3.2. Прогнозування ймовірності банкрутства

Мета фінансового синтезування аналітичних даних полягає у визначенні рівня здатності підприємства задовольнити потребу ринку (або у визначенні довіри до господарства з боку споживачів).

Існує декілька методів, що використовуються для синтезування аналітичних даних, серед яких розрізняють метод інтегрального показника, матричний метод і метод, що базується на оцінці вартості бізнесу.

Суть методу інтегрального коефіцієнта полягає в тому, що підбирається ряд показників, для кожного з яких визначається вага в так званій дискримінантній функції. Розмір окремої ваги характеризує різний вплив окремих показників (змінних) на значення пояснюваної величини, яка в інтегральному вигляді деякою мірою репрезентує здатність підприємства задовольняти потреби ринку, бути кредитоспроможним.

Прикладом методу інтегрального показника є розрахунок Z-показника, запропонований американським економістом Е. Альтманом. Так звана п’ятифакторна модель Альтмана [26].

Метод Альтмана був запропонований у 1968 році відомим західним економістом. При побудові індексу Альтман обстежив 66 підприємств, половина з яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 роками, а половина працювала успішно, і досліджував 22 аналітичних коефіцієнта, що могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. У загальному вигляді індекс кредитоспроможності має вигляд:

Z = 1,2X₁ + 1,4X₂ + 3,3X₃ + 0,6X₄ + X₅, (3.1)

де Z – залежна змінна;

X1 – ; (3.2)

X₂ – ;(3.3)

X_{3 –} ;(3.4)

X_{4 –} ;(3.5)

X_{5 –} .(3.6)

Ця модель, зазвичай, пов’язується з прогнозуванням банкрутства підприємства, але вона відображає, передусім здатність підприємства задовольняти потребу споживачів і бути кредитоспроможним.

При Z > 3 – рівень діяльності підприємства є досить високим.

2,71 < Z < 2,9 – середній рівень діяльності підприємства.

1,81 < Z < 2,7 – низький рівень діяльності підприємства, імовірність банкрутства високе.

Z < 1,8 – дуже низький рівень діяльності підприємства, дуже низька його кредитоспроможність. Дуже високий рівень імовірності банкрутства.

Х1 (2009)=(4895,3-1349,2)/6461,6=0,5488;

Х1(2010)=(6629,6-2147,7)/8296,9=0,5402;

Х1(2011)=(6900-2966)/11692=0,3365;

Х2 (2009)=43,4/6461,6=0,0067;

Х2(2010)=145,5/8296,9=0,0175;

Х2(2011)=84/11692=0,0072;

Х3 (2009)=7968,5/6461,6=1,2332;

Х3(2010)=10576,1/8296,9=1,2747;

Х3(2011)=14019/11692=1,199;

Х4 (2009)= 6461,6/(1419,6+1349,2)= 2,3337;

Х4(2010)= 8296,9/(349+2148)= 3,3227;

Х4(2011)= 11692/(2200+2966)= 2,2633;

Х5 (2009)= 9541,8/6461,6=1,4767;

Х5(2010)= 12691,3/8296,9=1,5296;

Х5(2011)= 16818/11692=1,4384;

Провівши відповідні розрахунки ми отримаємо:

Z (2009)= 7,61;

Z (2010)= 8,40;

Z (2011)= 7,17;

Рис. 3.3. Динаміка залежної змінної Z за моделлю Альтмана для ПП «Віліс»

Як бачимо у 2011 року за 5-факторною моделлю Альтмана ймовірність банкрутства в ПП «ВІЛІС» підвищилась. Проте дана модель не може використовуватись для українських підприємств.

В Україні використання зарубіжних моделей ускладнюється такими чинниками:

1.        Моделі побудовані за даними зарубіжних компаній, а будь-яка країна має свою специфіку.

2.        Критерій Z побудований у минулі десятиріччя; за останні роки економічна ситуація у світі значно змінилася і тому абсолютно очевидно, що повторення аналізу на більш пізніх даних не залишило б структурний склад моделей без змін.

3.        Існують розбіжності у врахуванні вагомості окремих показників у моделях.

4.        Значно впливає інфляція на формування деяких показників.

5.        Балансова вартість окремих активів не відповідає їх ринковій ціні[17].

Тому для порівняння розрахуємо ймовірність банкрутства ПП «ВІЛІС» за універсальною дискримінантною моделлю.

Умовам діяльності українських підприємств більше відповідає універсальна дискримінантна модель. Ця модель була побудована на основі кількох методик прогнозування банкрутства:

Z = 1,5X₁ + 0,08X₂ + 10X₃ + 5X₄ + 0,3X₅ + 0,1X₆, (3.7)

де X₁ – ;(3.8)