IP_2014
.pdfПорівнюючи поняття «дизайн», наведене у Директиві та Регламенті ЄС [1, 2], з поняттям «об’єкт промислового зразка», що міститьсяупроектіЗакону[8],відзначимо, щоцівизначенняєсхожими засвоїм змістом. Однак, упроекті Закону[8]зовнішній виглядвиробу визначається, зокрема, «малюнком», а у Директиві ЄС [1] – «орнаментацією». Як зазначає Л.І. Работягова, для того, щоб надати можливістькласифікуватитакіпромисловізразкипідчасїхстворення тареєстраціївдев’ятуредакціюМіжнародноїкласифікаціїпромислових зразків, яка є чинною з 1січня 2009р., булозапровадженоновийклас 32-00«Графічнісимволиілоготипи, фактурні візерунки,оздоблення», водночасдля малюнківокремогокласунемає [9, 25].
Крім того, аналогічнодоположень Директиви ЄС [1] упроекті Закону [8] запропоновано перелік об’єктів, що можуть отримати правовуохоронув якості промислових зразків, в який такожувійшли графічні символи, типографські шрифти та упакування. Правова охорона може надаватися промисловим зразкам, які належать до виробів масового і ручного виробництва як виробу в цілому, так і його частині. На відмінувід широкого перелікуознак, щоне можуть отримати правовуохорону відповідно до законодавства ЄС, згідно з проектомЗакону[8], неможеотриматиправовуохоронупромисловий зразок, втілений у виробі, який є частиною складеного виробу і є невидимим під час використання виробу. Як і в Директиві ЄС [1], не підлягаютьправовійохоронівякостіпромисловихзразківкомп’ютерні програми. Крім того, згідноз проектом Закону[8], не може отримати правову охорону як промисловий зразок зовнішній вигляд виробів, що зумовлений лише їх технічними функціями, зокрема функцією з’єднання або сполучення окремих частин складеного виробу. Зазначене положення різниться від норми, передбаченої п. 1 ст. 7 Директиви ЄС [1]. Таким чином, беручи до уваги зміст положення, наведеногоупроекті Закону[8], промисловий зразок може отримати відмову у наданні правової охорони в тому випадку, коли всі його суттєвіознакибудутьзумовленівиключнотехнічноюфункцією, аякщо технічною функцією буде зумовлена лише частина ознак, то правова охоронабуде надаватисяякознакам зумовленим технічноюфункцією, так і ознакам, які не зумовлені цією функцією. Згідно з Директивою ЄС [1], з правової охорони можуть бути виключені окремі ознаки, зумовлені технічною функцією виробу, тобто з охорони може виключатися зовнішній вигляд частини виробу. Тому слід узгодити норми проекту Закону з положеннями п. 1 ст. 7 Директиви ЄС. Крім того, у проекті Закону, на відмінувід законодавства ЄС, зберігається вилученняз правової охорониоб’єктівархітектури.
61
Таким чином, можна зробити висновок про необхідність доопрацювання проектуЗаконуз метоюузгодженняйогоположень із нормамизаконодавства ЄС.
Списоквикористанихджерел:
1.Directive98/71/EC oftheEuropean Parliament andofthe Councilof 13 October 1998 on the legal protection of designs. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу http://eur lex.europa.eu/
2.CouncilRegulation(EC)No6/2002оf12December2001onCommunity designs. [Електроннийресурс]. – http://eur-lex.europa.eu/
3.Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993№3688-XII:станомна:05.12.2012р.[Електроннийресурс].
–Режим доступудоресурсу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 3688-12
4.Правила складаннята поданнязаявкинапромисловий зразоквід 18.02.2002№110:станомна:11.01.2006р. [Електроннийресурс].– Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ z0226-02/print
5.Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940
[Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: – http:// dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/820550
6.ЗаконУкраїни«Проавторськеправоісуміжніправа»від23.12.1993 № 3792-XII:станом на 16.10.2012 // ВВР. – 1994. – № 13. – Ст.64 [Електроннийресурс].– Режимдоступу:http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/3792-12
7.Алексеева О. Понятие промышленного образца в ЕС и России / О.Л. Алексеева // Интеллектуальная собственность. Промышленнаясобственность. –2005. –№3. –С. 24,25.
8.Провнесеннязмін додеякихзаконодавчихактівУкраїниз питань інтелектуальної власності: проект Закону від 12.12.2012 № 0903 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http:// w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45156
9.РаботяговаЛ. Спробагармонізаціїправовоїохоронипромислових зразків в Україні із законодавством ЄС / Л.І. Работягова // ІнтелектуальнавласністьвУкраїні.–2013.-№7.–С. 24,25.
62
Проблеми інноватики, економіки та маркетингу інтелектуальної власності
CУТНІСТЬТАСПЕЦИФІКАІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГОКАПІТАЛУ
ТараненкоОлегМиколайович,
кандидат історичних наук, доцент Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького
На початку третього тисячоліття відбувається перехід від індустріального до постіндустріального способу виробництва. Постіндустріальнаконцепціязалучаєдонаціональногобагатствапоряд з матеріальними і нематеріальні активи – людські та інтелектуальні ресурси, що є основою інтелектуального капіталу. Важливість ролі інтелектуального капіталу дедалі глибше усвідомлюється різними дослідниками. Інтелектуальний капітал вже охоплює всі сторони господарства:комерційніінекомерційніорганізації,військовіустанови, церквуінавітьуряд.ВідомідослідникицієїтематикиР. Солоу,П. Ромер відзначали, щозагалом тільки50%приростуВВПможебутипояснено зростанням трудових ресурсів і фізичного капіталу, а інші 50% припадаютьнаінтелектуальнийкапітал[1,18].
Вважається, що термін «інтелектуальний капітал» вперше використаву1969р.відомийамериканськийдослідникДж.К. Гелбрейт. Основний вклад у дослідження категорії «інтелектуальний капітал» внеслитакізарубіжнівченітапрактики,якТ. Стюарт,П. Саліван,Д. Тіса, Л. Едвінсон, М. Мелоун та інші. Разом із тим, у науковому співтоваристві не напрацьовано єдине тлумачення дефініції «інтелектуальногокапіталу».
У роботах американських економістів П. Саллівана і К. Свейбі «інтелектуальний капітал» визначено як «знання, яке може бути перетвореневкапітал», а«інтелектуальніактиви»–«закодованізнання співробітників підприємства» [2, 13]. Американський економіст Дж. Тобін запропонував оригінальну формулу інтелектуального капіталу: різниця між ринковою вартістю компанії та її ринковою оцінкою. З точки зору Д. Даффі, інтелектуальний капітал – сукупні знання,якимиволодієорганізаціявособісвоїхспівробітників,атакож
63
увигляді методологій,патентів,архітектуриі взаємозв’язків.Е. Брукінг ототожнюєйогознематеріальнимиактивами,якіслугуютьпідґрунтям існуваннята конкурентнихперевагпідприємства [3,62].
Згідно Й. Руссу, С. Пайка та Л. Фернстема, інтелектуальний капітал – це нематеріальні ресурси, що беруть участь у створенні цінності організації і є такими, що повністю або частково нею контролюються[4, 67]. Б. Леонтьеввизначає інтелектуальнийкапітал підприємства як вартість сукупності інтелектуальних активів, включаючиінтелектуальнувласність,інтелектуальніздібності танавики персоналу, накопичені бази знань і корисні стосунки з іншими суб’єктами[5, 44].
В Україні концепція інтелектуального капіталу почала формуватися порівняно недавно і тому українські вчені виявили проблемитеоріїінтелектуальногокапіталузначнопізніше,ніжїхколеги закордоном.Середних:О. Кендюхов,А. Колот, Е. Лібанова,О. Амосов, Д. Богиня,В. Онікієнко,О. Онищенко,А. Чухно,Л. Федулова,О. Дацій, М. Дороніна,Н. Лук’янченкотаінші.Усвоїхроботахвонидосліджували теоретичні та практичні питання щодо формування та використання інтелектуального капіталу, відзначили неопрацьованість проблеми ефективного управління інтелектуальним капіталом на рівні підприємства, вивчалисамуконцепцію інтелектуальногокапіталуяк економічноїкатегорії.
О.Бутнік-Сіверськийінтелектуальнийкапіталтрактуєяк«одиніз різновидівкапіталу, який має відповідні ознакикапіталуівідтворює, одночасно,властивулишейому(інтелектуальномукапіталу)специфіку і особливості». Як економічна категорія інтелектуальний капітал розглядаєтьсяз позиціїавансованоїінтелектуальноївласності, щопід час свого руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової вартості[6,17–18].
Вартозауважити,щосереддослідниківнемаєузгодженості іщодо складовихінтелектуальногокапіталу.Так,за А. Чухноінтелектуальний капіталєсумоютрьохскладових:людськогокапіталу(сукупністьзнань, навичок, творчих здібностей, а також спроможність власників та наукомістких працівників відповідати вимогам і задачам компанії), структурного капіталу (програмне забезпечення, бази даних, організаційнаструктура,патенти,товарнізнаки)таспоживчогокапіталу (майбутні споживачі продукції компанії та її спроможність задовольнитиїхнізапити)[7,52].
К. Свейбі розподіляє інтелектуальний капітал на: компетенцію персоналу, зовнішню йвнутрішнюструктурукомпанії. Докомпетенції
64
персоналу він зараховує отримані знання, здібності, накопичений досвід, освіту. Зовнішня структура орієнтована на відносини із клієнтамий постачальниками: цеімідж компанії, торговельнімарки, визнання продукції. Внутрішня структура орієнтована на підтримку життєдіяльностіорганізаціїівключає–патенти, авторські права, бази даних, адміністративнусистему, наукові дослідження й розробки [2, 14].
На відмінувідцьогоВ. Базилевич уструктурі інтелектуального капіталурозрізняє: новітнійфакторвиробництва (інформація, знання, компетентність), нематеріальний актив (активи ринку, активи інтелектуальної власності, активи інфраструктури, людські активи), об’єкти права власності (об’єкти промислової власності, об’єкти авторського і суміжних прав), сукупність функціональних форм (людський капітал, структурний капітал, клієнтський капітал, організаційнийкапітал, інноваційнийкапітал,процеснийкапітал).Він зауважує, що інтелектуальний капітал – багатоаспектне поняття, яке об’єднуєоб’єкти інтелектуальноївласності, знання, вміння інавички працівників, різноманітні системи, мережі, процедури, які при включеннідогосподарськогооборотуприносять дохід [8, 74].
Модельінтелектуальногокапіталу, запропонована Е. Брукінгом, включаєчотирискладові:
–ринковіактиви;
–людськіактиви;
–інтелектуальнувласність якактив;
–інфраструктурніактиви.
Цієїжпозиції дотримуєтьсяіП. Цибульов.
Ринкові активи – це той потенціал, який забезпечують нематеріальніактиви, пов’язаніз ринковими операціями. Наприклад, прихильністьпокупцівдотоварівпідприємства, укладанняповторних угод, формування портфеля замовлень, канали розподілу, різні контрактий угоди.
Людськіактиви–цесукупністьколективних знаньспівробітників підприємства, їх творчих здібностей, умінь вирішувати проблеми, лідерськихякостей, підприємницькихіуправлінських навичок. Сюди входятьпсихометричнідані йвідомостіпроповедінкуокремихосібу різних ситуаціях, наприклад, при командній організації робіт або в стресовихситуаціях.
Інтелектуальнавласністьякзакріпленізакономправа нарезультати творчоїдіяльностіувиробничій, науковій, художнійта іншихсферах. Інтелектуальнавласність становитьузаконенийінструментдлязахисту
65
різнихкорпоративнихактивів.Наприклад,новірішення,якістосуються виробництва товарів і їх компонентів, можуть бути запатентовані. Цінністьпатентувтому,щовінзакріплюєзайоговласникоммонополію назапатентований об’єктнастрокйогоюридичноїдії.
Інфраструктурі активи – це ті технології, методи й процеси, які роблять роботу підприємства взагалі можливою. Наприклад, корпоративна культура, методи оцінки ризику, методи управління персоналом сфери торгівлі, фінансоваструктура, базиданих ринкув цілому й окремих покупців, комунікаційні системи як електронна пошта й телеконференції. Мова йде не про вартість матеріальних предметів, що формують комп’ютернусистемуй інші подібні речі, а про характер використання таких систем на підприємстві. Гарним прикладом служить Інтернет. Користування Інтернетом доступне кожному, а оскільки Інтернет-простір нікому не належить, його не відображають в жодному балансі. Однак уміння за допомогою Інтернету продавати товари означає, що підприємство формує додатковий канал розподілу, й у такий спосіб Інтернет переходить у розрядактивів[2,77-81].
Аналізцихтаіншихмоделейінтелектуальногокапіталусвідчить, що не існує загальновизнаної структури інтелектуального капіталу, а запропонованіавторамичисленніпоказникиважкоінтерпретуватибез додаткового пояснення, оскільки вони мають індивідуальний набір особливостей для кожного підприємства. Крім того, одні й ті ж самі показники автори відносять до різних складових інтелектуального капіталу.
Головноюхарактеристикоюінтелектуальногокапіталуякфактора виробництваєйогоздатністьробитидодатковийпродукт. Яктількивін виявляється виключеним із процесу виробництва або ж використовуєтьсянераціонально, екстенсивновін перетворюєтьсяна потенціал, тим самим перестає бути чинником виробництва, а стає лишресурсом [1, 20].
Підводячи підсумки, погоджуючись із думкою В. Базилевича, вважаємо, що інтелектуальний капітал – це накопичена у процесі інтелектуальноїдіяльностісукупністьзнань,досвіду,навичок,творчості, здібностей, взаємовідносин, що мають економічну цінність і використовуються у процесі виробництва та обміну з метою отриманнядоходу[8, 62]. Інтелектуальнийкапіталмає такіспецифічні ознаки: зазвичай він є нематеріальним активом; зберігається та нагромаджується у специфічних, нетрадиційних формах; є одним з
66
визначальних факторів при визначенні ринкової вартості сучасних підприємств
Списоквикористанихджерел:
1.Пархоменко В. Пархоменко А. Інтелектуальний капітал – основа розвиткупідприємства //Теоретичнііпрактичніаспектиекономіки таінтелектуальноївласності.–2012.–Вип.1,Т.3.–С. 18–23.
2.Цибульов П. Управління інтелектуальною власністю. – К.:Держ. ін.-тінтел.власн.,2009.–312с.
3.Ковтуненко В. Сутність та роль інтелектуального капіталу // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності.–2013.–Вип.1,Т.1.–С. 61–65.
4.Русс Й.Интеллектуальныйкапитал:практикауправления/Й. Русс, С. Пайк,Л. Фернстем.–СПб:Высшаяшколаменеджмента,2007.– 268с.
5.Леонтьев Б. Цена интеллекта. Интеллектуальный капитал в российском бизнесе. – М.: Акционер, 2002. – 225с.
6.Бутнік-Сіверський О.Інтелектуальнийкапітал:теоретичнийаспект //Інтелектуальнийкапітал.–2002.–№1. –С. 16–27.
7.ЧухноА.Інтелектуальнийкапітал:сутність,формиізакономірності розвитку//Економіка України. –№11. –С.48–55.
8.Базилевич В. Інтелектуальна власність:Підручник. – К.: Знання, 2008.–431 с.
ВИЗНАЧЕННЯРОЗМІРУЗБИТКІВВІДПОРУШЕННЯ МАЙНОВИХПРАВІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇВЛАСНОСТІ
ШматковРоманПавлович,
старший викладач Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького
У сучасномусвітовомуінноваційномупідприємництві загалом та в Україні зокрема, на жаль, має місце таке негативне явище, як контрафакціяпродукції. Вонотягнеза собоюсуттєві економічнівтрати підприємствбудь-якоїформивласності.Цеявищепотребує,якправило, втручання держави в особі спеціалізованих органів та глибокого вивчення з метою запобігання дедалі більших руйнівних втрат та загальноїпревенціїв цьомунапрямі.
67
Одним із ключових елементів феномену контрафакції є таке поняття, як «втрата економічної вигоди», яке тісно пов’язане із «збитками», «моральною» та «майновою шкодою». Їх наявність та розмірвпливаєна ступінькримінальноїчи цивільноївідповідальності припорушеннімайнових правінтелектуальноївласностіна тічиінші об’єктиправа інтелектуальноївласності.
Контрафактнапродукція, якправило,виготовляєтьсятавводиться в цивільний обіг із порушенням майнових прав інтелектуальної власності. Це, наприклад, незаконневикористання чужоїторгівельної марки, фірмового найменування, промислового зразка, об’єктів авторськогоправа та суміжнихправ, винаходучи корисноїмоделі.
Уподоланні контрафакціїекономічноюта правовоюпроблемою
євизначеннярозміру«майновоїшкоди»,«втраченої вигоди»,«збитків» від порушення майнових прав інтелектуальної власності. У статті автором частково буде висвітлено визначення понять «збиток» та «майновашкода»за законодавством України.
Складноюєоцінка, пов’язана звизначенням розмірузбитківвід порушення майнових прав, втраченої вигоди через неправомірне використання комерційного найменування, торговельної марки, використання програмних продуктів. Дискусійними є правові та економічні підходи до визначення та трактування понять «збитки», «майнова шкода», «втрачена вигода» стосовно порушення майнових прав інтелектуальної власності, що ускладнює роботуфахівців уцій сфері.
Передусім вартомати наувазіта враховувати, щооб’єктиправа інтелектуальної власності (далі – ОПІВ) мають різну природу походження. Так, права інтелектуальної власності складаються з особистихнемайновихправтамайновихправ,змістякихвизначається Цивільним кодексом України та іншими законами залежно від до конкретного об’єкту (п. 2 ст. 418 ЦК України) [1]. Під майновими правамирозуміютьправа, якіпов’язанізвикористанням ОПІВ,атакож із тими матеріальними (майновими) вимогами, які виникають між учасникамиправовідносинстосовновикористанняОПІВ(наприклад, правоавторівівинахідниківнавинагороду)(ст.424,ст.426ЦКУкраїни) [1]. Ці права на ОПІВ можуть переходити до інших осіб у спосіб, передбаченийзаконом. ЗмістзазначенихправщодоконкретнихОПІВ розкривається у відповідних главах ЦК України та спеціальному
68
законодавстві. Загальний перелік майнових прав інтелектуальної власностінаОПІВзакріпленоуст.424 ЦКУкраїни[1].
За творцем об’єкта права інтелектуальної власності закріплено право на використання створеного ним ОПІВ та отримання максимального результату від використання його корисних властивостей(пп.1-4п.1 ст.424ЦКУкраїни)[1]. Такийрезультатможе надаватитворцевівідповіднуматеріальнукористь,щоокрімправової, є і економічною складовою ОПІВ. Також потрібно зазначити, що майнові права інтелектуальної власності не обмежуються тільки використанням та наданням дозволу на використання ОПІВ, а й передбачають виключне право суб’єкта права інтелектуальної власностіперешкоджатинеправомірномувикористаннюцьогооб’єкта (пп. 3 п. 1ст. 424 ЦКУкраїни)[1]. Під неправомірним використанням слідрозуміти будь-якевикористання ОПІВякумежахдоговору, такі поза договором, що порушує майнові права суб’єктів права інтелектуальноївласності.
Використання ОПІВ у господарський діяльності оцінюється отриманим економічним результатом – доходом, а за виключенням компенсаційних витрат – прибутком. У кожній з ланок використання ОПІВудіяльностісуб’єктагосподарюванняіснуєіндивідуальнийнабір витрат, що компенсується доходом, котрий повинен перевищувати витрати.Прибутокза вирахуваннямподаткуєчистим прибутком, який розподіляється самостійно суб’єктом господарювання за призначенням, зокрема іна винагородутворцюОПІВ.
Власник несе витрати щодо створення ОПІВ та його комерціоналізації з метою отримання прибутку, а особа, що неправомірновикористовує ОПІВ, несевитрати лише на відтворення матеріального носія ОПІВ та відповідно менші витрати на його комерціоналізацію. Відповідні стадіїстворенняпевного винаходучи корисної моделівідсутні, оскільки непотрібні такіетапи, як науководослідні та дослідно-конструкторські роботи, а також непотрібне експериментальне виробництво, тому що ОПІВ вже створений і готовий до тиражування. В такій ситуації прибутки суб’єкта господарювання при легітимному використанні ОПІВ суттєво зменшуються.
На загальних підставах: «збитки» – це непередбачені витрати, втрата майна і грошей, недоотримана вигода; шкода, завдана діями одногогосподарськогосуб’єктаіншим суб’єктамабодовкіллю,людям.
69
– розрізняють: «збитки майнові» – втрата майна юридичними і фізичнимиособамивнаслідокзаподіянняшкодичиневиконаннявзятих на себе зобов’язань і «моральні» – ущемлення прав, образа честі й гідності,підриврепутації,заподіяніпротиправнимидіями іншихосіб; «прибуток»—додаткова вартості, щоє різницею міжціноюпродажу товаруі витратамикапіталуна їївиробництво.
Найчастішепоняття «дохід»порівнюютьз поняттям «збитки»в протиставленні останніх. У цивільному праві є норми, пов’язані з поняттями«дохід»та«збитки»(ст.22ЦКУкраїни)[1].Вониівизначають різницюміж ними:1)збиткамиє витрати, якіособазробила узв’язку зізнищенням абопошкодженнямречі;2)збиткамиєвитрати, якіособа зробила абомусить зробитидлявідновленнясвогопорушеногоправа (реальні збитки); 3) збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Усе це віднесено до «відшкодування майнової шкоди».
Керуючись зазначеними позиціями, в позовних вимогах найчастіше посилаються на ст. 1166 ЦК України «Загальні підстави відповідальностізазавданумайновушкоду»,а саме: «Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистимнемайновимправам фізичноїабоюридичноїособи, атакож шкода,завдана майнуфізичноїабоюридичноїособи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала» [1]. У цій статті очевидна різниця: 1)майнова шкода, завдананемайновим правам; 2) майнова, шкода завдана майну. Вправовомуаспекті частішевикористовується така дефініція, як «відшкодування майнової шкоди». Її пов’язують з «майновою шкодою, завданою майну», а збитки пов’язуються з «доходом» (упущеною вигодою). За таким правовим тлумаченням за основу прийнято вираз «майнова шкода, завдана майну», замість «майнова шкода, завдана немайновим правам». Проте це є перекручуванням, оскільки неправомірним використанням ОПІВ не наноситьсяшкода безпосередньомайнувласника ОПІВпристворенні, наприклад, контрафактної продукції. Така необґрунтована правова позиція призводить на практиці до необґрунтованого використання цінивласниказа відповіднийперіод,помноженоїнакількістьствореної контрафактної продукції, що призводить до помилкового висновку, пов’язаного із завищенням розміру заподіяних збитків, у яких
70