3. Структура і функції соціології

Структура соціології значною мірою визначається багатогранністю суспільства, що вивчається.

Зокрема, залежно від об'єктів, що вивчаються, можна виділити такі сфери соціологічних досліджень, як:

• знання про суспільство як цілісну систему;

• знання про функціонування і розвиток окремих сфер суспільного життя;

• знання про соціальний склад населення і соціальну структуру суспільства;

• знання про соціальні інститути (державу, право, церкву, культуру та ін.)

Залежно від масштабності соціальних явищ і глибини їх наукових узагальнень виділяються такі рівні, як:

• загальні соціологічні теорії;

• спеціальні соціологічні теорії;

• конкретні соціологічні дослідження.

Відповідно до завдань, які ставить перед собою соціологія, розрізняють теоретичну і прикладну соціологію. Теоретична соціологія займається формуванням загальних наукових знань про соціальну дійсність; описує і пояснює процеси соціального розвитку; розробляє основи соціології, методологію і методи соціологічного дослідження. Прикладна соціологія ― це практична частина соціології про специфічні закони становлення, розвитку і функціонування конкретних соціальних систем, їх елементів і соціальних процесів; ставить завдання знайти засоби для досягнення практичних цілей суспільства, використовуючи пізнані теоретичною соціологією закони і виявлені нею закономірності.

Соціологія також поділяється на дві великі частини: соціальну статику або теорію суспільного порядку та соціальну динаміку або теорію суспільного прогресу. Соціальна статика вивчає закони організації і функціонування суспільства, а соціальна динаміка аналізує основні етапи суспільного розвитку.

Основні функції соціології: теоретична, описова, інформаційна, прогностична.

Теоретична – це концентрація, пояснення, поповнення і збагачення існуючого соціального знання; розробка концепцій, теорій і категорій соціології.

Описова – систематизація, опис дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних записів, наукових звітів, статей, книг, тощо.

Інформаційна – збирання, систематизація та нагромадження соціологічної інформації.

Прогностична – полягає у соціальному прогнозуванні (на основі виявленої тенденції розвитку соціального явища), або у відкритті фактора, який вирішальним чином впливає на об’єкт, що прогнозується.

Тема № 1

4. Зв’язок соціології з іншими науками

На відміну від більшості суспільних наук, які вивчають окремі частини суспільства чи окремі суспільні відносини, соціологія вивчає суспільство як цілісну систему, що постійно розвивається. При цьому окремі явища і процеси вивчаються соціологією у складній системі суспільних відносин. Суспільство, як цілісність вивчають також філософія та історія. Проте якщо філософія має справу лише з абстрактними категоріями та законами, то соціологія, опираючись на висновки філософської науки, пізнає конкретні факти дійсності. У свою чергу, історія вивчає події і факти минулого, намагаючись з’ясувати що, де і коли відбулось і хто виступав ключовими дійовими особами на тому чи іншому історичному етапі розвитку конкретного суспільства. Соціологія ж, на відміну від історії, намагається розглядати минуле крізь призму з’ясування логіки розвитку суспільних процесів, для того, щоб краще зрозуміти сучасні процеси і на основі виявлення стійких закономірностей змін у суспільстві, які можуть допомогти прогнозувати майбутні суспільні трансформації.

Оскільки суспільні процеси дуже тісно пов’язані з процесами виробництва, обміну і розподілу матеріальних благ, а організація суспільного життя безпосередньо пов’язана з панівною соціально-економічною формацією, то існує тісний зв’язок між соціологією та економічними науками.

Соціологія має спільні проблеми досліджень з психологією, зокрема, вивчає потреби, інтереси, соціальні установки, ціннісні орієнтації, думки, настрої людей та ін., про те, якщо психологію більше цікавлять дані проблеми на мікросоціальному рівні, то соціологію - на макрорівні. Окрім того, соціологія більше звертає увагу на те, як ті чи інші психічні функції людей проявляються у суспільному житті, а психологію, навпаки цікавить те, як соціальне середовище впливає на психіку індивідів.

Вивчаючи особливості взаємовідносин людей у різних спільнотах і на різних рівнях, соціологія використовує наукові здобутки етики, яка допомагає краще зрозуміти мотиви та акти поведінки людей.

У зв’язку з тим, що особливості суспільства значною мірою визначає існуюча політична система, яка впливає на формування владної структури суспільства, то соціологія безпосередньо тісно пов’язана з політологією і правовими науками, які вивчають конкретні юридичні механізми регулювання відносин між різними соціальними структурами у суспільстві.

Соціологія активно співпрацює із соціальною статистикою, яка забезпечує інформаційну базу для аналізу суспільних процесів, що допомагає виявити важливі закономірності розвитку суспільства та специфічні особливості функціонування тих чи інших спільнот. Оскільки для обробки великої кількості статистичних даних застосовуються математичні методи і знання, то соціологія тісно пов’язана з математикою. Разом з тим використовуються методи кібернетики, теорії інформації та ін.

Для більш глибокого розуміння суспільства, його функціонування та розвитку соціологія активно взаємодіє з такими науками, як етнографія, етнологія, релігієзнавство, культурологія, семіотика, філософія історії тощо. Соціологія тісно взаємодіє з великою кількістю гуманітарних, природничих та інших наук, що суттєво розширює її можливості, а також формує знання про суспільство, які активно використовуються суміжними науками для досягнення їх спеціальних цілей. На нинішньому етапі розвитку наукового знання спостерігається стійка тенденція до максимально комплексного всебічного дослідження різноманітних явищ і процесів, що особливо характерно для пізнання суспільства і, що, очевидно, буде вести до все більшого зближення, інтеграції, об’єднання різних наукових напрямків.