58. Кахлі для камінів та опалювальних печей

Фрагменти кахлів, поясків, карнизів і тиглів для варіння поливи знайдені у Києві біля Десятинної церкви й Софійсько­го собору, датованих Х-ХІІ ст., а також у Галичині.

Рис. 25. Кахель: а - вид спереду; б - вид ззаду.

Кахлі бувають рядові та декоративні (рис. 25-26). Лицьова поверхня випалених рядових кахлів буває гладенькою або рельєфною. Кахлі та декоративні вставки на лицьовій поверхні мають горельєфний (опуклий) рисунок, який створюється під час формування з наступним розписом кольоровими фарбами чи ангобами. Рисунок можна наносити також на гладку повер­хню підв'ялених кахлів. Пічні кахлі зберігають у приміщен­нях з вставками у комплекті. Сировиною для виготовлення кахлів є глини і непластичні матеріали - бій випалених виробів, пісок, шлак тощо. Складовою і необхідною частиною поліміне-ральних глин є включення залізистих мінералів, які надають випаленому керамічному черепку різного забарвлення. У чер­нівецьких глинах, які застосовуються при виробництві пічних кахлів, вміст вільного кремнезему досягає 15%, що відповідає глинам із середнім вмістом вільного кварцу.

Рис. 26. Кахлі: прямий "драбинка" (а); наріжні - "капітель" (б); "ба­зис" (в); "драбинка" (г); нестандартний (д); прямий "бусинка" (є).

Вилежана впродовж 10 днів глина стрічковим транспорте­ром подається у глиноміс, потім у прес, а тоді до формувально­го цеху, де її формують під тиском. Після формування кахлі надходять на підв'ялювання, остаточне сушіння і випалюван­ня при температурі 950°С. Висушені до вологості 2...3% кахлі покривають перед випалюванням поливою. Найголовнішим елементом пічного кахлю є його полив'яне покриття. Поливи -це матеріали, які затверділи на поверхні черепка у вигляді тонкого шару скла або склоподібних речовин. Кахлі бувають про­зорі, кольорові, глухі, без кольору і пофарбовані. Облицьову­ють печі і каміни кахлями по ходу кладки. Між собою кахлі скріплюють скобами або дротом за отвори в румпах. Внутрішній простір заповнюють цеглою на глиняному розчині.

59. Керамічні і метлаські плитки для підлог

застосовують у вологих приміщеннях, а також для оздоблю­вання інтер'єрів, де спостерігається інтенсивний рух людей. Походить від старогрецьк. "керамос", що означає гончарну гли­ну, а також вироби з випаленої глини. Підлоги з керамічних плиток, так званих раніше метлаських, довговічні, волого- та вогнестійкі, гігієнічні, кислотостійкі, добре чинять опір сти­ранню, але мають високий коефіцієнт теплозасвоєння, тому їх не можна застосовувати в приміщеннях, призначених для три­валого перебування людей. Плитки випускають одно- та бага­токольорові (рис 27). Глазуровані плитки використовують для настилання у місцях не інтенсивного руху людей, а килими -на сходових маршах, площадках та в санітарних вузлах.

За формою і розмірами основні плитки випускають квад­ратні (рис. 27, а), прямокутні (г), шестигранні (в), восьмигранні (б) розмірами від 100x100x11 мм до 300x300x15 мм (±0,5...2,5 мм), а добірні - квадратні (1), трикутні (2), половин­ки шестигранних (3) і п'ятигранні (4). Колір, малюнок і рельєф лицьової поверхні повинен відповідати зразкам (еталонам). Водопоглинання плиток допускається 3,5...4,5%, границя міцності 25 МПа, морозостійкість 25 циклів, твердість за шка­лою Мооса - 5, термічна стійкість глазурі - 125°С, втрата маси при стиранні - не більше 0,07 г/см². Плитки укладають щільно одна до одної вертикально у дерев'яні градчасті, картонні ящи­ки або у паперові пакети з перев'язанням шпагатом. Маса ящи­ка з плиткою або пакета не повинна перевищувати 10 кг. Для визначення кольору плитки зверху пакета кладуть одну не за­паковану плитку лицьовою поверхнею назовні або зазначають колір на етикетці (ярлику). Під час транспортно-навантажу­вальних робіт необхідно запобігати пошкоджень облицюваль­них плиток, а килимової (в контейнерах або пачках) – зволожень

Килим із керамічних плиток (рис. 28) розмірами 48x48 мм, 23x23 мм, завтовшки 6...8 мм та інших розмірів виготовля­ють на заводі у вигляді карт або рулонів. При цьому наклею­ють плиточки певним рисунком (мозаїкою) лицьовою поверх­нею до крафт-паперу на неводостійкому клею. Укладають ки­лимову мозаїку і керамічні плитки на цементному розчині мар­ки 100...150, складу 1:3. Для міцності в суміш цементного роз­чину доцільно вводити 10... 15% полівінілацетатної дисперсії або латексу. Після укладання килимової мозаїки і тужавіння розчину крафт-папір або обгортковий чи мішковий папір зво­ложую і знімають плитки. Тепер застосовують для настилання підлоги церезітову суміш, наприклад, СМ17.

Для кислотостійких покриттів підлог використовують плит­ки марок: КФ (керамічні фарфорові), ТКД (термокислототривкі дунітові), КІП (кислототривкі шамотні) та інші.