24. Види видань історичних джерел та наукової літератури. Основні правила їх бібліографічного опису.

Бібліографічний опис — це сукупність бібліографічних відомостей про документ, його складову частину чи групу документів, які наведені за певними правилами, необхідні та достатні, і є результатом аналітико-синтетичної переробки інформації.^[1] Процес складання бібліографічного опису передбачає виявлення та формування за певною методикою множини бібліографічних даних про окремий документ або його частину, чи групу документів.

25. Класифікація бібліографічних видань.

Бібліоте́чна класифіка́ція — система кодування та організації бібліотечних документів (книг, періодичних видань, аудіовізуальних матеріалів, електронних ресурсів, карт, рукописів, і т.д.) залежно від предмету по класах, підкласах і дрібніших підрозділах в логічній послідовності і супідрядності. Як і системи класифікації, що використовуються в біології, бібліотечні класифікації, як правило, мають ієрархічну структуру. Інший тип бібліотечної класифікації — фасетна класифікація, розроблена індійським вченим та бібліографом Ш.Р.Ранганатаном — віднесення об'єкта до різних категорій (задання множини та її елементів)

26. Ретроспективний пошук історичної літератури. Робота з каталогами бібліотек та з прикнижковою бібліографією.

27. Історична література в ретроспективній універсальній бібліографії.Видавництва історичної літератури: Київські – “Наукова думка”, “Либідь”, “Україна”, “Академія”, “Альтернативи”, “Дніпро”, “Київська правда”, “Книга пам’яті України”, “Діокор”, “Генеза”, “Вища школа”, “Основи”, “Абрис”, “Педагогіка”, “Рада”, “Панорама”, “Криниця”, “Обереги”, “Веселка”, “Фаренгейт”, “Глобус”, “Час”, “Парламентське видання”, “Бібліотека українця”; львівські –“Світ”, "НТШ”, “Каменяр”, “Свобода”, “Кальварія”, “Фенікс”, “Просвіта”; Одеські – “Маяк”, “Астропринт”; тернопільські – “Збруч”, “Економічна думка”; чернівецькі – “Рута”, “Прут”, “Золоті литаври”, “Буковина”, “Зелена Буковина”, “Місто”; дніпропетровські – “Січ”, івано-франківські – “Галичина”, “Нова зоря”, “Лілея-НВ”, “Плай”, “Доля”, ужгородські – “Карпати”, “Патент”; луцькі – “Вежа”, “Ініціал”, “Настир’я” та ін. Спільні видання із зарубіжним видавництвом: Київ – Нью-Йорк, Острог – Нью-Йорк, Київ – Торонто, Київ – Чикаго, Київ – Відень та ін. Українські зарубіжні видавництва у містах: Мюнхен, Нюрнберг, Відень, Прага, Варшава, Краків, Париж, Роттердам, Нью-Йорк, Вашингтон, Чикаго, Торонто, Саскатун, Вінніпег, Філадельфія, Мельбурн, Сідней та ін.

28. Використання довідкової літератури в роботі історика. Пошук літератури по суміжним науковим дисциплінам.

Обов'язковим компонентом професійної підготовки і майстерності історика є наукова організація і висока культура опрацювання та використання джерел. Невміння працювати з ними, безпорадність щодо їх практичного використання негативно впливають не тільки на якість досліджень, а й на ефективність науково-педагогічної діяльності історика. Джерелознавча культура передбачає наявність у фахівця не лише суми теоретичних знань з цієї галузі, а й сукупності практичних навичок, вміння працювати з джерелами. Історик повинен уміти находити потрібні йому джерела, тобто володіти джерелознавчою евристикою, ґрунтовно досліджувати джерела, правильно тлумачити їх, об'єктивно оцінювати рівень достовірності та інформаційні можливості пам'яток, тобто мати навички джерелознавчої критики. Для відтворення картини минулого фахівцеві конче необхідно навчитися здобувати з джерела максимум потрібної йому інформації, в тому числі й прихованої, встановлювати зв'язки між окремими джерелами, формувати їх комплекси для отримання сукупності наукових фактів та узагальнюючих знань.