2.2 Комплекс використаних методик при обстеженні хворих

Вирішення поставлених завдань здійснювалося за допомогою стандартних методів дослідження: антропометричних (вага, зріст, індекс Кетле, динамометрія), біохімічних (рівень глікемії, глюкозурії), функціональних показників (частота дихання, частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, проби із затримкою дихання (проба Штанге, проба Генчі ).

2.3 Методики оцінки функціонального стану кардіореспіраторної системи та вегетативної нервової системи, фізичної працездатності хворих

2.3.1 Оцінка функціонального стану серцево – судинної системи

Частота серцевих скорочень (ЧСС) вимірюються за пульсом, оскільки кожен викид крові призводить до зміни кровонаповнення, розтягнення судинної стінки, що відбувається у вигляді поштовху. Метод вимірювання пульсації найбільш простий та доступний. Для цього прикладають 2-4 пальці на поверхню передпліччя лівої руки біля великого- пальця і згину, притискують судину до кістки або накладають руку на сонну артерію. Пульс підраховують за 10, 15, 20, 30 секунд із відповідним перерахунком на одну хвилину. Інколи при порушенні ритму пульс підраховується на протязі 60 секунд[11].

Артеріальний тиск.

Іншим найбільш простим і поширеним способом дослідження ЧСС, після вимірювання ЧСС, є вимірювання артеріального тиску (АТ). АТ - це сила з якою циркулююча кров тисне на її стінки. Розрізняють максимальний або систолічний і мінімальний або діастолічний артеріальний тиск. Різниця між максимальним і мінімальним тиском називається пульсовим тиском.

Максимальний - це тиск, що виникає під час скорочення лівого шлуночка і характеризує силу серцевого скорочення.

Мінімальний - виникає під час розслаблення лівого шлуночка і характеризує рівень периферичного опору судин. Величини його залежить від швидкості відтоку крові з артеріальної частини кола кровообігу.

Пульсовий тиск побічно характеризує величину систолічного поштовху. Чим більший пульс, тим вищий систолічний об'єм крові.

Фактичні показники АТ порівнюють із отриманими належними. Якщо величина АТс вище належного на 15 мм.рт.ст. і більше, а АТд - на 10 мм.рт.ст і більше, то такий стан варто вважати як гіпертензію. Якщо ж величина АТС виявиться нижче належного на 20 мм.рт.ст. і більше, а АТд - на 15 мм.рт.ст. і більше, то це буде свідчити про гіпотензію [12].

2.3.2 Оцінка функціонального стану дихальної системи

Проби із затримкою дихання

Проба Штанге. Тест на визначення тривалості довільної затримки дихання характеризує стійкість організму до гіпоксії і полягає в тому, що досліджуваний в положенні стоячи виконує декілька глибоких дихальних рухів і після повного видиху закриває рот, а на ніс ставить затискач. За секундоміром реєструють час від моменту затримки дихання до його відновлення. У здорових, але не тренованих осіб час затримки дихання коливається в межах 40 - 60 секунд у чоловіків і 30 - 40 у жінок. .

Проба Генчі — затримка дихання на видиху. Досліджуваний після декількох дихальних циклів здійснює повний видих, закриває рот і затискає пальцями ніс. Затримку дихання реєструють за допомогою секундоміру. Тривалість затримки дихання на видиху на 40-50% менша, ніж на вдиху, В середньому вона складає 20 секунд [15].

Динамометрія. Силу м'язів кисті визначають ручним динамометром. Для цього потрібно взяти динамометр у руку, витягнути її вбік і стиснути кисть. Показники знімають на шкалі.

ЖЄЛ

Розрахунок і оцінка життєвого індексу: ЖІ =-------,

МТ

де ЖЄЛ—життєва ємність легень, мл; МТ—маса тіла, кг.

Розрахунок силового показника (СП). Між масою тіла і м'язовою силою є певне співвідношення. Звичайно, чим більша м'язова маса, тим більша сила:

А

СП = — х 100%, де А- сила кисті, кг; Б—загальна маса тіла, кг.

Б

Оцінка результатів: для найсильнішої руки цей показник становить 65-80% - у чоловіків і 48-50% - у жінок.

Розрахунок «подвійного добутку» в спокої. Величина його встановлюється за формулою: ЧСС х АТ сист./100, де ЧСС - частота скорочень серця, АТС - систолічний артеріальний тиск, мм. рт. ст.