4. Грошово-кредитна політика держави

Грошово-кредитна (монетарна політика) – це сукупність форм та інструментів державного впливу на пропозицію грошей (М^s) з метою регулювання економічного циклу, попередження і подолання спаду виробництва, досягнення на національному ринку рівноваги за умов повної зайнятості і відсутності інфляції.

Грошово-кредитна політика визначається урядом країни, але в життя проводиться Центральним банком (НБУ).

Центральний банк та пропозиція грошей (Ms)

Завдання Центрального банку:

• забезпечення стабільності національної валюти;

• забезпечення платіжного обігу;

• сприяння державному контролю за приватними банками;

• забезпечення ліквідності комерційних банків;

• забезпечення стабільності банківської системи в цілому.

Центральний банк (НБУ) використовує інструменти грошово-кредитної політики з метою впливу на кількість грошей (в основному у формі банківських депозитів), або на процентні ставки (і).

Кредитна експансія має за мету збільшення зайнятості і підйом виробництва шляхом збільшення пропозиції грошей (М^s).

Кредитна рестрикція має за мету запобігання економічної кризи і зниження темпів інфляції шляхом обмеження пропозиції грошей (М^s).

Основні інструменти грошово-кредитної політики.

1. Операції на відкритому ринку.

Гнучкий валютно-політичний інструмент, який проявляється в продажу чи купівлі Центральним банком цінних паперів на «відкритому ринку» у комерційних банків.

Застосовується для проведення експансійної (купівля) чи рестрикційної (продаж) грошової політики.

2. Політика облікової ставки.

Інструмент прямого регулювання грошово-кредитного обігу.

Виявляється у змінах облікової ставки відповідно до кон’юнктурних коливань економіки.

Застосовується для управління кредитною активністю.

3. Політика мінімальних резервів:

Найбільш жорсткий інструмент грошово-кредитного регулювання.

Виявляється в маніпуляції нормою обов’язкових резервів, які комерційні банки зобов’язані зберігати на рахунках у Центральному банку.

Застосовується як засіб для швидкого стиснення чи розширення кредитної маси в економічній системі.

5. КЕЙНСІАНСЬКІ ТА МОНЕТАРИСТСЬКІ КОНЦЕПЦІЇ ГРОШОВОЇ ПОЛІТИКИ

За кейнсіанською та монетаристською концепціями, центральною проблемою грошової політики є маніпулювання грошовою пропозицією (М^s) з метою впливу на найважливіші макроекономічні параметри.

Визначення пропозиції грошей

Кейнсіанці

• Грошова політика менш впливова, ніж бюджетно-податкова.

• Зміна грошової пропозиції (М^s) може впливати на сукупні витрати (AD) опосередковано через зміну ставки процента (і).

• Існують певні обмеження впливу грошової пропозиції (М^s) на ставку процента (і), а ставки процента – на рівень інвестицій (І).

• Коливання грошової пропозиції (М^s) змінює ставку процента (і), яка визначає рівень інвестування, а інвестиції (І) як елемент сукупних витрат впливають на сукупний попит (AD) і рівноважний обсяг виробництва (Y).

Монетаристи

• Зростання грошової маси (Мs) призводить до зростання темпів інфляції (Р).

• Зміна грошової пропозиції (Мs) безпосередньо впливає на сукупні витрати (AD), бо за основу береться рівняння обміну: M×v = P×Q.

• Маніпулюючи грошовою масою, не можна вплинути на ставку процента.

• Головним засобом пожвавлення економіки має бути не стимулювання зростаючою грошовою пропозицією, а структурні зміни економіки, розширення виробничих можливостей.

Визначення попиту на гроші

Існують різні теоретичні підходи до аналізу попиту на гроші з метою розв’язання таких проблем:

- чому економічний суб’єкт віддає перевагу зберіганню грошей у ліквідній формі (М₁)?

- як він визначає бажану кількість ліквідних грошових засобів?

Монетаристи

У рамках кількісної теорії грошей традиційно за основу аналізу брали рівняння обміну:

Перетворюючи рівняння, отримаємо

де М – кількість грошей, що перебувають в обігу; v – швидкість обігу грошей; Р – абсолютний рівень цін; Q – реальний обсяг виробництва; MD – величина попиту на гроші; P,v – фактори, що визначають величину попиту на гроші.

Сучасна інтерпретація кількісної теорії грошей М. Фрідмана базується на принципі, що попит на гроші окремою особою обмежується сумою її «портфелю ресурсів» і визначається за рівнянням граничної вигоди від грошового запасу з доходом від альтернативних активів. Вигода від грошей випливає з їхніх властивостей забезпечувати обмін товарами і гарантувати від банкрутства. Дохід від інших активів можна виміряти в номінальних і реальних одиницях.

Функції попиту на номінальні грошові залишки

де Р – абсолютний рівень цін;

Rb – номінальна норма відсотка по облігаціях;

Re – ринкова вартість прибутку по акціях;

tp – темп зміни рівня цін у процентах;

h – відношення між людським багатством (праця) та іншими формами багатства;

Y – загальний обсяг багатства;

w – величина, що відображає можливу зміну смаків і переваг.

Кейнсіанці

Кейнсіанська теорія переваг ліквідності намагається дати відповідь на вказані проблеми, виходячи із мотивів економічного суб’єкта, які спонукають його зберігати частину свого багатства у формі ліквідних грошових активів. Дж. М. Кейнс виділяє мотиви: трансакційний, спекулятивний, перестороги, зазначаючи при цьому, що суб’єкт не завжди може визначити, якими саме мотивами він керується.

Кейнс розглядав попит на гроші як функцію від номінального доходу (Y) і норми позичкового процента (і). За його теорією, номінальний дохід (Y) прямо пропорційно впливає на грошовий попит (MD) (під впливом трансакційного мотиву і мотиву перестороги), а норма позичкового процента (і) обернено пропорційно (залежно від спекулятивного мотиву) впливає на попит на гроші (MD).

6. ПРИЧИНИ НЕСТАБІЛЬНОСТІ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ ТА ЗАХОДИ

ЩОДО ЇЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ

Серед основних причин, що спричиняють порушення у функціонуванні грошово-кредитної системи, необхідно визначити такі:

• нестабільність курсу національної валюти.

• прорахунки грошово-кредитної політики Центрального банку.

• неадекватна фіскальна політика.

• Відсутність системи страхування депозитів тощо.

Заходи щодо стабілізації грошово-кредитної системи

1. Удосконалення банківського законодавства.

Адаптація загальних законодавчих умов функціонування банків до міжнародних правових норм з метою інтеграції банківської системи України в світову банківську систему.

2. Приведення у відповідність до світових норм рівня мінімальних банківських резервів та рівня облікової ставки.

Зниження рівня обов’язкових резервів з одночасним і однаковим для всіх суб’єктів зниженням облікової ставки Національного банку.

3. Розвиток нових форм кредитно-банківських послуг та регулювання обсягу кредитного ринку.

Пріоритетне використання гнучких валютно-політичних інструментів (зокрема, операції на «відкритому ринку»), розвиток ринку державних цінних паперів та ін.