3.2 Складання і встановлення опор

Складання опор може здійснюватися або на місцях встановлення опор або централізовано. Якщо складання опор виконується на місці, то стояк, приставку і інші елементи розвозять по трасі і залишають біля пікетів під опори.

Для бандажа приймають 12 витків дроту Ø 4 мм або 10 витків Ø 5 мм, 8 – Ø 6 мм. Замість бандажа можна використовувати хомут. Складання дерев’яних опор закінчується установкою гаків ( або траверс) з ізоляторами. Для установки гака в дерев’яні опори буравом Ø меншим за Ø гака висвердлюють отвір.

Для закріплення ізолятора на гак ( штир ) використовують поліетиленові ковпачки або клоччя.

Складання залізобетонних опор здійснюється з готових деталей заводського виготовлення. Роботу виконують електромонтери-лінійники. Складання опор закінчується монтажем деталей заземлення, маркуванням, гідроізоляцією, фарбуванням металевих деталей опор.

Способи піднімання опор залежать в основному від їх розмірів і матеріалу. Найчастіше опори встановлюють за допомогою крана. Складні опори – методом нарощення, вертольотом, методом падаючої стріли і т. п.

Найбільшу продуктивність мають бурильно-кранові машини на автомобільному або гусеничному ходу, БКМ-2.5/2 ( на базі трактора ДТ – 75).

Після підняття опору негайно закріпляють.

3.3 Розкочування, піднімання і натягування проводів

Після встановлення опор уздовж лінії розкочують провід. Краще розкочувати провід з барабана, якого переводять вдовж траси, провід при цьому вільно лягає і не пошкоджується. При розкочування волочінням можна пошкодити провід.

При переході через залізницю, шосе, лінії зв’язку провід розкочують так, щоб він не дотикався до проводів інших ліній і не заважав руху транспорту.

Після розкочування кінці проводів з’єднують за допомогою гільз, скручування з наступним пропаюванням, термітним зварюванням з’єднання проводів виконують у прольотах .

На опори провід піднімають вірьовкою або жердиною. Його спочатку укладають на гаки або спеціальні монтажні ролики.

При натягуванні проводів необхідно забезпечити розрахункову стрілу провисання. Вона визначається за монтажними таблицями або кривими. В цих таблицях стріла провисання приводиться для різних марок проводів залежно від температури повітря і довжини прольоту.

Стрілу провисання проводу визначають з допомогою 2-х рейок, закріплених на 2-х сусідніх опорах.

Проводи різних фаз натягують по черзі або за допомогою пристрою, що забезпечує натяг усіх трьох фаз. Натяг здійснюють трактором, автомашиною, іноді – лебідкою або через поліспаст вручну.

Після натягування провід закріплюють на кінцевій анкерній опорі, а потім на ізоляторах усіх інших опор. На проміжних опорах проводи кріпляться з таким розрахунком, щоб запобігти поломці опори при обриві проводу він повинен проковзнути.

3.4 Вводи в будинки

Вводом називають електропроводку, що з’єднує зовнішню електромережу з внутрішньою. Ввід виконують проводом А16 відгалуженням від найближчої низьковольтної опори лінії напругою 0.38 кВ.

Проводи відгалуження не повинні перетинати проїзну частину вулиці, а висота підвішування повинна складати не менше 2.75м при довжині відгалуження до 10м. Якщо довжина відгалуження більше 25 м, то потрібно встановлювати додаткову опору.

При перетині проводом відгалуження проїзної частини вулиці його габарит повинен бути не менше 6.0м, а над пішохідною доріжкою – 3.5 м.