Практичне заняття №4
Тема: „Техніка мовлення вчителя. Фонаційне дихання і голос як складові техніки мовлення”
Мета: чітко уявити місце техніки
мовлення в системі педагогічної
майстерності, з допомогою вправ
сформувати елементарні навички
професійного спілкування на початку взаємодії.
Самостійна робота студентів
Дібрати 2-3 скоромовоки та чистомовоки на відпрацювання вимови певних звуків.
Скласти 3 скоромовки, використовуючи термінологію зі спеціальності, навчитися їх читати.
Підготувати для читання напам‘ять прозовий уривок (монолог) (тематика за вибором).
Скласти і підготувати для розповіді казку (за темою уроку зі спеціальності).
Продумати і підготувати звертання до учнів в різних формах (ситуація типу “Здрастуйте! Я ваш новий вчитель”.).
|
Ключові поняття теми | |||
|
Техніка мовлення Дихання Відділи голосового апарату Гнучкість голосу Політність звука Тембр голосу |
|
|
Типи дихання Сила голосу Зібраність звучання Діапазон голосу Роль техніки мовлення Витривалість голосу |
Глосарій теми:
Техніка мовлення – комплекс навичок у мовленнєвому диханні, голосотворенні й дикції, що дає вчителеві можливість донести до учня все багатство змісту свого слова.
Дихання – енергетична база мовлення.
Види дихання: фізіологічне – сукупність процесів, що забезпечують газообмін в організмі; фонаційне – мовленнєве дихання, що дає можливість раціонально використовувати повітряний потік під час мовлення.
Типи дихання – розрізняють в залежності від області, де відбувається основний м’язовий рух, що стискує і розтискує легені.
Розрізняють три типи дихання: ключичне (плечове), грудне (реберне), діафрагмальне (черевне). У мовленнєвому процесі найкорисніше застосовувати реберно-діафрагмальний тип дихання.
Відділи голосового апарату – генераторний (гортань з голосовими зв’язками), де утворюється звукова хвиля певної частоти; резонаторний (глотка, носоглотка, ротова порожнина), в якому відбувається підсилення голосу та надання йому тембру; енергетичний (система м’язів грудної клітки, глотки, носоглотки, ротової порожнини), який забезпечує швидкість струменю повітря та його кількість для утворення кожного конкретного звуку.
Сила голосу (дзвінкість) – це таке звучання, яке залежить від сили видиху та досягається завдяки резонансу звукової хвилі в передній частині ротової порожнини (тверде піднебіння, верхні зуби).
Зібраність звучання – концентрація звука біля губів, що не дозволяє звукові розповзатися. Це спрямування звука “в маску”.
Політність звука – здатність його виділятись на фоні інших звуків та тонів, не зливаючись з ними, не гублячись серед них.
Тембр голосу – його забарвлення, індивідуальність, характерні для кожної людини.
Діапазон – це обсяг голосу, межі якого визначаються найнижчим і найвищим тоном звучання, притаманним даній людині. Д. людського голосу – 1,5-2 октави. Звуження Д. призводить до монотонності.
Гнучкість голосу – можливість передавати думку у всій її повноті і різноманітності відтінків з використанням різних за висотою звуків.
Витривалість – здатність голосу не втрачати основних якостей звучання протягом тривалого часу. Досягається завдяки систематичним тренуванням.
Роль техніки мовлення: забезпечує правильне сприйняття навчального матеріалу, дає змогу ефективно впливати на учнів, сприяє гідній самопрезентації вчителя.