Статеве виховання підлітків у сім’ї

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Кафедра педагогіки

та ґендерної рівності

Індивідуальні навчально-дослідні завдання

із курсу

«Педагогіка»

на 2011-2012 н. р.

Викладач:

кандидат педагогічних наук,

асистент

Надія Леонідівна Сеньовська

Тернопіль – 2011

I.Розділ. Теоретичні питання статевого виховання.

1.1 Сутність поняття статевого виховання, особливості статевого виховання підлітків

СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ - система медичних та педагогічних заходів, спрямованих на виховання у дітей, підлітків і молоді розумного, здорового ставлення до питань статі. Статеве виховання за змістом включає анатомо-фізіологічну просвіту підлітків та юнаків, формування відчуття статі, свого соціального призначення, виховання гігієни статі та гігієни статевого життя, просвіту з питань захворювань і пошкоджень статевих органів. Цілеспрямований, систематичний розвиток у дітей культури емоційних відносин між статями, волі, вміння керувати своїми почуттями та вчинками. Мета статевого виховання у формуванні в молоді статевої етики, естетики та гігієни, культури інтимних відносин, любові та сімейного життя, формування наукових знань про фізіологічних особливостей організму, морально-етичні норми і стосунки між хлопчиками та дівчатками. Статеве виховання школярів здійснюється за декількома основними напрямками в процесі організації спілкування хлопчиків та дівчат з дитячих років у змістовній праці та відпочинку, через етичну просвіту у питаннях товариства, дружби, любові, в старшому віці -у питаннях статевої моралі, через опосередкований вплив сім ї та ознайомлення старшокласників з основами підготовки до сімейного життя. [12, c.44-46]

Культура статевого життя – частина культури суспільства. Безліч різноманітних обставин спричинили те, що психо-сексуальна культура виявилася досить низькою. Ситуація, що склалася, сприяє виникненню проблем, які у свою чергу значно впливають на психіку, здоров’я і особисте щастя. Культура статевого життя залежить від сформованої статевої свідомості. Це вказує на те, що виникла необхідність розробки і формування сучасної етики в питаннях статі, яка вібрала би в себе зразки і принципи поведінки в статевому житті, які опираються на сучасні знання в цій області. Вони повинні враховувати оптимальні біологічні, психологічні, соціальні і етичні характеристики, які можуть служити зразками для виховання. Соціалізація сексуальної поведінки проявляється в засвоєнні сексуальних і суспільних норм, в сексуальній культурі, яка обумовлена статевим вихованням і сексуальною просвітою, в сексуальному досвіді. Поняття культура походить від латинського «сulture», що означає виховання, освіта, розвиток. Вона відображає закономірності розвитку суспільства на тому чи іншому етапі і включає в себе рівень освіченності, вихованості людей, а також рівень оволодіння ними якоюсь галуззю знань або діяльністю. Культура виступає як концентрований, організований досвід людства, основа розуміння, осмислення оточуючої дійсності, інтеграції будь-якої спільноти, реалізації потенцій людей. Будь-яка особистість виступає по відношенню до культури в декільких іпостасях: як “продукт” культури, який засвоює її норми, цінності, технології діяльності в процесі соціалізації; як “споживач” культури, який використовує її норми і правила, типові шляхи самоідентифікації і самореалізації в своїй соціальній практиці; як “виробник” культури, який творчо породжує нові форми культури.; як транслятор культури, що передає інформацію про її норми, цінності, зразки іншим людям. Говорячи про психосексуальну культуру, зазначимо, що вона є складовою загальної культури людини. Вона передбачає формування такої поведінки, яка відповідає вимогам і нормам того суспільства, в якому формується особистість людини. Психосексуальна культура передається від покоління до покоління формує масову і індивідуальну статеву свідомість. Шляхи цієї передачі позначаються терміном “статеве виховання”, яке передбачає вплив суспільства на психосексуальний розвиток і становлення особистості людини.[2,c.55-58] Значне місце в формуванні статевої свідомості належить просвіті – знанням про статеві відмінності, фізіологію і психологію статі, психосексуальні процеси і стосунки. Формування статевої свідомості через виховання і просвіту можна розглядати як прогресивні форми соціалізації особистості. Статеве виховання — складова загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

Потреба в поліпшенні статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореним статевим розвитком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, отриманням ними інформації з цього питання (нерідко перекрученої, вульгарної) переважно на вулиці, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинністю на статевому ґрунті. Значний вплив справляє на них порнографія, кіно- та телепродукція на сексуальну тематику, що руйнує психіку неповнолітніх. Усе це виявляється в недостатній підготовленості багатьох молодих людей до створення сім'ї, виконання родинних обов'язків, що в майбутньому призводить до розлучень. [8, c. 23-26]

У період статевого дозрівання в підлітка зростає інтерес до протилежної статі, збільшується статевий потяг, стає актуальною інформація сексуального характеру. Велику увагу представники обох статей звертають на вторинні статеві ознаки, їх своєчасна поява і типовий для цього віку стан дає змогу відчути себе повноцінними чоловіками і жінками, проте вони відчувають невпевненість щодо пов'язаних з цим статусом ролей і функцій. З'являється схильність виділяти вторинні статеві ознаки як переваги зовнішності саме представників іншої статі. [3, c.106-109]

«Підлітковий вік — це період, коли людина «проростає» з дитинства у новий стан, переживаючи початок становлення своєї особистості. У цей період відбувається інтенсивний розвиток особистості у двох напрямках: 1) прагнення до засвоєння і оволодіння діапазоном соціального простору (від підліткових груп до життя в країні та за її межами); 2) прагнення до особистісної рефлексії на свій внутрішній, інтимний світ (через автономію від близьких). У підлітковому віці втрачається наявний в дитинстві баланс в діяльності ендокринної і нервової системи, а новий лише встановлюється. Ця перебудова відбивається на внутрішніх станах, реакціях, настрої підлітка і часто є основою його загальної врівноваженості чи роздратованості, вибуховості, збудженості, рухової активності, періодичної апатії, в'ялості.[4, c.33-37] Статеве дозрівання і зрушення у фізичному розвитку мають неабияке значення при появі нових психологічних утворень. По-перше, ці дуже відчутні для самого підлітка зміни роблять його об'єктивно більш дорослим і є одним із джерел відчуття власної дорослості, яке з’являється грунтуючись на уявленні про свою схожість з дорослими. По-друге, статеве дозрівання стимулює розвиток інтересу до протилежної статі, появу нових відчуттів, почуттів та переживань. Міра внутрішньої зайнятості і зосередженості підлітка на нових відчуттях і переживаннях, їхнє місце в його житті визначається як широкими соціальними умовами, так і конкретними індивідуальними обставинами життя підлітка, особливостями його виховання. [6, c.22-26]

Особливе місце у статевому вихованні належить родині, де дитина щодня знайомиться з великою кількістю взірців і форм поведінки батьків у різних ситуаціях. Найважливішими завданнями сім'ї у статевому вихованні є: виховання жіночності та мужності, статева просвіта і сексуальне виховання, формування досвіду нестатевої любові, підготовка до виконання численних подружніх ролей у майбутній власній родині.

У період статевого дозрівання підліткам, на думку А. Макаренка, особливо потрібен душевний контакт з батьками. Неприпустиме «шпигування» за дітьми, підозріле ставлення до дружби дітей різної статі. Це робить їх потайними, замкненими, позбавляє дорослих можливості благотворно впливати на їхню психіку і поведінку.

1.2 Особливості статевого виховання підлітків різної статі

У статевому вихованні учнівської молоді важливо зосередитися на формуванні моральних «гальм», які б запобігали відхиленням від норми у статевій поведінці, підготовці до сімейного життя. Педагоги повинні акцентувати на морально-психологічних питаннях, розв'язання яких сприяло б формуванню правильних взаємин між статями, унеможливлювало статеву розпусту, закладало підвалини міцної сім'ї в майбутньому. Передусім необхідно виховувати в учнів повагу до себе, чоловічу та жіночу гідність.

Виходячи з потреби врахування особливостей статі в підготовці молоді до сімейного життя, В. Сухомлинський стверджував, що хлопці повинні отримати «чоловіче виховання» (загартовування, важчі роботи, допомога старшим і дівчатам тощо). Нагадування: «Ти чоловік» сприяє вихованню лицарського ставлення до дівчини. У свою чергу, дівчата мають отримати «жіноче виховання». При цьому строгість дівчини, її вимогливість і нетерпиме ставлення до зла і несправедливості, прагнення бути самобутньою, яскравою, незалежною особистістю є своєрідним засобом виховання в юнаків якостей чоловіка. «Вихованн Виховання стійких, мужніх, незламних, непримиренних до зла жінок — це, на наш погляд, одне з найважливіших завдань формування людини». Підліткам слід прищеплювати повагу до представників протилежної статі, особливо до жіночої, щоб юнак бачив у ній дівчинку, подругу, майбутню дружину, матір своїх дітей, а не лише біологічно протилежну стать. Самоповага й повага до протилежної статі є тим моральним гальмом, яке регулює взаємини між статями. Найінтенсивнішу виховну роботу слід проводити в підлітковому віці, коли дівчата статево дозрівають швидше і спостерігається розрив у стосунках хлопців і дівчат, що може позначитися на ставленні до протилежної статі в майбутньому. [5, c.56-58]

А. Макаренко вважав за доцільне проведення серйозних бесід (окремо з хлопцями і дівчатами) з питань статевої гігієни, а в старшому віці — з проблем небезпеки венеричних захворювань. Такі бесіди повинні заторкувати «статеву мораль». Привід до них — цинічні розмови, підвищений інтерес до чужих сімейних справ, підозріле і не цілком пристойне ставлення до закоханих пар, легковажна дружба з дівчатами, неповага до жінки та ін. [7, c. 72-75]

Виняткове значення у статевому вихованні має формування у хлопців і дівчат сором'язливості, почуття відповідальності за свої дії. Вони мають усвідомити, що статеві зв'язки без справжнього почуття є вульгаризацією статевих бажань, яка позбавляє людину високого і прекрасного почуття. Легковажне статеве життя може стати причиною трагедій майбутньої сім'ї.

1.3 Педагогічні умови успішного статевого виховання підлітків

В результаті опитування класним керівником отримано рейтинг відповідних джерел: 1.Друзі……………………………………………………………………….. 33%. 2.Телепередачі……………………………………………………………... 19%. 3.Книги,газети,журнали……………………………………………………. 9,5%. 4.Батьки ……………………………………………………………………. 8,5%. 5.Брати,сестри ………………………………………………………………. 8%. 6.Вчителі………………………………………………………………………. 7%. 7.Психологи ……………………………………………………………… 4%. 8.Лікарі ……………………………………………………………………… 3%. 9.Інше …………………………………………………………………………. 6%.

Як бачимо, шляхи отримання інформації про статеве життя, здоров’я, культуру різні. Але більшість опитаних дітей (50%) взагалі ні до кого з цих питань не звертаються.Серед тих, хто звертався за консульттацією про шляхи вирішення проблем, які виникають у питаннях статевого розвитку, 38% виділили – до друзів, 9% - до батьків, 9% - до психологів, до братів, сестер – 8%, до вчителів - 7% учнів, у службу довіри – 4%, решта 3% вказують інші джерела, не називаючи їх. На думку педагога такий малий відсоток звертань з питань інтимних стосунків до вчителів можна пояснити тим, що не лише недосконалий і нецікавий зміст впроваджуваних у стінах школи просвітницьких програм спонукає учнів здобувати важливу для них інформацію на тему сексу з інших, часто досить сумнівних джерел. Значно важливішою причиною цього є те, що згадані програми часто впроваджуються непрофесійними і некомпетентними дорослими, які не користуються довірою учнів.

Використана література

1.Абраменкова В.В. «Половая дифференциация и сексуализация детства: горький вкус запретного плода» Москва, «Педагогика» 2003.

2.Говорун Т.В. «Стать та сексуальність. Навчальний посібник.» —Тернопіль: Богдан, 1999.

3.Говорун Т.В., Шарган О.М. «Батькам про статеве виховання дітей». - Київ.: Рад.шк., 1990.

4.Гуркин Ю.А.» Половое воспитание девочек». Минск 1994.

5.Імелинский К. « Психогигиена половой жизни». –Хабаровск, “Гармония” 1993

6.Ісаєв Р.І., Качан Д.С. « Статеве виховання учнів». - Львов., 1979.

7.Каган В.Е. Воспитателю о сексологии. – М.; “Педагогика”, 1991

8.КвашенкоВ.П «Валеологічні основи сімейного життя (програма спецкурсу для вчителів)»— Донецьк, 2000.

9.Квашенко З. Айкашев В.П., «Медицинские аспекты полового воспитания и использования современных методов контрацепции у подростков". — Славяногорск — Донецк, 2000.

10. Колесов Д.В. «Беседі о половом воспитании» Москва, «Педагогіка» 1980.

11. Національна програма „Репродуктивне здоров’я 2001 — 2005". — Київ, 2001.

12. Петріще.І.П. « О половом воспитании детей и подростков». Минск. Народная асвета. 1990.

13. Петрунько О. В. Актуальні проблеми сексуального виховання підлітків. — Київ, ДЦССМ, 2004

14. Прокопенко Л.М., Ніколенко Д.Ф. «Сімейне виховання. Підлітки». – Київ, Радянська школа, 1981.

15. Санюкевіч Л. І. «Статеве виховання дітей і підлітків» Мінськ Народна аскета, 1979.

16. Хрипкова А.Г. « Дівчинка підліток. Дівчина» Київ. Радянська школа. 1982

17. Хріпкова А.Г. «Замітки про статеве виховання». - Москва, 1970.

18. Шибаєва А.І. « Батькам про статеве виховання.» - Мінськ., 1989.

Сім'я посідає найголовніше місце в прищепленні культури міжстатевих взаємин, у соціалізації сексуальності людини. Конкретні дослідження сексологів і сексопатологів, психологів і соціологів свідчать, що низькі моральні засади статевої поведінки, збочення в статевих потягах і міжстатевих стосунках часто беруть свій виток у неблагополучному родинному житті батьківської сім'ї. Отже, правильне статеве виховання в сім'ї багато в чому визначає перспективи особистого щастя і сімейного благополуччя дітей. Метою є ознайомлення батьків з даними досліджень науковців передовими ідеями в цій тонкій сфері людських взаємин, показати всі чинники виховання морально-психологічних засідок статевої поведінки.

Підготовка учнів до сімейного життя: статеве виховання. Реферат

Для чого людині потрібна сім`я та джерела сімейної злагоди. Сексуальне виховання наших дітей. Соціалізація статевої поведінки. Послідовність прояву ознак пубертатного розвитку в обох статей. Періодизація вікових етапів психосексуального розвитку дитини

Для чого людині потрібна сім`я та джерела сімейної злагоди. Спробуймо запитати в різних людей, для чого людині потрібна сім'я? Відповіді будуть різними: для продовження роду, щоб створити умови для виховання дітей, для відпочинку, відновлення фізичних і духовних сил...

Маючи однакові об'єктивні умови для створення сім'ї, подружні пари не однаково будують сімейне життя, по-різному виховують дітей. Справді, чим відрізняються щасливі сім'ї від нещасливих? Насамперед взаєморозумінням, взаємо підтримкою, взаємоповагою в родині. Чи гарантує шлюб, основою якого є ціпка кохання двох, міцність сім'ї? Мабуть, ні. Адже серед новостворених сімей майже кожна друга кризова. Здається, ще вчора бажали довгих років сімейного щастя і низку дітей, а сьогодні слухається діло про розлучення.

Чому розмову про статеве виховання дітей, підготовленість до шлюбу юнацтва розпочинаємо із сімейного щастя батьківської родини? Саме тому, що, як зазначають соціологи, в наш час народжується новий тип сім'ї – подружжя – співдружність, стабільність якого дедалі більше визначається людським фактором, рівнем моральної, психологічної культури чоловіка і жінки. Оскільки все більшої значущості набуває функція сім'ї як “санаторію душі”, зростають вимоги до виховання сім'янина, тобто цілеспрямованого виховання чоловіка і дружини ще з раннього дитинства.

Ніде правди діти, тривалий час зміцнення родинних стосунків, плеканню почуттів батьківства і материнства ми приділяли катастрофічно мало уваги. Сім'я як первинний колектив лишалася в тіні – мовляв, спрацюють у житті природні інстинкти батьків, їхня інтуїція. Час довів необхідність посиленої уваги до розумів формування людського фактору.

Сім'я посідає найголовніше місце в прищепленні культури між статевих взаємин, у соціалізації сексуальності людини. Конкретні дослідження сексологів і сексопатологів, психологів і соціологів свідчать, що низькі моральні засади статевої поведінки, збочення в статевих потягах і між статевих стосунках часто беруть свій виток у неблагополучному родинному житті батьківської сім'ї. Отже, правильне статеве виховання в сім'ї багато в чому визначає перспективи особистого щастя і сімейного благополуччя дітей. Метою є ознайомлення батьків з даними досліджень науковців передовими ідеями в цій тонкій сфері людських взаємин, показати всі чинники виховання морально-психологічних засідок статевої поведінки.

Сексуальне виховання наших дітей (емоції, почуття дитинства). «Чи приділяєте ви увагу сексуальному вихованню ваших дітей?». Питання, що пролунало на батьківських зборах з вуст класного керівника, викликало присутніх мам і тат іронічне пожвавлення. «Для цього особливої педагогіки не потрібно», - багатозначно посміхаючись, натякнув 40-річний тато. «Чого, чого, а цього всі чи рано пізно навчаться», - похмуро зауважила одна з мам.

- Мушу всім нагадати, - продовжила класний керівник, - що слово секс означає стать, отже, сексуальне виховання – це і є статеве виховання. У кожного з нас сформовані певні морально-естетичні уявлення про мужність і жіночість, про те, як слід поводитися чоловікам і що неприпустимо для жінки, є свій досвід інтимного спілкування з особами протилежної статі. Власний критично осмислений досвід, свої погляди на взаємини особистостей, значущі цінності ми прагнемо передати у спадок дітям, щоб були змолоду щасливі в особистому житті.

Статева, сексуальна поведінка зрілої особистості – це і культура статевого життя людини, і культура між статевого спілкування, людської гідності, і ставлення до свого здоров'я, і культура зовнішнього вигляду. Як відомо, статевий інстинкт, інстинкт продовження роду набуває в людині якісно нового рівня.

Статеве життя служить не тільки меті продовження роду, а й задовольняє суто людські, соціальні споживи чоловіка і жінки – у духовній єдності, у спілкуванні, у психологічній близькості. Але не всі ми замислюємося над тим, що норми сексуальної поведінки засвоюються, як кажуть, з молоком матері й аж ніяк не з початком вивчення перед весільної науки в старших класах школи.

І справді, коли батьки починають замислюватися над тим, як, наприклад, складаються взаємини їхньої дитини з особами протилежної статі? Найчастіше, коли діти стають підлітками. Отже, дошкільний і молодший шкільний вік, сприятливий для розвитку вміння хлопчиків і дівчаток спілкуватися, здебільшого, шкода, лишається поза нашою педагогічною увагою. Сучасні батьки педагогічну тезу про вирішальну роль сім'ї у формуванні особистості, статевої свідомості сприймають подекуди як банальність. А вона не тільки не втратила актуальності, а й набула в сучасних умовах особливої гостроти, коли поведінка матері й батька виступає найпершим взірцем для наслідування статевих ролей.

Для того, щоб обговорювати і викладати цю тему в школі потрібні культурні, грамотні, естетично розвиті, добре обізнані в подібного роду питаннях педагоги. Необхідно створити систему полового виховання, що повинна починатися із самого юного віку.

Психологи твердять, що емоції, почуття дитинства, викликані спілкуванням з батьками, мають неабиякий моделюючий потенціал. Тільки в зрілі роки, маючи власну батьківщину, виховуючи дітей, ми повною мірою можемо відчути, як позначаються на нашій поведінці – стилі подружнього спілкування, методах виховання дітей – наші власні дитячі враження від батьківської сім'ї.

До речі, психоаналітичні теорії, які зараз набули великого поширення на Заході, базуються на твердженні, що все життя людини визначається переживаннями раннього дитинства, “драма” якого викликано боротьбою двох сексуальних початків, двох інстинктивних сил – любові й агресії. У віці від 2-3 років, коли хлопчик починає усвідомлювати, що його любов до матері не може бути безроздільною через суперника – батька, виникає так званий “комплекс Едіпа” (роздвоєність почуттів хлопчика до батька і матері).

Суперечливу гаму почуттів у ставленні до батька і матері переживає і дівчинка. З погляду психоаналітиків названі вище переживання раннього дитинства з віком витісняються із свідомості, але продовжують через підсвідомість впливати на статеву поведінку. Проте в житті не все так просто.

Соціалізація статевої поведінки

Послідовність прояву ознак пубертатного розвитку в обох статей. Соціалізація статевої поведінки – це виховання морально-естетичних поглядів, які регулюють ставлення людини однієї статі до іншої, це освіта дитини з питань статевої гігієни, культури інтимного спілкування і подружнього життя. Наші вимоги до дитини, оцінки її дій завжди опосередковані її статевою належністю. Батьки повинні мати уявлення про норму функціонування статевих органів у дітей, про динаміку їхнього розвитку на окремих вікових періодах. Соматосексуальний розвиток має свою послідовність розвитку вторинних статевих ознак у хлопчиків і дівчатах, які поступово досягають рівня розвитку зрілого чоловіка і жінки. Наведемо віковий показник і послідовність прояву ознак пубертатного розвитку в обох статей.

Вік, років

Хлопчики

Дівчатка

9-10

-

Ріст кісток тазу, округлення сідниць

10-11

Початок росту яєчок і статевого члена

Початок росту молочних залоз. Ріст волосся на лобку.

11-12

Активність простати

Ріст зовнішніх і внутрішніх геніталій. Гормонально зумовлені зміни епітелію піхви.

12-13

Ріст волосся на лобку (спочатку за жіночим типом)

Пігментація сосків. Збільшення молочних залоз.

13-14

Швидкий ріст яєчок і статевого члена. Ущільнення біля соскової області.

Ріст волосся в під пахвових западинах. Початок менструації (у середньому в 13,5 років, коливання від 9-17 років). Перші менструації кілька років можуть бути без овуляції.

14-15

Ріст волосся в під пахвовій області, поява пушку на верхній губі. Початок зміни голосу.

Рання нормальна вагітність.

15-16

Зрілі сперматозоїди (у середньому в 15 років, коливання від 11-17 років)

Вугрі. Більш низький голос. Регулярні менструації.

16-17

Ріст волосся на обличчі і тулубі. Чоловічий тип рослинності на лобку. Вугрі.

Зупинка росту скелету.

21

Зупинка росту скелету.

Періодизація вікових етапів психосексуального розвитку дитини. Оскільки разом з фізичним і соціальним розвитком дітей змінюється їхня статева поведінка, спеціалісти розробили періодизацію вікових етапів психосексуального розвитку дитини, яка допоможе батькам й педагогам уважніше придивитися до статевої поведінки дітей, краще зрозуміти динаміку оволодіння ними статевими ролями:

Пренатальний етап, період внутрішньоутробного розвитку характеризується диференціацією генів, геніталій і структур мозку;

Парапубертатний (1-7 років) – вперше проявляється усвідомлення свого статевого «Я» як хлопчика чи дівчинки;

Препубертатний період (7-13 років – період, що передує першим ознакам статевого дозрівання) характеризується подальшим закріпленням статевих моральних орієнтацій дитини, вправлянням статевої поведінки в іграх, спілкуванні з ровесниками;

Для пубертатного періоду (12-14 років) характерне формування образу статевого «Я», платонічних еротичних орієнтацій, набуття першого досвіду між статевих інтимних контактів, а також онанізму;

У перехідний період сексуальності (15-18 років) відбувається інтенсивне формування моральних статевих установок і орієнтацій, мають місце і сексуальні фантазії, і петинг (еротичні пестощі), і перше романтичне кохання, і початок статевого життя.

Список літератури

1. Антропова М.В. Основи гігієни учнів. - М., 1971.

2. Большакова М.Д. Гігієна дітей і підлітків. - М., 1966.

3. Васил`єва В.Є. Про фізичний розвиток дітей та підлітків. - М., 1969.

4. Вовчик-Блакитна М.В. Сімейне виховання: юнацтво. – К.: Рад.шк., 1982.

5.Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. – К.: Рад.шк., 1990.

6. Громашевський Л.В. Що необхідно знати про інфекції. – М., 1990.

7. Громова З.П. Гігієна та фізичне виховання учнів в родині. – Мінськ., 1973.

8. Д`яченко Н.І. Починай з початку// Сім`я і школа. – 1987 - № 3 – С.16.

9. Дьоміна І.С Етика та психологія сімейного життя. – К.: Рад.шк., 1985.

10. Зарубкін Г.П. Особиста гігієна. – М., 1987.

11. Зацепін В.І. Про життя сімейне. – М., 1987.

12. Іванов М.А. Шлюб, сім`я, діти. – М., 1980.

13. Ісаєв Р.І., Качан Д.С. Статеве виховання учнів. – Л., 1979.

14. Качан В.С. Вихователю про сексологію. - М., 1991.

15. Колесов Д.В. Бесіди про статеве виховання. – М., 1976.

16. Колесов Д.В., Сильвестрова І.Б. Фізіолого-педагогічні аспекти статевого созрівання. – М., 1979.