Список рекомендованої літератури Основна література:
Вербова Н. П. и др. Искусство речи. – М., Искусство,1977. – С.122- 180.
Кузнецов И. Н. Риторика. – Минск, 2000. – С. 88-104.
Культура и техника речи учителя // Учителю о пед. технике /ред. Рувинского. – М., 1987. – Т I. – С. 62-84.
Мурашов А. А. Педагогическая риторика. – М., 2001. – С. 232-256.
Сагач Г. М. Риторика. – К., 1993. – С.78-84.
Додаткова література:
Байкова Л.А, Гребенкина Л.К. Педагогическое мастерство и педагогические технологии:Учебное пособие – М.: Педагогическое общество России, 2000.- 256с.
Вескер А.Б. Тренинг актерского мастерства учителя : Учеб.-практ. пособие — М.: Педагогическое Общество России, 2002. – 96с.
Жолобова И.Б. Учитесь владеть своим голосом // Нач. школа. — 1992, №7. – с. 73-75.
Ковалів П., Ковалів Б. Мистецтво слова. — Париж: Громада, 1948. – 69 с.
Макаренко А.С.Некоторые выводы из моего педагогического опыта.//Соч. — М.,1958. Т 5.- 257 с.
Макаренко А.С.Педагогические сочинения. В 8-ми т.,М. :Педагогика, 1982-1986, Т. 4, 172 с.
Палажченко Е.Ф. Гігієна голосового апарату педагога // Рад. школа – 1986, №3, с.82-83.
Савостьянов А.И. Голосовое мастерство учителя // Народное образование. — 2000. - №3. – с. 151-155.
Савостьянов А.И. Голос учителя. Как его сохранить?// Народное образование. — 2000. - №8. – с. 156-165.
Савостьянов А.И.Техника речи в професиональной подготовке учителя. — М.:Владос, 1999.-144с.
Скоромовки: Щоб ротик був слухняний // Розкажіть онуку – 2001, № 7-8, с. 6-9.
Станиславский К.С. Работа актера над собой в творческом процессе воплощения// Собр. Соч. В 8 т.М.,1957.Т.3.,453 с.
Станиславский К.С. Работа актера над собой // Собр. Соч. В 8 т.М.,1957.Т.2.,530 с.
Степанова М.И. Как помочь своему голосу // Школа и производство. — 2007. – №2 – с. 74-75.
Стец В.А. та ін. Основи ораторського мистецтва: Навч. посібник/ Стец В., Стец І.,Костючик М. — М-во освіти України:ТАНГ.- Тернопіль: Екон. думка, 1998. – 60с.
Сухомлинский В.А. Сто советов учителю.— Ижевск, 1981.-189с.
Томан І. Мистецтво говорити — К.: Освіта, 1993. – 183с.
Учителю о педагогичной технике/ Ю.И. Турчинова, В.А. Кан-Калик. — М.:Педагогика, 1987. – 154с.
Блок навчальної проблеми
Техніка мовлення – це сукупність елементарних технологічних прийомів в області фонаційного дихання, мовленнєвого голосу та дикції, доведених до ступеня автоматизованих навичок, що дозволяють вчителеві з максимальною ефективністю здійснювати комунікативний вплив в процесі педагогічної діяльності.
Мовлення вчителя – це перш за все озвучення мовлення. Виконуючи важливу соціальну функцію спілкування, воно, як і будь-яка інша звукова система, пов’язане з акустикою, і, нарешті, його не можна розглядати поза психофізичною діяльністю людського організму.
Мовленнєвий апарат складається з трьох відділів: 1) дихального, 2) го- лосового, 3) артикуляційного (або звукотворчого).
Дихальний відділ – це грудна клітка з легенями, бронхами і трахеєю. Під час мовлення саме у цьому відділі утворюється струмінь повітря, необхідний для голосотворення.
Голосовий відділ – це гортань з голосовими зв’язками. У цьому відділі формується звукова хвиля певної частоти.
Артикуляційний відділ (губи, зуби, язик, язичок, тверде і м’яке піднебіння, нижня щелепа) утворює конкретні звуки, озвучує звукову хвилю.
Усне мовлення з акустично-фізіологічної позиції – це озвучений видих. Тому першим елементом техніки мовлення є фонаційне (мовленнєве) дихання. Це енергетична база мовлення. З ним пов’язане голосотворення і формування мовлення.
Фонаційне (мовленнєве) дихання характеризують:
1. Активність, пов’язана з тим, що дихання є енергетичною базою мовлення.
2. Організований видих. Оскільки фонаційне дихання пов’язане з виникненням і поширенням звука, то видих має бути чітко і правильно організованим. Потрібно слідкувати за тим, щоб повітря під час видиху не розтікалось, а єдиним рівним струменем йшло в потрібному напрямку і було сфокусоване у одній точці.
3. Розподіл видиху – це вміння свідомо ділити його на рівномірні відрізки – порції. При добре тренованому диханні видих можна поділити на 25 чи навіть 30 порцій і кожна з них буде повноцінною. Розподіл видиху потрібно тренувати.
4. Добір дихання в процесі мовлення. Слід навчитися швидко, енергійно, і основне, непомітно для слухача добирати нові порції повітря.
Другим важливим компонентом техніки мовлення є мовленнєвий голос.
Голос учителя – його професійне знаряддя. Саме за допомогою голосу педагог може передавати найменші смислові відтінки, допомагає аудиторії сприймати думку, наповнену змістом, емоціями, що полегшує сприйняття.
І навпаки, нерозвинений, тьмяний, монотонний голос вчителя зводить нанівець ефективність навчально-виховного процесу.
Майбутньому вчителеві слід пам’ятати і про те, що підвищене щоденне голосове навантаження і невміння користуватися голосовим апаратом може призвести до виникнення різноманітних професійних захворювань.
Тому слід працювати над розвитком і вдосконаленням таких властивостей голосу, як сила, політність, гнучкість, діапазон, зібраність звука, витривалість голосу.
Вихований голос, досконала дикція, на думку вченого Л.І. Рувінського, надають живому голосу педагога яскраву інтонаційну виразність, яка дозволяє передавати у мові найдрібніші відтінки думки і почуттів.
Для розвитку активності мовного дихання необхідно відшліфувати наступні його елементи:
1. Глибокий, енергійний, короткий вдих, в основному через ніс (виховання змішаного діафрагмально-реберного дихання).
2. Рівномірний, активний видих.
3. Організований видих, фіксування його на кінчиках ледь зібраних губ.
Для виховання мовного голосу необхідно навчитись знімати м’язову напругу гортані (шиї і плечовому поясі), далі слід розвивати динамічний діапазон голосу, який залежить від вмілого використання дихання і резонаторів акустичної системи, здатної підсилювати виникаючий звук.
Звуковисотний діапазон голосу залежить від розвитку інтонаційно-мелодійної виразності голосу. А.С. Макаренко невипадково поєднував високий рівень педагогічної майстерності з досконалим володінням голосовими засобами. Він вважав, що справжнім майстром можна стати лише тоді, коли навчишся говорити фразу: „Іди сюди” з 15-20 звуковими відтінками.
Діапазон голосу необхідно розвивати обережно, слідкуючи за диханням, за правильною позицією звуку, сфокусованого на кінчиках губ.
Вихованню техніки мовлення допоможуть наступні методичні прийоми, які дозволять проводити тренування самостійно:
♦ контроль за активним змішаним діафрагмально-реберним диханням;
♦ контроль фонаційного дихання, зняття напруги з м’язів гортані та плечевого поясу;
♦ уміння „фокусувати” звук на кінчиках губ;
♦ навики розвитку звуковисотного діапазону, який виключає звуковий моно тон;
♦ мова на змішаному регістрі;
♦ рівномірне, гармонійне звучання при активному посиланні звука.
Практичний блок
Виконання вправ з аналізу специфіки функціонування кожного з відділів мовленнєвого апарату.
Розучування комплексу вправ на розвиток фонаційного дихання (тренування змішаного, діафрагмально-реберного, типу дихання; розвиток активного фонаційного дихання; тренування розподілу видиху; на добір дихання).
Є спеціальні вправи, виконання яких дає вчителям змогу навчитися в процесі мовлення свідомо керувати діафрагмою. Спочатку рекомендовано виконувати ці вправи лежачи на спині: одну руку покласти на поперек, другу — на верхню переднюю стінку живота (для контролю). Після спокійного вдиху промовити «о—о—о—х—х—х—х» або «а—а—а—х—х—х», пропустивши струмінь видихуваного повітря через ротову порожнину, а після короткої паузи зробити глибокий вдих через ніс; при цьому сконцентрувати увагу на передній стінці живота. Такі вправи бажано проводити протягом 5—7 днів. За цей проміжок часу можна навчитися свідомо керувати діафрагмою лежачи, а потім таким же чином, і у вертикальному положенні.
Деякі спеціалісти-фонологи з метою тренування видихувальної мускулатури рекомендують видихати повітря через звужений отвір губ. Енергійному диханню сприяє і дмухання на уявне полум'я свічки в такий спосіб, щоб полум'я «лягло» і до кінця видиху перебувало в такому стані.
Після виконання цих вправ протягом кількох днів можна переходити до тренування поштовхоподібних видихів, наприклад, імітувати процес гасіння полум'я уявної свічки з повторенням звуків «фу — фу — фу». Такі вправи дають змогу відчути напруженість діафрагми і видихувальної мускулатури. Важливо під час виконання видихувальних вправ не набирати багато повітря, бо тоді керувати ним значно важче.
Виконання вправ на тренування мовленнєвого голосу, для розвитку його динамічного діапазону, помітності звука, витривалості та адаптивності звучання.
Вправи для розвитку голосу
У буденному житті голосовий апарат легко справляється з навантаженням. Але коли вчителеві доводиться говорити перед класом, говорити активно, переконуючи десятки людей, говорити тривалий час, побутових навиків мови, звичних прийомів голосоведення вже бракує.
Перший етап роботи над голосом — звільнення фонаційних шляхів, створення якнайкращих умов для вільного звучання. Для цього необхідно зняти зайву напругу в області гортані і плечового поясу. Після цього можна переходити до другого етапу — відшуковування під нашаруваннями звичок свого природного голосу того звучання, якевиникає легко, вільно, без всяких м'язових зусиль і є для нас максимально органічним.
1. „Радіограма”. Спробуйте передати азбукою Морзе потрібний сигнал. Хай він звучить, як зумер: „ммам-мам-мам-мам.мам-ммамм”. Трохи відкривайте губи на звуці „а»і стежте, щоб він звучав коротко. Знову пошліть радіограму, тільки тепер уже користуючись всіма голосними основного ряду, розташованими в наступному порядку: „а”, „е”, „о”, „у”, „и”, „і”. Повторюйте багато разів свій виклик: „ммомм,ммумм.ммимм.ммімм”.
2. „Строкатість голосних”. У цій вправі нас може підстерігати одна серйозна небезпека. В тренінг введені явні звуки. Вони діляться по місцю утворення на голосні переднього, середнього і заднього рядів. Через це кожна з них може зазвучати, в різних місцях нашого мовного апарату: одна – біля зубів (передня позиція), друга – в куполі твердого піднебіння (середня позиція), третя – в гортані (задня позиція). В цьому випадку виникає так звана строкатість голосних. Щоб не виникло такої непривабливої картини, необхідно навчитися збирати ці голосні в одну крапку, ніби фокусуючи їх на кінчиках губ. Цьому допоможе ряд спеціальних вправ.
3. „Перекличка в лісі”. Покличте друзів, які знаходяться неподалік: „Аа - аааа–аууу”. Хай голос звучить неголосно, без жодної напруги, нагадуючи віддалену луну. Стежте за тим, щоб звуки „а” і „у”виникали не в порожнині рота, а на самому кінчику губ. Ніхто не відгукнувся. Покличте трохи активніше: „Еее -ее-еей”. Знову нікого. Кличте їх ще голосніше: „Ого -го-гоо”. Не дозволяйте голосним змінювати позицію, завалюватися назад, не допускайте придиху, горлового звуку, пам'ятайте, що всі звуки беруть початок на самих кінчиках губ, а не в гортані.
4. Вправа на вимову тексту складами.
Який-небудь текст, переважно ритмічний, повільно вимовляти на одній висоті окремими складами. Наприклад:
Ой-хме-лю, мій-хме-лю,
Хме-лю зе-ле-нень-кий,
Де ж ти хме-лю зи-му зи-му-вав
Що й не, що й не роз-ви-вав-ся.
5. Вправи на вимову тексту словами.
Вимовляти текст на одній висоті окремими словами,
Вітре буйний, вітре буйний!
Ти з морем говориш.
Збуди його, заграй ти з ним,
Спитай синє море.
Воно знає, де мій милий,
Бо його носило,
Воно скаже, синє море,
Де його поділо.
(Т. Шевченко, «Думка»)
Вправи для розвитку звуковисотного діапазону голосу
«Хороші голоси в розмовній мові рідкісні. Якщо вони і зустрічаються, то виявляються недостатніми за силою і за діапазоном. А з голосом, поставленним на квінту, не виразиш життя людського духу».(К.С. Станіславський) [16, 63]
Основним матеріалом виразного звучання голосу служить його звуковисотний діапазон. Діапазон голосу – не природжена властивість людини, його можна розвивати вправами. Робити їх слід дуже обережно. Не слід прагнути досягати граничної висоти звуку. Треба зупинятися перш, ніж виникає голосова напруга. Не потрібно весь час йти вгору по діапазону, час від часу необхідно робити невеликі пониження, після чого знову можна продовжувати голосовий підйом.
1. „Аквалангіст”. Перш ніж починати читати віршований текст, перевірте, чи не напружені у вас руки, шия. Читайте, про себе, уявляючи, що ви сидите в літаку, який стрімко піднімається вгору, ви дивитеся з ілюмінатора на землю і вас охоплює радісне відчуття польоту. Голос ваш поступово підвищується, але не посилюється, а стає дзвінким, легшим, мелодійнішим. Підвищуйте звук від рядка до рядка поступово, по півтонах, не прагніть неодмінно „забратися” на самий верх, відступайте трохи назад і потім продовжуйте підвищення. Плечі і руки опущені, грудна клітка розгорнена, спина випрямлена.
Щоб володіти грудним регістром
Корисно стати аквалангістом.
Я опускаюся нижче, нижче
А дно морське все ближче, ближче.
Хоч опустився я глибоко,
Не бачить світла моє око,
Та голос мій дзвінкий, гучний
Лунає на багато миль.
Щоб володіти грудним регістром
Корисно бути аквалангістом.
Виконання вправ на відпрацювання чіткої вимови голосних і приголосних звуків. Читання скоромовок та чистомовок з наступним комплексним аналізом якостей вимовляння звуків.
Мовленнєва гімнастика має на меті збереження і профілактику мовленнєвого голосу, сприяє систематичному вдосконаленню мовленнєвого апарату і підтримці працездатності та постійної готовності всіх органів, що беруть безпосередню участь в мовленнєвому акті.
Для губ і язика
Кілька разів зробіть рух губами, як при вимовлянні звуків, змінюючи різні положення — губи зімкнуті, „трубочкою”, „п'ятачком”, обертання губ в положенні „п'ятачок” вгору, вниз, управо, вліво.
Язиком доторкнутися до зубів – до альвеол – до гортані. Рахунок 1-2-3.
Язиком торкнутися внутрішньої сторони щоки: правої – лівої. Рахунок 1-2.
Язиком „розсунути” стиснуті зуби, різко „викинути” язик; розслабити, різко „ковтнути” язик.
Язиком торкнутися кінчика носа, потім – підборіддя. Рахунок 1-2.
Губу нижню „почухати” верхньою щелепою, верхню губу „почухати” нижньою щелепою. Рахунок 1-2.
Губи розтягуються, ніби вимовляючи звук „і”; губи витягуються вперед, ніби вимовляючи звук „у”. Рахунок 1-2.
Скоромовки.
Намагайтеся у вільний час чітко повторювати скоромовки, в яких використовуються різні за творенням звуки. Для прикладу деякі з них наведено нижче.
Бурі бобри брід перебрели,
Забули бобри забрати торби.
Жовте жито жук жував
І з Женею жартував.
Жартом-жартом — і у Жені
Жвавий жук живе у жмені.
Коза у лузі — лоза у тузі.
Бери лозу — жени козу.
Ходить квочка коло кілочка,
Водить діток коло квіток.
Горобець, горобеня
Галушок везуть горня.
Горобчиха—горошину,
Кличуть гуску на гостину.
Наш садівник розсадівникувався.
В домі Діми дим.
Ой, ходім туди, ходім
Рятувати Дімин дім.
Флокси, флокси на фланелі.
Фартушок зацвів у Нелі.
Із шифону шарфик в Галки,
А на нім рясні фіалки.
Всім подобається це куце цуценя.
Був собі цебер, та й переполуцебрився на полуцебренята.
Летів перепел перед перепелицею,
Перед перепелятами.
Ворона проворонила вороненя.
Чапля чахла, чапля сохла, чапля здохла.
Морква мокра, мокра морква.
Карл у Клари украв корали,
А Клара у Карла украла кларнет.
Ковпак на ковпаку, під ковпаком ковпак.
Орел на горі, перо на орлі.
Гора під орлом, орел під пером.
В ямі не спиться вусатому сому.
Сому вусатому сумно самому.
Хитру сороку спіймати морока.
А на сорок сорок сорок морок.
Фундамент вифундаментувати, перефундаментувати.
Інцидент з інтендантом.
Довбе дятел дуб дуплавий.
Серед корчів корч найкорчакуватіший.
Прецедент з претендентом.
Костянтин констатував.
Рододендрон з дендрарія.
Фараонів фаворит на сапфір змінив нефрит.
Бомбардир бомбардував Бранденбург.
Хвала халві.
Протокол про протокол протоколом запротоколували.
Практика показує, що систематичне виконання навіть невеликої кількості нескладних вправ при уважному і серйозному відношенні до роботи дає зрештою відчутний позитивний результат. Займатися необхідно не менше двох разів на день: вранці (рухові і голосові вправи включаються в комплекс щоденної оздоровчої гімнастики) і вдень. У перші тижні досить приділяти спеціальному тренуванню голосу і дихання 10-15 хв. В подальшому у міру засвоєння вправ і збільшенні їх кількості, час кожного заняття можна збільшувати. До кінця першого року тривалість тренувальної роботи може досягати 30 хв. і більше.
Займатися слід на свіжому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні з відкритою кватиркою або відкритим вікном. Якщо це можливо, проводьте заняття в лісі або на березі ріки або моря, де повітря особливо свіже і чисте.
Діагностичний блок
Складання індивідуальних “Програм вдосконалення та розвитку артикуляційного апарату” та “Програми удосконалення техніки мовлення”.