3. Пропозиція грошей та фактори, що її визначають. Депозитний та грошовий мультиплікатори

Пропозиція грошей (M^s) складається з готівкових грошей поза банківською системою (ГГО) та чекових депозитів (Д) тобто:

За своїм складом грошова пропозиція визначається агрегатом M₁, де готівкові гроші являють собою зобов’язання Центрального банку, а чекові депозити – зобов’язання комерційних банків.

Сума коштів, що внесені як депозити на банківські рахунки і не використані для кредитування з метою забезпечення вимог вкладників у будь-який час, складає фактичні або загальні резерви комерційного банку (TR).

Якщо фактичні банківські резерви дорівнюють депозитам то маємо справу із системою 100% банківського резервування. За таких умов банки не впливають на рівень грошової пропозиції але визначають структуру грошової маси. Якщо обсяг банківських резервів менший, ніж загальна сума банківських депозитів, то така система має назву часткового банківського резервування.

Сучасна банківська система базується на частковому резервуванні банківських депозитів.

Головним компонентом банківських резервів є обов’язкові (мінімальні) банківські резерви (R), які зберігаються у Центральному банку (НБУ).

Головною функцією вимоги обов’язкових банківських резервів є необхідність контролю Національного банку за величиною грошової пропозиції (М^s).

За законом, всі комерційні банки повинні мати обов’язкові резерви (R).

Норма обов’язкового резервування (r) (резервні вимоги) визначається як відношення суми обов’язкових резервів (R) до суми залучених депозитів (Д):

Величина, на яку фактичні резерви банку (TR) перевищують його обов’язкові резерви (R), називається надлишковими резервами (В) банку:

Норма фактичного резервування (rr) визначається відношенням фактичних резервів комерційних банків до депозитів (Д):

Гроші, які залучають комерційні банки на свої депозити, перевищують банківські резерви. Перевищення депозитних грошей над банківськими резервами дозволяє банкам створювати кредитні гроші.

Спроможність окремого комерційного банку створювати гроші визначається розміром його надлишкових резервів (В).

Процес створення банківських депозитів проілюстровано схемою 9.2.

Депозитний мультиплікатор

Усі разом комерційні банки в умовах дворівневої банківської системи «створюють» гроші, коли надають позики в обсязі своїх кредитних ресурсів.

Величина можливого зростання грошової маси у комерційній банківській системі визначається нормою обов’язкових банківських резервів (r).

Чим більша норма обов’язкових банківських резервів, тим менше зростання грошової маси.

Відношення приросту кредитних ресурсів (∆М^s_σ) до приросту грошової бази (Н) визначає депозитний мультиплікатор:

Депозитний мультиплікатор (m) обернено пропорційний нормі мінімальних банківських резервів (r):

Він показує, у скільки разів комерційні банки збільшують розмір грошової маси в обігу.

Грошова пропозиція (Ms) пов’язана з грошовою базою (Н) таким чином:

де ∆М^s – приріст пропозиції грошей; ,

m – депозитний мультиплікатор;

∆H – приріст грошової бази.

Приклад. Припустимо, що пан Середа вклав 1000 гривень у банк А на свій поточний рахунок. Вклад готівки не змінює пропозицію грошей. З появою 1000 грн. на поточному рахунку із обігу вилучаються інші 1000 грн. готівки, яка перебувала поза банками (у пана Середи). Якщо резервні вимоги становлять 10%, то банк А повинен зарезервувати 100 грн. для нового тисячагривневого вкладу, а 900 грн. становитимуть надлишкові резерви (табл. 1). Комерційний банк може надати позику на суму, яка дорівнює його надлишковим резервам. У такому випадку ця сума складає 900 грн. Позичальник (банк А) виписує чек на суму 900 грн. і передає його декому, хто вкладає цей чек в інший банк Б. Банк Б отримує 900 грн. резервів і депозитів. Проте 10% , або 90 грн., цих нових резервів банку Б треба зберігати як обов’язкові резерви на 900 грн. нового безстрокового вкладу. Це означає, що банк Б може надати в позику 810 грн. Банк В, до якого може вкласти 810 грн. позичальник банку Б, має тримати в резерві 81 грн., а 729 грн. може використати для надання позик. Якщо ми будемо більш прискіпливими і долучимо до розгляду банки Д, Е, Є, Ж тощо, то в кінцевому рахунку ми побачимо, що на основні 900 грн. надлишкових резервів система комерційних банків у цілому спроможна надавати в позику 9000 грн. (підсумок стовпця 4 табл. 1):

Таблиця 1

Розширення пропозиції грошей системою комерційних банків

Банк	Одержані резерви і вклади, грн. (1)	Обов’язкові резерви, грн. (2)	Надлишкові резерви, грн. (3) = (1)-(2)	Сума, яку банк може надати в позику; новостворені гроші, грн. = (4)
Банк А	1000,00	100,00	900,00	900,00
Банк Б	900,00	90,00	810,00	810,00
Банк В	810,00	81,00	729,00	729,00
Банк Г	729,00	72,90	656,10	656,10
Інші банки	6561,00	656,10	5904,90	5904,90
Загальна сума створених грошей (сума значень у стовбці 4)				9000,00

Банківська система може надавати в позику в 10 разів більшу суму, коли норма резервування 10% . Якби остання становила 20% , мультиплікація банківських грошей становила б 5, то кожна гривня нових резервів створила б 5 грн. додаткових депозитів.

Центральний банк, регулюючи розміри обов’язкових резервів (r), може значно впливати не тільки на діяльність комерційних банків, а й на економічне життя в цілому.

Процес емісії платіжних засобів у межах системи комерційних банків називається кредитною мультиплікацією. Кредитна мультиплікація визначає максимальний рівень кредитної експансії на внутрішньому ринку, і, відповідно, максимальний обсяг грошової маси, що випускається банківською системою при певному рівні резервних вимог.

Грошовий мультиплікатор

Реальна здатність банків створювати гроші залежить не лише від норми обов’язкових банківських резервів (r), але й від поведінки населення та його довіри до банківської системи в цілому. Чим нижча довіра до банків, тим меншою є їхня здатність надавати кредити і, відповідно, впливати на грошову пропозицію (М^s).

Грошовий мультиплікатор (m*) – це ускладнений варіант депозитного, в якому враховується поведінка як банків, так і населення. Він визначається за формулою:

де m* – грошовий мультиплікатор;

d – відношення готівкових грошей до депозитів у населення;

r – норма обов’язкових банківських резервів (відношення резервів до депозитів).

З даної формули витікає:

1) чим більша величина d, тим менший грошовий мультиплікатор;

2) чим більша норма обов’язкових банківських резервів, тим менший мультиплікатор.

Необхідно відзначити, що грошовий мультиплікатор значно менший, ніж депозитний, тому що він враховує готівкові кошти у населення.

При d=0, тобто, коли населення зберігає всі свої гроші в банках, грошовий мультиплікатор дорівнює депозитному: m* = m.

Грошовий мультиплікатор (m*) показує, у скільки разів зміниться обсяг грошової маси (Ms) в разі зміни грошової бази (Н) (див. мал. 9.2).

Таким чином, грошову масу можна представити як добуток грошової бази і мультиплікатора:

Грошовий мультиплікатор використовується інститутами грошової системи для макроекономічного прогнозування пропозиції грошей і регулювання грошової маси.

Важливу роль у цьому процесі відіграє Центральний банк, який контролює грошову базу (Н).

Грошовий мультиплікатор визначає силу грошей. При цьому гроші, які перебувають в обігу, називають:

• грошима підвищеної сили, якщо m* > 1;

• грошима пониженої сили, якщо m* < 1;

• грошима нейтральної сили, якщо m* = 1.

Крім мінімального резервного покриття, комерційні банки часто відраховують певний процент від отриманих внесків у свій депозитний резерв – тримають власну касу. Формування надлишкових резервів (В) обмежує можливості комерційних банків у наданні кредитів.

Співвідношення грошової маси і маси товарів та послуг є основним питанням «здоров’я» грошової системи і визначає купівельну спроможність грошей.

Купівельна спроможність грошей визначає кількість товарів та послуг, які можна купити за грошову одиницю.

Очевидно, що з підвищенням рівня цін купівельна спроможність грошей знижується.

Грошовий агрегат (М₁) (сума готівки та депозитів до запитання) залежить як від маси грошей високої ефективності (M_h), так і від співвідношення резервів і депозитів комерційних

банків (r) та від співвідношення готівкових коштів та депозитів населення (d):

Фактори, що визначають пропозицію грошей

Кількість грошей (М^s) у країні зростає, якщо:

• зростає грошова база (Н);

• знижується норма обов‘язкових мінімальних банківських резервів (r);

• зменшуються надлишкові резерви комерційних банків (В);

• знижується частка готівкових грошей у загальній сумі платіжних засобів населення (d).

Величина (Н) та (r) визначаються політикою Центрального банку (НБУ) і виступають екзогенними параметрами моделі пропозиції грошей (М^s).

Параметри (В) та (d) є спадними функціями ставки процента (і): В = В(і); d = d(i), оскільки із зростанням (і), у комерційних банків посилюється заінтересованість у зниженні надлишкових резервів, а у домогосподарств – готівкових грошей.

Функція пропозиції грошей (М^s) визначається таким чином:

де m* – грошовий мультиплікатор.