15.Державні історичні архіви України

Архіви України — сукупність архівних установ та систем, що існували в минулому. Мережа архівних установ різних регіонів України, пов'язаних з історією державних інститутів, громадських, релігійних об'єднань і рухів. Архівні установи обумовлені історичними змінами в адміністративно-політичному та адміністративно-територіальному устроях держави.

Центральний державний історичний архів України у Львові

Вивчення історії створення Центрального державного історичного архіву України у Львові - одного з найбагатших і найдавніших архівів України, в якому зосереджені документи, що відображають історію як українського, так і інших народів, що населяли Галичину.

Київський центральний архів давніх (древніх) актів (КЦАДА) засновано у 1852 р. згідно з указом Сенату від 2 (14) квітня, про організацію центральних архівів для актових книг у Києві, Вітебську та Вільно. В Україні, Литві та Білорусії створювалися регіональні архіви для зберігання документів колишніх установ Великого князівства Литовського і Речі Посполитої XVI-XVIІІ ст.

16. Об’єктивність та неупередженість автора історичної праці. Чотири типи історіописання. Мова історичної праці.

Об'єктивність

Історія держави і права України виходить з об'єктивності як принципу здобуття та організації знання. Об'єктивність означає неупередженість, незалежність суджень від світоглядних та суспільно-політичних орієнтацій тієї соціальної верстви, до якої належить дослідник, відображення всього спектра ціннісних орієнтацій історії держави та права. При цьому дослідник не повинен бути нейтральним. Він має право на обґрунтування позиції як власної, так і тієї соціальної групи, інтереси якої представляє.

Об'єктивність дослідника полягає не в утриманні від критичних суджень, оцінок, світоглядних і моральних проблем, а в правдивому відображенні палітри суперечностей, продиктованих зіткненням різноспрямованих інтересів соціальних верств. Саме об'єктивність забезпечує науковість, бо незалежно від того, з якою силою і принциповістю історик обстоює і захищає інтереси своєї соціальної чи національної групи, теоретично він повинен відображати весь спектр суперечностей, всю реальність державно-правового творення. Принцип об'єктивності змикається з принципом системності.

17. Вибір теми наукового дослідження.

Вибір теми наукового дослідження є одним з відповідальних етапів. Тема, яку обирає для дослідження студент, повинна бути пов'язана з основними напрямками розвитку галузі (туристсько-готельної індустрії, міжнародного туризму) та науковими дослідженнями, які проводяться у вузі.

Під науковим напрямком розуміють сферу наукових досліджень наукового колективу вищого навчального закладу, який упродовж відповідного часу розв'язує ту чи іншу проблему. Науковий напрямок поділяється на окремі наукові проблеми. їх розв'язують декілька наукових колективів протягом двох або більше років.

Кожна наукова проблема складається зряду тем. Тема - це наукове завдання, яке охоплює певну галузь наукового дослідження. Вона базується на численних наукових питаннях. Під науковими питаннями розуміють дрібніші наукові завдання, які належать до конкретної галузі наукового дослідження. Дослідження з окремих тем можуть бути індивідуальними або проводитись групою наукових працівників протягом одного або ряду років.

Вибір тієї чи іншої теми для індивідуального чи колективного дослідження здійснюється студентами самостійно за затвердженою тематикою кафедри на підставі таких критеріїв: актуальність теми, новизна теми, перспективність, відповідність профілю навчання студентів, здійснення розробки студентами теми в умовах університету, ступінь відповідності теми, вибраної студентами, тематичній спрямованості наукової роботи кафедр.

Важливою вимогою до вибору теми дослідження є її перспективність або стабільність: дослідник має усвідомлювати тенденції розвитку явищ і процесів, які він збирається досліджувати. Вимоги перспективності визначають параметри для вибору об'єкту обстеження, добору відповідних методів дослідження, а також характеристики умов, для яких буде здійснюватися впровадження результатів наукової роботи. Для оцінки перспективності тем застосовують два методи: математичний і експертних оцінок[12, c. 137-139].

Вибрана студентом тема мусить відповідати профілю навчання та арсеналу методів, які фахівець після закінчення вузу буде мати змогу кваліфіковано використовувати в практичній діяльності. Але це не означає, що в процесі дослідження тема не може виходити за межі основної спеціальної дисципліни. Навпаки, при виборі теми студент може накреслити проведення досліджень питань і з суміжних дисциплін. Відповідність обраної теми за профілем навчання студента диктується найчастіше необхідністю використання основних результатів дослідження при написанні курсових і дипломних робіт, звіту про практику, при виступах на семінарах, конференціях тощо.

При виборі теми дослідження необхідно також урахувати можливості її розробки безпосередньо у навчальному закладі. Насамперед мається на увазі той час, який студент зможе виділити на розробку тієї чи іншої теми з урахуванням усього навчального процесу. Окрім цього, повинні бути враховані всі можливості розробки теми з точки зору витрат матеріальних і фінансових ресурсів. Досвід свідчить, що велику роль при виборі теми студентом відіграє ступінь її відповідності тематичній спрямованості науково-дослідної роботи відповідної кафедри.

Слід мати на увазі й те, що вибору теми має передувати ретельне ознайомлення студента з відповідними вітчизняними і зарубіжними літературними джерелами своєї та суміжної спеціальності.

При складанні змісту роботи перш за все необхідно зробити обґрунтування теми, визначити її актуальність, новизну, поставити мету, розробити завдання

18. Найважливіші принципи опрацювання наукової літератури та джерельного матеріалу при підготовці історичного дослідження.

Після того, як ви обрали тему роботи, приступайте до опрацювання фахової літератури з проблеми. Але читати наукову літературу треба цілеспрямовано, тому ми й розповіли вам спочатку про те, як визначати мету й завдання роботи. Опрацювання наукової літератури дасть можливість з’ясувати стан дослідження обраної теми в українському мовознавстві, а цим самим убереже вас від повторення давно відомих істин.

19. Основні етапи пізнавальної діяльності історика. У літературі існують різні підходи до структури етапів пізнавальної діяльності історика-дослідника.На мій погляд,біль відповідальний так званий комбінований підхід,який пропонує виділення вузлових етапів в процесі руху пізнання дослідника:від обрання об’єкту і предмету вивчення до формування науково-історичних знань.  Підготовчий етап.Він складається з декількох пізнавальних процедур.Перша-вибір актуальної теми дослідження,тобто об’єкту і предмету пізнання.Вибір теми завжди зумовлений сучасними суспільними процесами.Сучасне життя потребує ретроспективного погляду у менуле.Цю процедуру ще називають також «оцінюючою»,оскільки в ній концентруються впливи світогляду суб’єкта,його бачення картини світу.Друга процедура передбачає постановку дослідницького завдання і формування робочої гіпотези.Ця процедура теж вимагає як правило високого рівня підготовки фахівця обізнаного з проблемними питаннями своєї галузі. Нарративний етап.Самостійна роль іторичного опису у пізнанні минулого виокремилась лише в 60-х роках XXст.,хоча «описовий» характер історії підкресоювався ще у XIXст. Процес «нарації»,тобто конкретного опису історичного минулого або матеріалізації наукових знань розглядався майже виключно з точки зору методики,техніки підготовки тексту.Інформаційний етап.На цьому етапі дослідник виконує декілька пізнавальних операцій,зміст яких можна окреслити як формування інформаційної бази дослідження.Перша-бібліографічна передбачає збір інформації про саму істричну інформацію.Створення бібліографії теми полягає у нагромадженні даних про спеціальну літературу і джерела,які дозволяють підійти до вивчення об'єкту. Друга операція-історіографічна-включає в себе опрацювання спеціальної наукової літератури.Вона покликана сформувати уявлення про об’єкт вивчення у контексті його суспільно-історичного тла,місця і ролі серед інших подібних об’єктів.У ході ознайомлення з літературою починається нагромадження інформації про об’кт пізнання,його взаємини з іншими об’єктами,формування уявлення,його особливі риси та властивості,методи і підходи попереднього дослідження.Третя-джерельна-передбачає розв’язання низки методологічних питань.  Пояснювальний (теоретичий) етап.Власне наукове знання створюється на теоретичному рівні пізнання.Підставою для одержання науково-теоретичних знань є науково-історичні факти.Якщо на попередніх етапах пізнання об’єкту здіснювалось переважно з допомогою опису(на підставі джерел),то на теоретичному рівні-шляхом пояснення.Наукове пояснення здіснюється через виявлення сутнісних рис,властивостей,зв’язків,форм генези,функціонування об’єкту.