58. «У неділю рано зілля копала» о.Кобилянської – незрівнянна епопея кохання.

Одним із найцікавіших у сюжетному та художньому плані творів О. Кобилянської є повість «У неділю рано зілля копала». В його основу покладено мотив романтичної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Цей твір зачаровує читача своїм яскравим народнопоетичним струменем, фольклорною поетикою, силою образів, взятих із самої гущавини народного життя.

Сюжет твору розгортається за двома основними лініями, які перетинаються між собою. Наслідуючи сюжет народної пісні, О. Кобилянська уникає притаманної їй мелодраматичності, вималювавши характери своїх героїв з усією справді життєвою силою, правдивістю й емоційністю. Кожен із персонажів наділений яскравими індивідуальними рисами характеру. Так, Грицько, талановитий і пристрасний, не має цільної натури, через що й робить нещасними двох дівчат, через що й карається сам. Твір починається народною піснею «Ой не ходи, Грицю», що є своєрідним прологом, готує читача до сприйняття сюжетної колізії. 

Уся повість побудована на одній глибинній основі — відчуття провини і кари за неї. Здається, в розгортанні сюжету письменниця іде за народною піснею, однак ми помічаємо одну суттєву відмінність: Тетяна труїть Гриця не випадково, а з бажання боротися за своє кохання, із бажання помститися, щоб коханий не дістався суперниці: «...Вона його уб'є, шаліє в її мізку, щоб його нігде не було, в жоднім закутку світу. Ні в неї, ні в Гриця, ні в Настки. Нігде не було. Тоді буде добре». Тетяна не може примиритися з втратою коханого, душа її обійнята нестримним шалом, дівчина не схильна скорятися, як зробила б інша, оскільки Мавра виховала її циганкою, хоч і не була вона циганкою народжена. У такому стані Тетяна здатна на будь-що, ні перед чим не зупиниться. Своїми руками руйнує вона себе, коханого, весь цей світ, що став для неї незатишним, світ, перейнятий зрадою. Принесла зраду у цей маленький світ їхнього життя саме Мавра, і вона не може зупинити дію законів життя. 

Таким чином, повість Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала» — це не просто переспів народної пісні, не просто розповідь про трагічне кохання хлопця до двох дівчат, а й глибоко філософський роздум про долю людини, про її відповідальність за свої вчинки, про наслідки наших вчинків, про їхній вплив не тільки на наше життя, але й на життя наших близьких.

59. Історична основа твору «Сагайдачний» а.Чайковського. Ідейно-тематичний зміст, проблематика.

Роман Андрія Чайковського «Сагайдачний» — це історичний твір, присвячений подіям козацьких часів. Особливу увагу автор приділяє Острозькій колегії — першому в Україні вищому учбово­му закладу.

Колегію було утворено за часів князювання Костянтина Остро­зького і за його безпосередньою участю. Ректором став Герасим Смотрицький — перша особа «в Острозі у князя». Він допомагав заснувати цю школу, а також друкарню при ній, і піклувався про їх подальший розвиток. Українці вважали Герасима Смотрицького «великим чоловіком і вченим». Саме він заложив в Острозі «так званий кружок, де згуртував найкращі українські сили. Кружок той видавав за допомогою княжої друкарні багато книжок».

Острозька колегія була осередком просвітницької діяльності. До неї приймали хлопців, які вже закінчили церковноприходську школу і мріяли про подальше навчання. Перед зарахуванням до колегії сам ректор провадив іспити, щоб виявити у новачків сту­пінь отриманих знань. Тут навчалися «діти княжих державців і слуг з подальших околиць, міщанські діти» та інші.

При колегії була збудована бурса, де мешкали учні, які не мали житла в самому Острозі. «За своє удержання платили невеликі спла­ти, а багато їх було-таки на удержанні князя».

Педагоги піклувалися не лише про розумовий розвиток своїх вихованців, а й про фізичний і духовний. При школі завжди знахо­дився диякон, а в перервах між заняттями хлопці мали змогу «за­водити різні молодечі іграшки»: грати в м’яча, мірятися на шаблях чи змагатися в стрільбі з лука.