56.Особливості новелістики о.Кобилянської («Під голубим небом», «Сліпець», «На полях», «Меланхолійний вальс» та ін.).

О.Кобилянська пристрасно любила музику, взагалі мистецтво. У кіль­кох оповіданнях та новелах вона майстерно змалювала талановиті мистець­кі натури. Очевидно, маючи на увазі ці твори, письменниця в листі до О.Маковея від 17 лютого 1898 р. зауважувала: “...Я думаю, що моя заслуга се та, що мої героїні витиснули вже або бодай звернуть на себе увагу русинів, що побіч дотеперішніх Марусь, Ганнусь і Катрусь мо­жуть станути і жінки європейського характеру, не спеціально галицько-руського”. Зокрема, такими артистичними образами європей­ського типу є героїні музичних арабесок “Impromptu phantasie” та “Valse melancolique”. Вони живуть у світі музики, мистецтва, усіма силами прагнуть заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси. “Я відчуваю, що життя лежить передо мною не як щось сумне, безвідрадне, важке до перенесення, але як один пишний, святочний день, гаряче пульсуючий, приваблюючий, широкий, пориваючий образ або немов яка соната”, – каже героїня, сприймаючи життя крізь мажорні звуки музики. В образах трьох артистичних натур з оповідання “Valse melancolique” письменниця показує три різні життєві долі жінок-інтелігенток, кожна з яких намагається знайти своє щастя, найповніше виявити багаті духовні сили. Марта – втілення доброти й лагідності. Художниця Ганнуся – нестримна, поривчаста натура, емоційно-бурхлива, непостійна у своїх почуттях. У пошуках гармонії перебували Ганна і Марта. Софія – вся в світі музики, в світі мистецтва, це щедро обдарована творча натура, яка прагне стати піаністкою. Але життя її складається трагічно і ця трагедія має соціальний підтекст. Одним з центральних образів є музика, яку особливо цінували романтики, світ звуків, на їх думку, здатен відтворити внутрішній світ особистості в усій повноті та багатоманітності. Музикою починається і нею закінчується оповідання. В цьому творі О.Кобилянська подає два протилежні погляди на кохання і сім’ю. Перший – феміністичний, другий – патріархально-народницький. Саме цей, перший, новий для тогочасної українського суспільства, привернув до себе особливу увагу.

О.Кобилянська прагнула у лаконічній, експресивній формі, за допомогою образів-алегорій відтворити певні стани душі, змалювати певні явища природи, людського життя. Цей мініатюрний світ О.Кобилянської мовою символів відбиває реальний світ буття у більш чи менш реалістичних формах його вияву. До творів цього жанру належать мініатюри “Сліпець” (1903)

57. Повість «Земля» – вершина творчості о.Кобилянської.

Повість “Земля” – ця вершина психологічного реалізму О.Кобилянської. За жанром – це новаторська філософсько-гуманістична, соціально-психологічна повість, яку присвячено батькові Юліану Кобилянському.

“Земля” – твір, який приніс письменниці славу і повагу. Цей найкращий твір Ольги Юліанівни був написаний протягом 1898 – 1901 р.р. на місцевому матеріалі, а надрукована – в 1902 р. в “Літературно-науковому віснику”: в селі Димка нинішнього Глибоцького району Чернівецької області, що знаходиться за 27 км від Чернівців, стався нечуваний злочин: брат вбив брата. О.Кобилянська мала в Димці родичів, особисто знала старого Костянтина Жижіяна та його синів Михайла і Саву (правда, є інформація, що справжнє прізвище прототипів було Жижіяну і що вони молдавани за національністю). Була знайома письменниця й з коханкою молодшого брата Маріукою Магас (у творі це Рахіра Чункач), а образ Анни списала з наймички, яка довгий час працювала у Кобилянських.

“Земля” – соціально-психологічна повість, а це означає, що всі вчинки, помисли і дії героїв ґрунтуються не стільки на матеріальних факторах, скільки на психологічних. Ось чому, читаючи твір, треба вдумуватися, зіставляти, аналізувати, щоб знайти істину. О.Кобилянська у творі висвітлила, що земля може не тільки годувати, а й виховувати, давати повагу від людей, авторитет в громаді. Цікаво, що навіть легковажна Рахіра в другій частині була задумана як найкраща господиня й робітниця в селі. Так вплинула на неї одержана земля.

Твір має складну композицію. Є багато відступів, пейзажів, портретів. Розпочинається повість весіллям, яке відбувається заради того, щоб молоденька Парасинка не втратила землю, щоб жила заможно, оскільки мати хвора, а батько по смерті Докійки може пропити все доньчине віно. Таким чином письменниця акцентує на проблемі землі. Цю ж проблему вона піднімає у вставному розділі про життя Домініки. Ця ж тема звучить в кінці твору, коли старий Петро і Анна турбуються долею свого сина, а Івоніка переписує йому землю, яка мала належати Михайлові, щоб покрити гріх сина і віддячити покритці за терпіння й страждання.

Повість має три головні сюжетні лінії: лінію життя старих Федорчуків, лінію Сави і Рахіри, лінію Михайла та Анни. У кожній з сюжетних ліній основною причиною конфлікту є земля. Письменниця не ідеалізує героїв, виводить їх у екстремальних ситуаціях, дає змогу проявити характер.

Соціальна і морально-етична драма – братовбивство через землю – дали письменниці змогу проникнути в душу людини, розкрити світ її внутрішніх переживань, важливі сторони народного життя. На прикладі буття однієї селянської родини О.Кобилянська показала характерні явища тогочасної дійсності, посилення влади землі над трудів­ником-хліборобом. Відштовхнувшись від конкретного, локального факту, письменниця піднялась до широкого художнього узагальнення, створила життєво правдиві й психологічно достовірні образи – Івоніки, Марійки, Михайла, Анни та інших, в яких втілила думки, мрії й сподівання трудового буковинського селянства.