16.2. Мотивація трудової діяльності

Соціально-економічною основою активізації зусиль персоналу під­приємства, що спрямовані на підвищення результативності їх трудової діяльності, є мотивація праці.

Система мотивації характеризує сукупність взаємопов'язаних захо­дів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив у ціло­му щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підпри­ємства.

Мотивація — процес заохочення людей до ефективної діяльності, спрямованої на досягнення цілей організації шляхом формування мотивів.

Мотив — внутрішнє бажання людини діяти певним чином для задо­волення своїх потреб. Мотиви виникають під впливом мотиваторів.

Мотиватор — усе те, що спонукає людину діяти певним чином.

Процес мотивації поділяють на чотири основні етапи:

1. Виникнення потреб.

2. Розробка стратегії і пошук шляхів задоволення потреб.

3. Визначення тактики діяльності і поетапне її здійснення.

4. Задоволення потреб й одержання матеріальної чи духовної вина­городи.

Мотивація праці — це бажання працівників задовольнити свої потре­би через трудову діяльність.

Виділяють два види мотивації: внутрішню і зовнішню. Внутрішня пов'язана з інтересом до діяльності, зі значимістю виконуваної роботи, зі свободою дій, можливістю реалізувати себе, а також розвивати свої вміння і здібності. Зовнішня мотивація формується під дією зовнішніх факторів, таких як умови оплати праці, соціальні гарантії, можливість просування по службі, похвала або покарання керівником і таке інше. Вони мають вплив, але не обов'язково на довгий період. Більш ефектив­ною є така система факторів, яка буде впливати як на зовнішню, так і на внутрішню мотивацію.

До факторів, які зумовлюють поведінку працівника і які треба вра­ховувати в практиці мотивації його трудової діяльності, належать:

1. фізичний тип особистості;

2. рівень самосвідомості та освіченості;

3. професійна підготовка;^:

4. психологічний клімат у колективі;

5. вплив зовнішнього середовища.

Формування активної дійової системи мотивації базується на по­стійному аналізі й удосконаленні відносин між:

• роботодавцями і найманими працівниками;

• керівниками та їхніми підлеглими;

• конкуруючими групами працівників;

• групами, що виконують споріднені функції.

На рівні підприємства система мотивації повинна базуватися на таких вимогах:

• надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці;

• узгодження рівня оплати праці з її результатами та визнання особистого внеску в загальний успіх;

• створення належних умов для захисту здоров'я, безпеки праці та добробуту всіх працівників;

• забезпечення можливостей для зростання професійної майстер­ності, реалізації здібностей працівників;

• підтримування в колективі атмосфери довіри й зацікавленості в реалізації загальної мети.

Методи мотивації підлягають таких класифікації:

1. Економічні (прямі):

• форми та системи оплати праці;

• премії;

• участь у прибутках;

• оплата навчання.