйомним баштовим краном чи краном;

-великопрогінним козловим краном.

Варіанти комплексної механізації переміщення блоків у проектне

положення:

-маса блоків 30 – 45 т. Від конвеєру блок подається у зону підйомно-

го крану та ним блок установлюється на низький установник і за допомого електролебідки, що приводить у рух установник перемі-

щується у проектне положення;

-маса блоків до 70 т. Монтаж блоків здійснюється безпосередньо краном. Блок подається безпосередньо під кран яким і установлю-

ється у проектне положення.

-Маса блоку до 200 т. Із конвеєра блок знімається підйомником із чо-

тирьох синхронно працюючих стріл розташованих на своїх фунда-

ментах та установлюється на спеціальний транспортний портал яким переміщується до прогону де установлюється на установник.

Установник це жорстка просторова конструкція подібна мостового крану обладнану домкратами для вертикального переміщення блоків (підйом перед переміщенням та опускання для установлення на опорні частини ко-

лон.

3.5.Зведення багатоповерхових промислових будинків

Багатоповерхові промислові будівлі в основному проектують та зво-

дять у каркасно - панельному виконанні. Сітка колон 4.5 х 6, 6 х 6, 6 х 12 та

9 х 12 м. Висоти колон 3.3 м, 3.6 м, 4.8 м, 6.0 м, 7.2 м та 8.4 м. Поперечний перетин колон від 40 х 40 до 60 х 60 см. чи інші у межах даної площі. Ригелі,

що спираються на полки ригелів висотою 80 та шириною 65 см. За з’єднання із колоною випуски арматури обох елементів зварюють, приварюють і закла-

дні деталі ригеля та консолі колони із наступним омонолічуванням. Плити перекриття основні 150 та 300 см, добірні для зовнішніх рядів колон см.

Стінові панелі навісні висотою 1.2 та 1.8 м, за ширини прогону 4.5 та 6.0 м.

94

Цокольні панелі установлюють на фундаментні балки, усі інші на сталеві столики, що приварені до закладних деталей колон.

За статичною роботою розрізняють: рамну, зв’язкову та рамно – зв’язкову. Рамна представляє собою систему колон, ригелів та плит перек-

риттів з’єднаних в жорстку просторову систему. Усі вертикальні та горизо-

нтальні навантаження сприймаються вузлами колон та ригелів, що викону-

ються жорсткими.

Зв’язкова відрізняється від рамною тільки тим, що колони працюють тільки на вертикальні навантаження, а горизонтальні сприймаються систе-

мою вертикальних дисків та ядер жорсткості.

Рамно – зв’язкова схема включає плоскі рами, розташовані у попе-

речному напрямку відносно повздовжньої вісі будівлі та діафрагми жорстко-

сті.

Способи монтажу багатоповерхових будівель. У залежності від умов введення будівель у експлуатацію та матеріалу конструкцій викорис-

товують два основних методу монтажу: горизонтальний поповерховий чи

поярусний та вертикальний по частинам (секціям) будівлі на усю висо-

ту та змішаний.

Горизонтальний метод (поповерховий) є найбільш поширеним так як забезпечує більшу жорсткість та стійкість каркасу на усіх стадіях монта-

жу та рівномірне навантаження на фундаменти. При цьому монтаж наступ-

ного поверху (ярусу) починають після набирання бетоном стиків 70% проек-

тної міцності.

Вертикальний метод монтажу передбачає зведення будівлі окреми-

ми частинами, як правило 2 …4 шаги колон, на усю висоту. Цей метод прис-

корює здавання будівлі до експлуатації за рахунок того, що на частині будів-

лі після улаштування покрівлі можна вести оздоблювальні та інші роботи.

Змішаний метод використовують за важких колон першого поверху,

тоді їх монтаж здійснюють за допомогою стрілового крану вантажопідйомні-

стю 16 – 25 т горизонтальним методом, а колони та інші конструкції вище-

95

розташованих поверхів баштовим краном вантажопідйомністю 5 т горизон-

тальним чи вертикальним методами.

Під час монтажу крани розташовуються за наступними схемами:

- кран із одної сторони – будівля має 2 ÷ 3 прогони, шириною до 24 м;

-кран із двох сторін – будівля має 4 ÷ 6 ÷ 8 прогони, шириною;

-кран у середньому прогоні – будівля має 3 ÷ 5 ÷ 7 прогони.

Послідовність монтажу каркасу багатоповерхового будинку

У залежності від послідовності монтаж ділять на три етапи:

- улаштування фундаментів та монтаж підземної частини будівлі, ін-

коли колон першого поверху;

-монтаж каркасу та плит перекриттів із вивіркою та закріпленням;

-навішування стінових панелей.

Бажано, щоб навішування стінових панелей відставало не менше ніж

на один ярус (поверх) від монтажу каркасу.

У будівлях, що мають два та більше температурних відсіків монтаж

конструкцій ведуть по захваткам, кожна із яких у межах температурного ві-

дсіку. Конструкції на захватках можуть бути змонтовані та передані до зда-

вання незалежно одні від одних.

Розмір захваток як правило приймається: по довжині – один темпера-

турний відсік довжиною до 72 м; по ширині – уся будівля чи його половина за розташування кранів вздовж повздовжніх сторін будівлі, декілька кроків

колон – за розташування кранів всередині будівлі.

Монтаж конструкцій здійснюється роздільним, комплексним чи ком-

бінованим методами.

Під час монтажу каркасів малоповерхових та двохпрогонних будівель рекомендується використовувати одиночні кондуктори. За монтажу каркасів багатоповерхових будівель із колонами двоповерховою та більше розрізкою

бажано виконувати за	допомогою групових кондукторів чи рамно-
шарнірних індикаторів (РШІ).
За використання	одиночних кондукторів для колон довжиною більше

96

12 м необхідно використовувати розтяжки чи підкоси.

До монтажу конструкцій на черговому поверсі (ярусі) необхідно:

-закінчити установлення усіх конструкцій каркасу нижчерозташова-

ного, здійснити зварювання та омонолічування вузлів усіх змонто-

ваних елементів;

-перенести основні розбивочні вісі на перекриття чи оголовки колон,

визначити монтажний горизонт та скласти виконавчу схему елемен-

тів каркасу раніше змонтованого поверху.

Монтаж конструкцій із використанням одиночних кондукторів

(рис. 3.9).

1 2

5

1	1
	6
2	2

380

7

800

150 375

394

5

682

б)	1	1 1
		1
		2
		2
	3
		4

Рис. 3.9 – Типи монтажного обладнання для монтажу:

а – колони на підколонник, б – колони у фундамент стаканного типу; 1 – колона, 2 – фундамент; 3 – підливка; 4 – кондуктор ХІБІ; 5 – одиночний кондуктор; 6 – стик колон; 7 – підколонник

97

За використання одиночних кондукторів монтаж конструкцій бажано виконувати роздільним методом. Спочатку у межах монтажної дільниці установлюють усі колони, вивіряють їх та закріплюють зварюванням та омонолічують. Після установки ригелів, зварювання та омонолічування їх ву-

злів починають монтаж елементів сходинкової клітини та укладання плит пе-

рекриття. Спочатку укладають плити між колонами, потім основні або про-

міжні. Усі плити зварюють із ригелями, а шви між плитами обетонюють.

Підняту колону заводять у хомути кондуктора та плавно опускають на оголовок нижчерозташованої колони. У проектне положення колона приводиться за допомогою гвинтів кондуктору. Відхилення між висями мо-

же бути не більше 5 мм, а відхилення від вертикалі не більше 3 мм.

За наявності групових кондукторів (рис. 3. 10) монтаж конструкцій виконується комплексним методом.

Рис. 3.10 – Груповий кондуктор для чотирьох колон:

1 – перекриття; 2, 3 – хомути кондуктора; 4, 7 – колони; 5 – кондуктор; 6 – перила; 8 – оголовок нижче розташованої колони; 9 – робочий настил

98

У кожній частині каркасу (чарунці) послідовно встановлюють, виві-

ряють та закріплюють усі елементи каркасу після чого переміщують кондук-

тор на нову стоянку. Після установлення колон їх закріплюють у хомута кондуктору, здійснюють попереднє зварювання, укладають ригелі та зварю-

ють їх з’єднання із колонами, укладають та зварюють розпірні плити із за-

кладними деталями ригелів, зварюють з’єднання колон по вертикалі, укла-

дають та приварюють основні плити перекриттів. Основна частина робіт виконується монтажниками, що знаходять на настилі кондуктора.

За використання групового кондуктору можна здійснювати монтаж колон довжиною до 18 м та сітки 6 х 6 м.

Для забезпечення безперервного потоку робіт комплект монтажного обладнання повинен складатися із чотирьох групових кондукторів. Кріплен-

ня кондукторів здійснюється до петель перекриття або до петель фундамен-

ту, за монтажу колон у фундаменти стаканного типу.

Рамношарнірні індикатори (РШІ) базової моделі (рис. 3.11) викори-

стовують для сітки коло 6 х 6 та двоповерхової розрізки колон. Інші моделі

Рис. 3.11 – Рамно – шарнірний індикатор:

1 – підкладка із деревини; 2 – просторові підмості; 3,7 – висувні поворотні люльки; 4 – шарнірний індикатор; 5 – огорожа; 6 – шарнірні опори;

8 – розйомне фланцеве з’єднання

99

дозволяють здійснювати монтаж конструкцій багатоповерхових будівель рі-

зних об’ємно - планувальних рішень.

РШІ переставляють на нову позицію тільки після забезпечення прос-

торової розв’язки каркасу та виконання зварювальних робіт передбачених проектом. Після перестановки РШІ на нову позицію у звільнених чарунках здійснюють монтаж перекриття спочатку першого, а потім другого поверхів,

при цьому до укладання плит перекриття у чарунках попередньо подають ма-

теріали необхідні для улаштування перегородок.

Монтаж багатоповерхових будинків інших конструктивних схем.

Монтаж будинків із без балочним перекриттям має свої особливості,

що полягають у наступному:

-основними елементами каркасу є колони, капітелі із центральним отво-

ром для оголовка колони, над колонні плити, що укладаються на капітелі

у обох напрямках та прогонні плити;

-каркаси завдяки капітелям мають більш високу жорсткість;

-монтаж конструкцій таких будівель можна вести поярусно чи посекційно на усю висоту окремо від зведення зовнішніх та внутрішніх стін, та схо-

динкових клітин;

Монтаж конструкцій ведеться у наступній послідовності:

-установлюються та вивіряються колони;

-на верхні торці колон одягаються капітелі;

-на краї капітелей із чотирьох сторін укладають перпендикулярно одна одній плити – балки;

-здійснюють монтаж квадратних плит, які спираються на виступи плит балок та міцно з’єднуються із ними за рахунок зварювання закладних деталей чи випусків арматури.

Монтаж конструкцій другого поверху можна розпочинати не омо-

нолічуючи стики та шви нижчерозташованого. Тимчасове кріплення колон здійснюється за допомогою підкосів.

Монтаж багатоповерхових будинків із металевих конструкцій можна

100