23) Історія конституційного процесу в Україні

Підготовлений та опублікований 26 жовтня 1993 р. проект Конституції не задовольняв ні ліві, ні праві сили в парламенті, а тому прийняття його Верховною Радою було малоймовірним. Залишався один шлях: винести його на затвердження Всеукраїнського референдуму. Але за браком політичної волі цього не сталося. То було чи не найголовнішим прорахунком тодішнього керівництва - Л. Кравчука й І. Плюща, які проґавили шанс пов'язати свої імена з першою Конституцією незалежної України.

Другий етап конституційного процесу розпочинається після проведення дострокових парламентарних і президентських виборів в Україні і охоплює період з 10 листопада 1994 р. по 8 червня 1995р.

Третій етап охоплює період від 8 червня 1995 р. (підписання Конституційного договору між Верховною Радою та Президентом України ("Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період прийняття нової Конституції України") до 28 червня 1996 р. - прийняття Конституції України Верховною Радою.

Четвертий (новітній) етап сучасного конституційного процесу в Україні розпочався після прийняття Конституції України 28 червня 1996р. Він був пов'язаний із необхідністю внести зміни до Конституції України 1996 р., спрямовані на трансформацію форми правління в Україні (від президентсько-парламентарної до парламентарно-президентської). Протягом 2002-2003 рр. до Верховної Ради було внесено 12 законопроектів, що передбачали зміни до Конституції України.

26 грудня 2002 року парламент утворив Тимчасову спеціальну комісію з опрацювання проектів законів України про внесення змін до Конституції Україні, якій було доручено доопрацювати відповідні законопроекти з урахуванням висновків Конституційного Суду України, а також вимог юридичної техніки та внести доопрацьовані законопроекти на розгляд Верховної Ради до 23 грудня 2003 р.

24 грудня того ж року парламент прийняв рішення попередньо схвалити законопроект про внесення змін до Конституції України і направити його до Конституційного Суду України, а питання щодо ухвалення Закону України "Про внесення змін до Конституції України" включити до порядку денного наступної чергової (п'ятої) сесії Верховної Ради.

24) Передумови прийняття чинної Конституції України

• є головним джерелом національного права України, ядром усієї правової системи, юридичною базою чинного законодавства;

• має найвищу юридичну силу;

• має високий рівень стабільності, яка забезпечується особливим, ускладненим порядком внесення до неї змін і доповнень;

• визначає принципи взаємовідносин суспільства і держави, держави та окремих соціальних груп;

• закріплює правовий статус особи;

• діє на всій території держави.

Сьогодні має чинність Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. Згідно із Законом України № 2222-ГУ від 8 грудня 2004 р. до Конституції України були внесені зміни. Конституція України є основою правової системи нашої держави. Значущість чинної Конституції України полягає в тому, що в її основу покладено визнання людини як найвищої соціальної цінності. Це є виявом того, що Конституція — Основний Закон не тільки держави, а, передусім, громадянського суспільства. Він забезпечує гуманістичну спрямованість діяльності держави.