IP_2014

IIPA виділяє дві суттєві проблеми у сфері авторського права: відсутність відповідальності третіх осіб за чинним законодавством; неможливістьправовласників чи правозахиснихорганів отримувати інформаціюпровласниківвеб-сайтів, щопідозрюються упорушенні правінтелектуальноївласності. ВУкраїнідіє400Інтернетпровайдерів і150сайтів,щонадаютьдоступдопіратськоїпродукції(CDіDVDдисків, контенту).

Уряд України не докладає належних зусиль для того, щоб припинити діяльність таких порушників, це завдання не має пріоритетного статусу у влади. Деякі провайдери можуть видалити посиланняза запитом Американськаасоціація кінокомпаній(MPAA) визначила,щоу2012р.менше20%відповілиналистиз запитами),але у більшості випадків провайдери вимагають запиту з боку правовласникаабопостановисуду.У16випадкахправоохоронніоргани відмовлялисярозпочинатирозслідування та порушуватикримінальну справу, посилаючись на відсутність ознак злочину. У 2012 р. уряд виділивлише100млн.грн.на легалізаціюПЗудержавнихзакладах,що становить10-20%відпотрібноїсуми.

ВУкраїні до2012р.діялодвіорганізації,якіпроводилизбір80% роялтізавикористаннярепертуарунаціональнихта світовихвиконавців

– Український музичний альянс (УМА) та Українська ліга музичних прав (УЛМП). У 2012 р. постановою суду №1175 автоматично була скасована акредитація УМА та УЛМП. Це означає, що за сучасних умовнемає діючоїуповноваженоїорганізації колективногоуправління (ОКУ). Найбільші операторителеканалівта кабельноготелебачення, бари, ресторани, торговіцентри, фітнес-центритощо відмовляються сплачуватироялті за відсутності уповноваженихОКУ. Щостосується голографічних позначень, то один із двох товарів, який реалізується, маркований підробленою голограмою.

Узвіті IIPAзазначенотакож, щопроблема полягаєувідсутності необхідних ресурсів. Уряд України затвердив створення особливого підрозділу для розслідування і виявлення кримінальних злочинів, пов’язанихз порушенням правінтелектуальноївласності, але уМВС задіяно лише 100 офіцерів на всю країну. IIPA рекомендує відкрити хоча б по одномутакомупідрозділув кожномуз 25 регіонів.

Водночас,єі відповіднізрушення.У2012р.постановоюпленуму Вищого господарського суду України було визначено, що зберігання неліцензійного ПЗ на комп’ютери можна розцінювати як порушення прав інтелектуальної власності. Проте, ні у Законі України «Про авторське право і суміжні права», ні у Кримінальному кодексі не прописано, що нелегальне використання копій ПЗ є злочином. Ця неточність повинна бути виправлена. Згідно з чинною редакцією

101

Закону України «Про авторське право і суміжні права», у статті 1 (статті 50) визначено, що установка, копіювання та продаж неліцензійногоПЗ є порушенням правінтелектуальної власності, але зберіганняі/абовикористання такихкопійзлочином невважається.

Згіднозі звітом BSAза 2012 р., середнійрівень піратства усвіті залишився на рівні минулого року – 42%, а обсяг тіньового ринку вирісз 59 млрд. до63,4млрд. дол. Цевідбулосяза рахунокзростання постачань ПК в країни, що розвиваються, де фіксується найвищий рівень піратства. У 2011 р. на них припало 56% продажів нових комп’ютерівусвіті. Урезультатінаринках,щорозвиваються,перебуває більшеполовини всіхкомп’ютерівсвіту.Дослідженнятакожвключало опитування громадської думки щодо комп’ютерного піратства, проведене міжнародною компанією Ipsos Public Affairs в 33 країнах світусеред15тис.користувачів.Згідноз опитуванням,57%користувачів комп’ютерівусвітізізналися, що«крадуть»ПЗ.

На жаль, адміністративні заходи, що були вжиті у випадках порушеньмали лояльний характер. Правоохоронними органами було порушенолише30справ,хочаправовласникиПЗнадсилали289 запитів щодопорушень. Зцихсправлишедекілька дійшлодосудів.Так, узвіті BSA йдеться про те, що 10-15% порушених кримінальних справ розглянуто судами, а з них лише 15% завершено звинувачувальним вироком.Убільшості випадківсудизакриваючисправибез винесення будь-якихвироківчи знакладаннямневеликогоштрафу. Митніоргани забезпечуютьзахисттапорушуютьсправу, зазвичай, протироздрібної торгівліконтрафактними товарами.

IIPA, зокрема, рекомендує внестизмінидоЗаконуУкраїни«Про авторськеправоі суміжніправа». Зокрема, передбачити, щонесплата роялті за використання музичного твору або несплата платежів за копіювання твору з метою приватного використання є порушенням авторського права і/або суміжних прав; включити до статті 52 положення, якими були б встановлені конкретні розміри збитків, що підлягаютьвідшкодуваннюуразіпорушенняавторськихі/абосуміжних прав,і/абоякимибулабпередбаченабільш гнучка система, відповідно до якої правовласник авторських і/або суміжних прав має право вимагати суму відшкодування, що перевищує фактичні збитки. У Митному кодексі пропонується відмінити реєстраційну систему на кордоні через те, щоця система єзаплутаною ізаважає ефективному захисту. IIPAбачить необхідність у виключенні з нормативних актів положення прокамкордінг для «приватноговикористання».

Державна служба інтелектуальноївласностіУкраїни визнає, що проблеми, які порушено у звіті, ще не вирішені. Водночас, можна констатувати,щопротягом2013р.окреслилисятенденціїдополіпшення

102

ситуаціїщодолегалізаціїкомп’ютерногоПЗворганахвиконавчоївлади, розробленозаконопроектпоборотьбіз піратством в Інтернеті. Згідно зданимиінвентаризації,проведеноївцентральнихорганахвиконавчої влади,заходизлегалізаціїкомп’ютернихпрограмсприялипоступовому зниженню рівня використання неліцензійного ПЗ з 40% в 2012 р. до

33%в2013р.

Нещодавноопублікованівисновки за підсумкамиміжнародного дослідження,щотривалотрироки,проектуMedia PiracyProject(Пірати і ЗМІ). Головний висновок спеціалістів: у боротьбі з піратством і контрафактом концепція «трьох ударів» (відключення від Інтернету, запровадження цензури, наділення правоохоронців додатковими правами)недопомагає.Вирішальногоудару,щодастьможливістьвзяти під контроль порушення авторського права в інтелектуальній сфері, може завдати тільки економічний інструмент, для чого необхідно змінитиміжнароднуціновуполітику[1, 63] хочабиусферівідеоігор, ПЗ, музичної та кіноіндустрії. Справа в тому, що висока ціна на ПЗ, низькі доходи населення і незначна вартість тиражування цифрових технологій – головні фактори, що визначають феномен повсюдної глобальної піратської активності. Проблема визнана аналітиками міжнародною, тому і вирішення її повинно мати скоординований наддержавнийхарактер.

Списоквикористанихджерел:

1.Створення в Україні сприятливих умов для розвитку індустрії програмногозабезпечення:Науково-практичневидання/Автори- упорядники:Г.О. Андрощук, М.М. Шевченко– К:Парламентське вид-во,2012.–372с

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІСПОСОБИЗАХИСТУАВТОРСЬКИХІ СУМІЖНИХПРАВВУКРАЇНІТАКРАЇНАХМИТНОГОСОЮЗУ

ВасиленкоВіталійІванович,

викладач Черкаського національного університету імені Б.Хмельницького

Під способами захисту авторських і суміжних прав розуміють закріпленізакономматеріально-правові заходипримусовогохарактеру, за допомогою яких відбувається відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника [1]. Авторське законодавствоУкраїнитакраїнМитногоСоюзунадаєпотерпілимдосить

103

широкийспектрспособівзахисту. Відповіднодост. 52ЗаконуУкраїни «Про авторське право і суміжні права», ст. 49 Закону Республіки Казахстан «Про авторське право і суміжні права», ст. 40 Закону РеспублікиБілорусь«Проавторськеправоісуміжні права»,власники виняткових авторських і суміжних прав мають право вимагати від порушника:

1)визнання прав;

2)відновленнястановища , якеіснувалодопорушенняправа;

3)припиненнядій, щопорушуютьправоабостворюютьзагрозу його порушення;

4)відшкодуваннязбитків, включаючиупущенувигоду;

5)стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушенняавторськихі суміжнихправ;

6)виплати компенсації. Розмір компенсації визначаєтьсясудом;

7)прийняттяіншихпередбаченихзаконодавчимиактамизаходів, пов’язанихіззахистом їхніхправ.

Подібні способи врегулювання охорони авторських і суміжних правзакладені іуЦивільномукодексі РосійськоїФедерації(далі -ЦК РФ). В частиніIVЦКРФ зазначенощоосновнінорми, якірегулюють захиставторськихправ, містятьсяуглаві69 «Загальніположення», де перераховано способи захисту з їх розподілом за підставами застосування:способи, спрямованідлязахистуособистихнемайнових прав та виняткових прав. В ЦК РФ немає чіткого розмежування авторських прав на майнові та немайнові, тому при виборі способу захисту необхідно керуватися главою 70 ЦК РФ та загальними положеннями по захисту порушених прав. У загальному ці способи захистумають універсальнийхарактер іперераховані в ст. 12ЦК РФ

[2].

Зазначеніспособи захистуневичерпують собою всіхможливих заходів,доякихможевдатисяпотерпілийдлязахистусвоїхавторських

ісуміжнихправіохоронюванихзакономінтересів. Авторськітасуміжні правазасвоєю природоюєсуб’єктивнимицивільними правами, тому їх захист може здійснюватися за допомогою всіх тих способів, які застосовуютьсядлязахистусуб’єктивнихцивільнихправ.

Потрібно враховувати, що крім способів захисту авторських і суміжних прав в їх повномурозумінні законодавствопро авторське і суміжне право передбачає можливість застосування до порушників додатковихсанкцій. Так, згідноз ч. 2 ст. 49ЗаконуРК «Проавторське

104

правоі суміжніправа», дорозглядусправисуддяодноосібномаєправо винестиухвалупрозаборонувідповідачевівиготовлення,відтворення, реалізації, використання примірників творів і фонограм, щодо яких передбачається, що вони є контрафактними. Суддя також має право винестиухвалупронакладенняарештуі вилучення всіхпримірників творів та фонограм щодо яких буде встановлено, що вони є контрафактними,атакож матеріалівіобладнання, призначених дляїх виготовленняі відтворення. Згідноз ч. 3 ст. 49 вищевказаногоЗакону «суд має право винести рішення про конфіскацію контрафактних примірників твору або фонограми, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення. Контрафактні примірники творівабофонограми можутьбути переданівласникуавторськихабо суміжних прав на його вимогу або за рішенням суду підлягають знищенню. Матеріали та обладнання, що використовуються для їх відтворення, підлягають за рішенням суду знищенню або передачі в дохіддержави»3.

ЗаконодавствоРеспублікиБілорусьдопускаєвирішенняцивільноправового спору, пов’язаного з порушенням виключних прав на об’єкти авторськогоправа чи суміжних прав, утретейськомусуді (ст. 10ЦК РБ,ст. 1Положенняпротретейськийсуд-додаток3доЦПКРБ). Всилуп. 3ст. 262ЦПК РБприпідготовцісправидосудовогорозгляду з метою забезпечення своєчасного і правильного вирішення справи суддяроз’яснюєсторонам їхпроцесуальніправа і обов’язки, зокрема право на добровільне врегулювання спору або на звернення до третейськогосуду[4].

Визнанняправможезастосовуватисяякдоособистихнемайнових прававторівівиконавців,такідомайновихправ.Визнанняправаможе супроводжуватися публічним оголошенням про існування певного права.Так, відповіднодопідпункту«є»п. 2ст.52ЗаконуУкраїни«Про авторське право і суміжні права», суб’єкт авторського права може вимагати,враховуючиі судовийпорядок, публікаціїв засобахмасової інформації про допущені порушення авторських і суміжних прав і прийняте судове рішення щодо такого порушення. Така публікація здійснюється за рахунок порушника. Визнання прав є першим способом захистуцивільнихправ,щозазначенийуст. 16 ЦКУкраїни.

Такийспосібзахистуусферіавторськогоправа йсуміжнихправ, як припинення дій, що становлять правопорушення або створюють загрозуправопорушення, можебутизастосований практичнозавжди.

105

Це заборона реклами, пропозиції продажу екземплярів, заборона продажу, додрукування тиражу тощо. Найбільш дієвим способом захистуавторськихі суміжнихправєвідшкодуваннязбитків,стягнення незаконноотриманогодоходуйвиплатакомпенсації. Цимиспособами задовольняєтьсямайновий інтереспотерпілого.

Висуваючи вимогу про відшкодування збитків, суб’єкт авторськихабосуміжнихправповинендовестифактнаявностізбитків, їхрозмір, а такожте, щозбиткибулизаподіяні діямипорушника.

Більш поширеним способом захисту є стягнення з порушника незаконно отриманого доходу. Розмір доходу можна визначити за допомогоювідповідних розрахунків. Частина 2п. 3ст. 22 ЦКУкраїни передбачає, якщо особа, яка порушила право, одержала внаслідок цього доходи, особа, право якої порушено, вправі вимагати відшкодування одночасно з іншими збитками упущеної вигоди в розмірінеменшому,ніжтакідоходи. ЗаЦКУкраїнисуб’єктавторського права зможевимагативиплатийомудоходів, отриманихпорушником, невідмовляючисьвідвідшкодуванняреальногозбитку.Узв’язкуз цим суб’єктам авторського права буде вигідніше обґрунтовувати свої вимогищодостягнення збитків, посилаючисьна ст. 22ЦКУкраїни.

Компенсації можепідлягати йморальна шкода. Форма йрозмір компенсації моральної шкоди визначаються судом незалежно від розміру й форми відшкодування майнової шкоди за загальними правилами компенсації моральної шкоди, встановленими ст. 23 ЦК України.

Підпункт «з» п. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» говорить про те, що правовласник може вимагати прийняттяіншихспособівзахисту, передбачених законодавством. Цю нормуварторозумітинасампередяквідсилання дост. 16 ЦКУкраїни, де міститься перелік різних способів захисту цивільних прав, які не передбачені в ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», але повинні застосовуватися при порушенні виключних авторських і суміжних прав. Серед них: визнання угоди недійсною; присудження довиконання обов’язкув натурі; припинення абозміна правовідносин;визнання незаконнимирішення, дії абобездіяльність органів державної влади й органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб; відновлення становища, щоіснувало до порушення.

106

Всі ці способи захисту можуть бути застосовані при розгляді випадківпозадоговірногопорушенняавторськихісуміжних прав[5].

Такимчином, проаналізувавшизаконодавствоусферіцивільноправового захисту авторських і суміжних прав в Україні та країнах Митного союзу, стверджуємо, що нормативна база по врегулюванню цих правовідносин має досить широкий спектр його застосування. В основутакоговрегулюванняпоставленіцивільнікодекситазакони«Про авторськеправоісуміжніправа»відповіднихкраїн.НатомістьРосійська Федерація відмовилася від Закону «Про авторське право і суміжні права»ізосередилавсюувагуна Цивільномукодексі.Втакомувипадку законодавцюУкраїниможливонеобхіднозвернутиувагунаросійський досвід та зменшити дублювання одних і тих же принципів у різних нормахвітчизняногоправа.

Списоквикористанихджерел:

1.Сергєєв А.П.. Право інтелектуальної власності в Російській Федерації:Учеб.- 2-евид.,Герераб.н доп. -М.:ТОВ«ТКВелбн».

–752с., 2003-перейти дозміступідручник [Електроннийресурс].

–Режим доступу:http://weblib.pp.ua/obschie-polojeniya-6720.html

2.Лопачева С.В. Современное состояние российского законодательствавсферегражданско-правовойзащитыавторских прав // Вестник Пермского университета. Юридические науки Выпуск№ 2/2010.[Електроннийресурс]. –Режим доступу:http:/ /cyberleninka.ru/article/n/sovremennoe-sostoyanie-rossiyskogo- zakonodatelstva-v-sfere-grazhdansko-pravovoy-zaschity-avtorskih- prav

3.Закон Республики Казахстан от 10 июня 1996 года № 6-I Об авторском праве и смежных правах (с изменениями и дополнениями по состоянию на 24.12.2012 г.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://online.zakon.kz/Document/ ?doc_id=1005798

4.Портной Е Защита авторских и смежных прав в Республике Беларусь// «Юрист»26.02.2007. [Електроннийресурс]. –Режим доступу:http://www.busel.org/texts/cat5vx/id5zwsynj.htm

5.Право інтелектуальної власності: Акад. курс: Підруч. для студ. вищих навч. П68 закладів / О. П. Орлюк, Г. О. Андрощук, О. Б. Бутнік-Сіверськийтаін.;Заред. О. П.Орлюк,О.Д. Святоцького.– К.:ВидавничийДім «ІнЮре»,2007.- 696с

107

ПІДСТАВИКРИМІНАЛЬНОЇВІДПОВІДАЛЬНОСТІЗА ПОРУШЕННЯАВТОРСЬКОГОПРАВАТАСУМІЖНИХПРАВ

ГиркоДіанаАндріївна,

магістрантка Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Відповідальність особи має соціальну природу, а юридична відповідальність, зокрема і кримінальна, є специфічним видом соціальноївідповідальності, щовиявляєтьсяурізнихсферахлюдського життя, наприклад, у сфері реалізації прав на об’єкти права інтелектуальноївласності.

Оскількиоднієюізформзахиступравінтелектуальноївласностіє юрисдикційна, що включає в себе кримінально-правову процедуру, вважаємоза доцільне визначитиосновніпідстави притягненняособи докримінальноївідповідальностізазлочиниусфері авторськогоправа та суміжних прав. Порушене нами питання має як теоретичне, так і практичнезначення.

Частково питання підстави кримінальної відповідальності дослідженоупрацях М.І. Бажанова, М.І. Мельникова, В.В. Сташиса, М.І.Панова,В.П.Тихого,М.І.Хавронюка,І.В.Хохловоїіншихфахівців.

Як слушно зазначає М.І. Панов, чинне українське кримінальне законодавство не містить визначення категорії «кримінальна відповідальність», а доктринальні визначення цієї категорії суттєво різняться. Окремі науковцітрактуютькримінальнувідповідальністьяк реалізацію санкції кримінально-правової норми, таким чином фактичноототожнюютьїї з покаранням. Доситьчасто стверджують, щокримінальна відповідальність –цевимушене зазнаванняособою, яка вчинила злочин, державного осуду, а також передбачених Кримінальним кодексом (далі – КК) України обмежень особистого, майнового або іншого характеру, що визначаються вироком суду і покладаютьсяна винногоспеціальнимиорганами держави[6,46].

Варто погодитись із визначенням І.В. Хохлової, яка під кримінальноювідповідальністюрозуміє формуреалізаціїохоронних кримінально-правовихвідносин, пов’язанихіз вчиненням злочину,яка завждиполягаєудержавномуосудізлочинця, щоздійснюєтьсясудом вобвинувальномувироку, і, як правило, втілюється взастосуванні до ньогоконкретнихзаходівкримінально-правовоговпливу[9,22]

Однією із категорій укримінальномуправіє поняття«підстави кримінальноївідповідальності». Термін«підстава»усучаснійправовій

108

думці формулюється як причина, вихідне першоджерело чогось або якогосьявища[3,103].Щодопідставикримінальноївідповідальності,то вчастині1 статті2ККвизначено, щонеюєвчиненняособоюсуспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом [1].

НадумкуЄ.С.Гнатенка,більшістьнауковціввиокремлюєпідстави кримінальноївідповідальності, поділяючиїхнафактичні таюридичні. До фактичних підстав належить учинення в реальній дійсності суспільнонебезпечногодіяння. Юридичнапідстава–цепередбачення такогодіяннявкримінальномукодексі[3,104].В.П.Тихийтакожвказує, щодля реалізаціїкримінальноївідповідальностінеобхідним єтакож обвинувальний вирок, який розглядається у цьому аспекті як процесуальнаправова підставакримінальноївідповідальності[8,244]. Аналогічно вважає І.В. Хохлова, яка останню підставу називає формальною[9, 24].

Аналізуючи вищезазначене, можна сказати, що фактичною підставою кримінальної відповідальності за порушення авторського права та суміжних прав є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого статтею 176 КК України. Юридичноюж підставоюєсамепередбачення такогодіяння устатті176КК,тобтовизнаннятакогодіяннязлочином.Процесуальною підставою кримінальної відповідальності за порушення авторського права та суміжних прав є обвинувальний вирок суду.

Як зазначалося вище, фактичною підставою кримінальної відповідальності за порушення авторського права та суміжних прав може бути тільки діяння, що містить всі ознаки складу злочину, передбаченого статтею 176 КК України, тому доцільним буде охарактеризування особливостейоб’єктивних тасуб’єктивнихознак складуназваногокримінальногоправопорушення.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України за редакцією М.І. Мельника та М.І. Хавронюка вказує, щоосновним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого статтею 176 КК України,є авторське право та суміжні права, суб’єктом може бути фізичнаосудна особа, щодосягла вікукримінальноївідповідальності. З суб’єктивної сторони, це діяння характеризується умислом, а з об’єктивної сторонизлочин проявляєтьсяудіях, які можливі утаких формах:

1. незаконне відтворення творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення;

109

2.незаконне розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а також виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення;

3.незаконне тиражування та розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і про-грам мовлення на аудіота відеокасетах, дискетах,іншихносіяхінформації;

4.іншепорушення авторськогоправа ісуміжних прав[4, 465]. Норми цієї статті, як вказує О.О. Тарасова, посилаючись на

думку М.І. Мельника, привертають увагу нечіткістю формулювань. Зокрема, твори науки, літературиймистецтва, комп’ютерніпрограми й бази даних названо об’єктами кримінально-правової охорони. Виникає питання: чому законодавець виділив серед творів науки окремо комп’ютерні програми та бази даних, адже ці об’єкти є об’єктамиправа інтелектуальноївласностінарівніз іншимиоб’єктами авторського права. Може скластися враження, що кримінальноправовій охороні підлягають тільки комп’ютерні програми та бази даних,аілюстрації,карти-схеми,ескізиіпластичнітвори,щостосуються географії, топографії, архітектури та інші деякі об’єкти авторського права такійохоронінепідлягають[7,35].

Складзлочину, передбаченогоч. 1ст. 176 КК, сформульованояк матеріальний:злочин єзакінченим з моментунастанняматеріальної шкодиузначномурозмірі.Цеозначає, зокрема, щост.176ККохороняє лишемайновіправа автора.Звичайнийплагіат, якщоним незаподіяно зазначеноїматеріальноїшкоди автору, неєзлочином ікваліфікується, як і деякі інші порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності,щонепов’язанііззаподіянням матеріальноїшкоди,за ст.512КодексуУкраїнипроадміністративні правопорушення[5].

Обов’язковими ознаками об’єктивноїстороницьогозлочину, як вже зазначеновище, є суспільно небезпечнінаслідки увиді завдання матеріальної шкоди узначномурозмірі (ч. 1 ст. 176 КК), у великому розмірі(ч. 2ст. 176КК) чи увособливовеликомурозмірі(ч. З ст. 176 КК), атакожіпричиннийзв’язокміжвказаними діямиінаслідками.

Визначеннярозмірів матеріальноїшкоди (значного, великогота особливо великого) дається у примітці до ст. 176 КК та має певні особливості. Так, для вирахування розміру заподіяної шкоди застосовується поняття «неоподатковуваний мінімум доходів громадян» (далі – НМДГ), що є специфічною категорією. Зокрема в примітці зазначено, що матеріальна шкода вважається завданою в значномурозмірі, якщоїїрозмірудвадцять ібільше разівперевищує НМДГ, у великому розмірі – якщо її розмір у двісті і більше разів

110