- •15. Ocнoвнi види дiяльностi людини. Види діяльності людини
- •16. Поняття про спiлкування та його види.
- •L7. Спiлкувення як обмiн iнформацiєю. Невербальна I вербальна комунікації.
- •18. Мовлення як процес спiлкування за допомогою мови.
- •19. Спiлкчвання як мiжособова взасмодiя, оcнoвнi засоби впливу в цроцесi спiлкування.
- •20. Спiлкування як розумiння людьми один одного. Психологiчнi механiзми сприймання людиною людини.
- •21. Поняття особистості в психології.
- •22. Структура особистості.
- •23. Спрямованість особистості.
- •24. Самосвідомість особистості.
- •25. Самооцінка і рівень домагань.
- •26. Психологічний захист особистості .
- •27. Формування особистості.
- •28. Поняття пpo увагу. Види I форми уваги.
- •29. Структура уваги.
- •30. Поняття про відчуття
- •31. Класифікація та види відчуттів.
- •32. Поняття про сприймання, їх характерні особливості.
- •33. Класифікація та види сприймання.
- •34. Поняття про пам'ять. Види пам’яті.
- •35. Запам’ятовування та його види. Умови ефективності запам’ятовування.
- •36. Відтворення і його види.
- •37. Забування і збереження. Боротьба із забуванням.
- •38. Індивідуальні особливості в процесах пам’яті. Типи пам’яті.
- •39. Поняття про мислення.
- •40. Процес розуміння. Розумові дії та мислитель ні операції.
- •41. Мислення в процесі розв’язування задач.
- •42. Види мислення.
- •43. Індивідуальні особливості мислення
- •44. Поняття уяви. Види уяви.
- •45. Процес створення образів уяви .
- •46. Поняття про почуття та їх роль у практичній та пізнавальній діяльності.
- •47. Форми переживання почуттів.
- •48. Основні емоціональні стани та їх зовнішній вираз.
- •49. Вищі почуття та їх види.
- •50. Поняття про волю.
- •51. Вольовий процес і його структура.
- •52. Вольові якості особистості.
- •53. Виховання та самовиховання волі.
- •54. Поняття про темперамент.
- •55. Основні психічні властивості що характеризують темперамент.
- •56. Психологічні властивості темпераменту.
- •57. Понятгя про характер та його структуру
- •58.Акцентуацiя рис характеру.
- •59. Природні і соціальні передумови характеру
- •60. Формування характеру.
- •61. Поняття про здібності. Структура і види здібностей
- •62. Природнi передумови здiбностей.
- •63. Формування здiбностей. Piвнi розвитку здiбностей.
- •64. Предмет, завдання та структура вікової психології
- •65. Методи дослiдження вiкoвoї I педагогiчної психології.
- •66. Зв’язок вікової та педагогічної психології з іншими науками
- •67. Фактори психічного розвитку.
- •68. Рушійні сили психічного розвитку психології
- •69. Діалектичний взаємозв’язок навчання, виховання і розвитку
- •70. Закономірності психічного розвитку. Явище акселерацiї. Iфантилiзм.
24. Самосвідомість особистості.
Усвідомлення людиною світу не зводиться до відображення лише зовнішніх об´єктів. Фокус свідомості може бути спрямовано і на самого суб´єкта, на його власну діяльність, його внутрішній світ. Таке усвідомлення людиною самої себе отримало в психології статус особливого феномена – самосвідомості. САМОСВІДОМІСТЬ – це здатність людини усвідомити саму себе, своє «Я», свої потреби, інтереси, цінності, своє буття і його сенс, власну поведінку й переживання тощо. На відміну від свідомості, самосвідомість орієнтована на осмислення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, своєї позиції в суспільстві. Якщо свідомість є знанням про іншого, то самосвідомість – знанням людини про саму себе. Якщо свідомість орієнтована на весь об´єктивний світ, то об´єктом самосвідомості є сама особистість. У самосвідомості вона постає і як суб´єкт, і як об´єкт пізнання. Структура самосвідомості людини складна. Вона відзначається різноманітністю форм вияву, які пов´язані з усіма аспектами її психічної діяльності: - ПІЗНАВАЛЬНОЇ – самокритичність, самоаналіз, самооцінка, самопереконання, самоіронія тощо; - ЕМОЦІЙНОЇ – самозадоволення, самоповага, самолюбство, самосхвалення тощо; - ВОЛЬОВОЇ – самодисципліна, самонаказ, самоконтроль, саморегуляція, самовимогливість тощо.
Центральними і найбільш дослідженими структурними компонентами самосвідомості є феномени саморегуляції, самооцінки, самоаналізу. Кожна дитина народжується як індивід людського роду. Проте в процесі життя не кожний стає особистістю. Особистість розглядається як саморегулююча система (І.П. Павлов). Це такий рівень розвитку людини, коли вона сама здійснює управління своїми діями, вчинками, поведінкою, емоційним станом, ставленням до навколишнього середовища. Самооцінка особистості – це усвідомлення власної ідентичності незалежно від зовнішніх впливів. Вона складається в процесі пізнання людиною себе. За змістом самооцінка розрізняється як завищена, занижена та адекватна, саме остання сприяє розвитку людини. Завищена або занижена ускладнюють цей процес. Те, як людина оцінює себе – відчуття гідності, самозадоволення, самоповага, або приниження, почуття неповноцінності – частково залежить від її соціального статусу, але ще більш від оцінок, які вона отримує від значущих для неї осіб (Шибутані). Самопізнання пов´язано із самоаналізом і самокритичністю, що дають змогу кожному
25. Самооцінка і рівень домагань.
Поняття про самооцiнку
Самооцінка - це моральна оцінка своїх власних учинків, моральних якостей,мотивів; одне із проявів моральної самосвідомості й совісті особистості. Здатність до самооцінки формується в людині в процесі його соціалізації, у міру свідомого засвоєння їм тих моральних принципів, які виробляються суспільством, і виявлення свого особистого відношення до власних учинків на основі оцінок, що даються цим учинкам навколишніми.
Самооцінка може бути заниженою, завищеною й адекватною. В однаковій ситуації люди з різною самооцінкою будуть поводитися зовсім по-різному, почнуть різні дії, тим самим по-різному будуть впливати на розвиток подій. На основі завищеної самооцінки в людини виникає ідеалізована вистава про свою особистість, своєї цінність для навколишніх, Він не бажає визнавати власних помилок, ліні, недоліку знань, неправильної поведінки, часто стає твердим, агресивним, неуживчивым.
Явно занижена самооцінка веде до непевності в собі, боязкості, сором'язливості, неможливості реалізовувати свої задатки й здатності. Такі люди звичайно ставлять перед собою більш низькі цілі, ніж ті, яких могли б досягтися, перебільшують значення невдач, мають гостру потребу в підтримці навколишніх, занадто критичні до себе. Люди з низькою самооцінкою дуже ранимі. Усе це приводить до виникнення комплексу неповноцінності, відбивається на його зовнішньому вигляді - ока відводить убік, хмурий, неусмішливий.
Поняття про рівень домагань
Рівень домагань особистості - поняття, уведене К. Левином - для позначення прагнення індивіда до мети такої складності, яка, на його думку, відповідає його здатностям. Цей утвір, тісно пов’язане із самооцінкою – особистості.
Рівень домагань може бути заниженим або завищеним, тобто він не завжди відповідає об'єктивній оцінці здатностей індивіда. Приватний рівень домагань ставиться до досягнень в окремих областях діяльності (у спорті, музиці й т.п.) або людських відносин (прагнення зайняти певне місце в колективі, у дружніх, сімейних або виробничих відносинах і т.п.). В основі такого рівня домагань лежить самооцінка у відповідній області. Рівень домагань може носити більш загальний характер, тобто ставитися до багатьом областям життя й діяльності людину й, насамперед, до тем, у яких проявляються його інтелектуальні й моральні якості. Люди, що володіють реалістичним рівнем домагань, відрізняються впевненістю у своїх силах, наполегливістю в досягненні мети, більшою продуктивністю, критичністю оцінці досягнутого. У поведінці це проявляється у виборі занадто важких або занадто легких цілей, у підвищеній тривожності, непевності у своїх силах, тенденції уникати ситуації змагання, некритичності в оцінці досягнутого, помилковості прогнозу й т.п.
Рівень домагань -- характеризує:
1) рівень труднощів, досягнення якого є загальною метою серії майбутніх дій (ідеальна мета);
2) вибір суб'єктом мети чергової дії, що формується в результаті переживання успіху або неуспіху ряду минулих дій(рівень домагань в даний момент);
3) бажаний рівень самооцінки особистості.
Отже, можемо сказати, що самооцінка - це моральна оцінка своїх власних учинків, моральних якостей, мотивів; одне із проявів моральної самосвідомості й совісті особистості.
Самооцінка може бути заниженою, завищеною й адекватною.
Рівень домагань особистості - прагнення індивіда до мети такої складності, яка, на його думку, відповідає його здатностям. Рівень домагань може бути заниженим або завищеним, тобто він не завжди відповідає об'єктивній оцінці здатностей індивіда.