РОЗДІЛ 6. КАПІТАЛ І ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА

Перелік питань для розгляду і засвоєння:

6.1. Сутність капіталу, його класифікація.

6.2. Характеристика основних виробничих фондів, їх склад і структура.

6.3. Особливості обліку й оцінки основних виробничих фондів.

6.4. Переоцінка основних виробничих фондів.

6.5. Поняття амортизації, методи нарахування амортизації об'єкта основних засобів.

6.6. Поняття зносу, методи його розрахунку.

6.7. Показники ефективності використання основ­них фондів.

6.8. Напрямки підвищення ефективності викорис­тання основних виробничих фондів підприємством.

6.1. Сутність капі­талу, його класи­фікація

Під капіталом розуміють суму коштів, необхідних для започаткування та здійснен­ня будь-якої підприємницької діяльності (бізнес-процесів).

Частина капіталу, яка витрачається на придбання засобів виробництва, утворює постійний капітал, інша частина, яка спря­мовується на залучення робочої сили, утво­рює змінний капітал.

В залежності від мети використання та характеру кругообігу капіталу по­стійний капітал розподіляється на:

1. Основний капітал - частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва.

2. Оборотний капітал - частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання предметів праці та оплату праці найманої робочої сили.

За джерелами формування капітал підприємства поділяється на:

1. Власний капітал - капітал, створюваний переважно за рахунок нерозподі­леного прибутку, тобто валового прибутку за відрахуванням сплачених податків, від­сотків за кредит і дивідендів, який зазвичай включає статутний, пайовий та резерв­ний фонди підприємства.

2. Позиковий (залучений) капітал - капітал, сформований на тимчасовій ос­нові у вигляді довгострокової та (або) короткострокової позики, яка залучається у формі банківського кредиту.

Класифікацію капіталу представлено у вигляді структурної схеми (рис. 6.1).

Матеріально-речовинне відтворення праці людей та певних засобів виробництва в процесі їх взаємодії утворює виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні.

Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку.

Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу підприємства.

6.2. Характеристи­ка основних вироб­ничих фондів, їх склад і структура

Знаряддя праці (які є найбільш актив­ною частиною основних фондів) становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства. Елементи оборотних фондів формують речовинну субстанцію вироблю­ваної продукції (сировина, матеріали, напів­фабрикати), створюють необхідні передумо­ви для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія, пара, вода), збереження і транспор­тування сировини та готових виробів.

Основні фонди - це засоби праці, що беруть участь у виробництві тривалий час (більше 365 днів), не змінюють своєї речовинної форми і переносять свою вар­тість на щойно виготовлений продукт частинами, по мірі їх зносу (шляхом амортиза­ційних відрахувань).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92, зареєс­трованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. №288/4509, зі змінами та до­повненнями, внесеними Наказами Міністерства фінансів України від 30.11.2000 р. №304 та 25.11.2002 р. №989 (далі - П(С)БО 7), основні засоби - матеріальні акти­ви, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або по­стачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійс­нення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єктами основних засобів є: - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

- конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

- відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або рі­зного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, прилад­дя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі компонентів, а не самостійно;

- інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, яка контролюється підприємством.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та ва­ртість його може бути достовірно визначена. Класифікація основних засобів наведена на схемі (рис. 6.2).

Співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній вартості предста­вляє виробничу структуру основних фондів. Чим вище питома вага активних основ­них фондів, тим більш прогресивною є їхня структура.

На структуру основних фондів впливають такі фактори:

- особливості матеріально-технічної бази виробництва;

- рівень концентрації виробництва, розмір підприємства;

- технічний рівень виробництва, механізація, автоматизація та комп'ютеризація процесів;

- географія розміщення підприємства;

- співвідношення між різними видами капітальних робіт - будівництвом нових та реконструкцією діючих підприємств тощо.

Згідно з вимогами податкового обліку основні виробничі фонди поділяють на 4 групи.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в ре­дакції від 22.05.1997 р. №283/97-ВР зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.05.2002 р. №349-І\/, основні виробничі фонди розподіляються на такі групи:

до І групи віднесено будівлі, споруди, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального ко­ристування), вартість капітального поліпшення землі;

до II групи віднесено автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до ньо­го, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, ін­ше конторське (офісне) обладнання, пристрої і приналежності до них;

до III групи включено будь-які інші основні фонди, які не увійшли до І, II чи IV груп;

до IV групи належать електронно-обчислювальні машини, інші машини для ав­томатичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування чи друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (в тому числі мобільні), мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.

Відповідно до виробничого призначення (як було визначено на рис. 6.2) розріз­няють виробничі та невиробничі фонди. При цьому до виробничих фондів відно­сять всі фонди виробничого призначення, які беруть безпосередню участь у всіх ви­робничо-господарських процесах підприємства, є знаряддями праці в своїй натура­льній формі, утворюють нову споживчу вартість. Витрати на їх придбання, виготов­лення чи поліпшення поступово відносять на зменшення скоректованих прибутків в межах норм амортизаційних відрахувань. Виробничі фонди відтворюються за раху­нок амортизаційного фонду.

До невиробничих фондів відносять капітальні активи, які не беруть участі у виробничих процесах і не створюють вартості. їх вартість не підлягає амортизації. Разом з тим вони відтворюються за рахунок національного доходу (фонду накопи­чення). До них належать:

- капітальні активи (або їх структурні компоненти), що підпадають під визна­чення І групи основних фондів, в тому числі орендовані;

- капітальні активи, що підпадають під визначення II, III і IV груп основних фон­дів, які є невід'ємною частиною, розташовані чи використовувані для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення І групи основних фо­ндів, або вилучені з місця здійснення господарської діяльності підприємства і пере­дані в безоплатне користування особам, які не є платниками прибуткового податку.

Поліпшення структури основних фондів можна забезпечити за рахунок віднов­лення і модернізації устаткування; удосконалення структури устаткування; більш ефективно використання наявних основних фондів; ліквідації застарілого і зайвого устаткування.