2_Monografy ТЗН

290

доступності, використання голосових і візуальних образів, організації зворотнього зв'язку (вправи, тести, діалоговий режим), регулювання шрифту тощо.

Аналіз показує, що у ВНЗах розробляється й виконується програма розвитку інформаційних технологій, розпочато переведення на електронні каталоги бібліотеки. Зусилля науковців і практиків поступово спрямовуються на підвищення якості вищої філологічної освіти з метою забезпечення конвертованості і надійності фахової підготовки українського словесника. У відкритому Інтернет-просторі України знаходяться як аналоги друкованих версій електронні підручники Г.Лозко "Українське народознавство", І.Огієнка "Українська культура" та ін. Сервери вищих навчальних закладів поповнюються мультимедійними книгами. На сайті Київського НУ імені Т.Г.Шевченка розміщено електронний підручник із сучасної української мови "Морфологія" (наук. керівник проекту – Н.Дарчук), на сайті Тернопільського ДПУ імені В.Гнатюка репрезентований електронний навчально-методичний комплекс ―Культура мови‖ (автор – Л.Струганець), Web-проект з історії педагогіки (автори – В.Кравець, О.Мешко) тощо. Зокрема в навчально-методичному Web-проекті "Історія педагогіки" В.Кравця, О.Мешка подані навчальна програма курсу, тексти лекцій, плани та методичні рекомендації до семінарських занять, підсумкові завдання (теми рефератів, індивідуальні навчально-дослідні завдання), тексти першоджерел, твори видатних педагогів, документи про освіту і виховання, узагальнений список рекомендованої літератури, тестові завдання Control-Test (сто варіантів) для самоперевірки і узагальнення знань [201].

Перевагою електронних навчальних засобів, створених за Web-технологією, є те, що користувач гарантовано отримує доступ до останньої версії розробленого продукту, може працювати з нею самостійно й оперативно, а автор може постійно оновлювати і доповнювати зміст без додаткових матеріальних витрат. Важливо і те, що в електронний посібник інтегровано механізм навігації, навчальний засіб може виконувати діагностуючу функцію, що доволі нелегко реалізувати у традиційному посібнику.

Схвально в цілому оцінюючи електронні ресурси із психолого-педагогічних позицій, зазначимо і їх недоліки. Слід констатувати, що характерними рисами більшості електронних посібників є їх надлишкова нагромадженість, певна

291

смислова хаотичність, не завжди витримані принципи науковості, системності, чіткого структурування, естетичності. Розробникам електронних посібників необхідно знайти спільні для всіх предметних галузей форми організації навчальних матеріалів і враховувати їх у побудові спеціалізованих програмних засобів. Вадою тестів, наприклад, є й така побудова, за якою не передбачається можливість корекції і доповнення вивченого матеріалу: після кількох сеансів з тестами студент натискуванням потрібної кнопки швидко призвичаюється в угадуванні (а не керуючись знаннями) правильної відповіді. Проблемою залишається і вибір форми (текстової чи аудіовізуальної) представлення навчального матеріалу.

На засадах досягнень особистісно орієнтованої психологопедагогічної науки будувалися запропоновані нами електронні посібники "Вступ до слов'янської філології", "Український фольклор", "Мовне родинознавство", "Наукова робота студентівфілологів", "Педагогічні ситуації в українській художній літературі".

Працюючи разом з консультантом-інформатиком над розробкою електронних курсів, ми враховували загальні підходи [4] до процесу створення електронного підручника. Це повинна бути відкрита інформаційна система, яка включає в себе текстові модулі, гіпертекстові посилання, статичні ілюстрації, відео- і аудіофрагменти; програмні модулі розширення, модулі діагностики знань, систему багаторівневої допомоги. Вона передбачає розроблення змістового матеріалу дисципліни, узгодженого з навчальним планом ВНЗу, і перенесення його на електронні носії з урахуванням обраних електронних форматів збереження даних; сегментування матеріалу відповідно до логіки його викладання й особливостей комп‘ютерної презентації; підготовку програмних засобів, що забезпечують логіку викладання і взаємозв‘язок фрагментів предметного матеріалу з урахуванням дій особи, яка навчається; тестування й апробацію розробленого програмного продукту.

Навчальний матеріал розробленого нами електронного навчально-методичного комплексу з українського фольклору представлений у форматі HTML. Сегментування здійснено відповідно до логіки курсу та особливостей його комп‘ютерної презентації. Текстовий матеріал, збагачений гіпертекстовими посиланнями, є відкритою системою, мобільною для змін і допоповнень. Поряд з інформаційними сторінками знаходиться

292

сторінка з т.зв. картою, яка представляє собою ієрархію заголовків усіх сторінок документа або структурований зміст. При цьому кожний елемент такої ієрархії забезпечується гіперпосиланням на відповідну сторінку електронного навчального засобу. Вказаний принцип регламентує особливості побудови всіх інших сторінок.

Зокрема ―Головна сторінка‖ репрезентує Web-сторінки "Програма курсу", "Література", ―Модулі і теми курсу‖, ―Контрольні запитання‖, ―Тестові запитання‖, ―Пошукові і творчі завдання‖, "Програма фольклорної практики", "Словник термінів". Web-сторінка ―Література‖ вміщує до двохсот найменувань основної та додаткової літератури з курсу для занять і самостійного опанування навчальної дисципліни, підготовки наукової роботи, використання на педагогічній практиці і в майбутній професійній діяльності. Web-сторінка ―Ілюстрації‖ містить фотографії одягу, речей побуту, житла різних регіонів України, виконаних студентами під час фольклорноетнографічних експедицій. На Web-сторінці ―Модулі і теми курсу" представлено сім модулів (див. рис.4.1.).

Наприклад, Модуль 4 "Балади і ліричні пісні" містить теми, присвячені баладам, родинно-, суспільно-побутовим, стрілецьким, повстанським, танковим пісням, а також пісням літературного походження. Відповідно на Web-сторінці "Родинно-побутові пісні" стисло подано теоретичний матеріал, список рекомендованої літератури для самостійного опрацювання, тестові, контрольні, творчі, проблемні завдання, виконання яких передбачає творче опрацювання матеріалу студентами, активізацію їхньої пізнавальної діяльності, орієнтування на глибоке осмислення досліджуваної проблеми.

Електронний посібник варіативний у виконанні: йому можна надати будь-якої зручної для читання форму – колір фону, тексту, розмір шрифту. При потребі частину чи весь посібник у цілому можна роздрукувати з метою використання інформації на паперовому носії.

Потреби мобільного надходження інформації, відсутність навчально-методичної літератури зі вступу до слов'янської філології, важливість співпраці зі студентами-дослідниками спонукали нас підготувати відповідний електронний посібник (див. додаток Л). Разом з текстами лекцій та дидактичним арсеналом на паперових носіях він має стати своєрідним "педагогічним інструментом", який, ураховуючи вікові особливості, сприятиме розвитку креативних здібностей особистості, підвищуватиме ефективність навчання, доповнюватиме

293

Рис.4.1.

Сторінка Web-посібника "Український фольклор"

294

спектр дидактичних функцій функціями зворотнього зв'язку, міждисциплінарності, прогностичності, самоосвіти тощо.

Розроблений нами навчально-методичний комплекс з народознавчої підготовки студентів-філологів складається з електронного курсу українського народознавства, Web-посібника "Мовне родинознавство" та Web-практикуму "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника". Їх побудова аналогічна попереднім посібникам. Web-посібник "Мовне родинознавство" підсилює курс реґіональним матеріалом (розвідками про назви спорідненості і свояцтва, весільної і поховальної обрядовості, ойконімів Глухівщини), сприяє формуванню лінгвокультурознавчої компетенції майбутнього педагога (див. додаток М). Електронний практикум "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника", крім програми спецкурсу, бібліографічних джерел, містить інтерактивний довідник – глосарій та систему багатоваріантних форм контролю навчальних досягнень (контрольні запитання, творчі, пошукові завдання з відповідним орієнтуванням на рівень складності для користувача, що стосуються опрацювання художніх текстів, довідникових матеріалів, відео- і аудіозаписів фольклорного мовлення, матеріалів Інтернет-сайтів тощо), спрямованої на розвиток інтегрального мислення і етнокультурознавчої компетенції майбутнього вчителя-словесника.

За виділеними ключовими словами читач має можливість переходити на різні Web-сторінки й отримувати роз'яснювальну інформацію, необхідну характеристику понять, посилання на літературу, анімаційні фрагменти тощо.

Звичайно, студенти-філологи можуть користуватися й аналогічними навчальними посібниками, підготовленими нами на паперових носіях. Водночас електронні курси, як показало опитування вихованців, власний досвід роботи з інформаційним продуктом, мають певні переваги. Текст електронного посібника можна постійно доповнювати новими знахідками, що з‘являються в галузі науки, виправляти, вдосконалювати, "шліфувати" завдання, тести, вести діалог з потенційними користувачами. Використання гіпертексту дозволяє швидко з'ясувати особовість цитати тощо.

За умов частої відсутності стовідсоткового методичного забезпечення навчального процесу електронні підручники та

295

посібники допомагають вирішити цю проблему, та й студент має доступ до такої інформації в будь-який потрібний для нього час. До того ж, практична робота студентів з інформацією, що представлена в електронному вигляді, ефективно позначається на загальному розвиткові майбутніх учителів-дослідників, удосконалює вміння працювати з комп'ютерними й телекомунікаційними технологіями, психологічно налаштовує на роботу в електронних бібліотеках.

Цілісна система формування інформаційної культури студентів філологічного факультету педагогічного університету логічно продовжувалася у процесі виконання науково-дослідницьких завдань при вивченні спецкурсів "Етнолінгводидактична культура вчителясловесника" та "Практика в системі професійної підготовки вчителясловесника".

На заняттях зі спецкурсу "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника" відбувалося ознайомлення студентів з першим українським електронним словником, підготовленим в Українському мовно-інформаційному фонді Національної академії наук України (автори проекту - В.Широков, І.Шевченко, О.Рабулець, О.Костишин, М.Пещак), що об‘єднує орфографічний, орфоепічний, синонімічний, антонімічний та фразеологічний словники, із автоматизованою інформаційною системою ―Lexica‖ (автор проекту –докт. філ. н., професором Тернопільського ДПУ імені Володимира Гнатюка Л.Струганець). Розроблена дослідницею комп‘ютерна програма моделює лексико-семантичну систему української літературної мови в діапазоні столітнього проміжку, допомагала осмислити динамічні зрушення в лексичному фонді української літературної мови: процеси неологізації та архаїзації лексичних засобів, зміни семантичної структури слів, стилістичну транспозицію лексичних одиниць та ін. Уміння працювати зі словниками такого типу в кілька разів полегшило укладання дослідниками етнолінгвістичних словників.

Формування інформаційної компетенції майбутнього вчителясловесника продовжується під час спецкурсу "Практика в системі професійної підготовки вчителя-словесника", при вивченні якого студенти практично оволодівають комплексом найновіших комп'ютерних технологій, опановують сучасні методи пошуку, обробки, інтерпретації і адаптації відповідної інформації, вивчають можливості Інтернет-ресурсів, ознайомлюються із електронними каталогами вищих навчальних закладів, науково-дослідних

296

інститутів, краєзнавчих музеїв, поданими на Інтернет-сайтах, працюють з електронною базою даних фольклорної, літературнокраєзнавчої, етнографічної практик, електронним каталогом пам'яток усної народної культури, вивчають досвід викладачів університету із створення електронних посібників для студентів і магістрів філологічних факультетів, моделюють уроки з української мови і літератури з використанням інформаційних технологій, електронних посібників.

Розвиток інформаційної компетенції поглиблюється у спецкурсі "Професійна компетенція вчителя української мови і літератури" та в курсі ―Методика викладання української літератури у вищій школі‖. Майбутні вчителі-філологи опановують теми "Освітні технології", "Основні функції інформаційно-методичного забезпечення літературознавчих курсів", питання комп΄ютерної дидактики, методику проведення занять української мови і літератури з використанням інформаційних технологій. Ураховуючи, що в більшості випадків студенти не мають поки що можливості повноцінно працювати в мережі Інтернет, практикується копіювання сайтів і створення т.зв. бази даних - віртуальної бібліотеки на функціонуючих комп'ютерах. У такій бібліотеці студенти мають можливість ознайомитися з електронними енциклопедіями, словниками, авторефератами дисертацій, вміщеними на сайті Національної бібліотеки України імені В.Вернадського, текстами фольклорних і художніх творів, запозичених із сайтів інших електронних бібліотек, електронними науково-педагогічними журналами і газетами.

Інтеграція інформаційних технологій відбувається і в підготовці та при захисті дипломних та магістерських робіт. До послуг студентів, які працюють над курсовими, дипломними, магістерськими роботами, на сайті Лабораторії Глухівського ДПУ пропонується власне дослідницький матеріал, створювалася база анотацій та повних текстів таких робіт. Вагому роль у формуванні науково-дослідницької компетенції майбутніх учителів-словесників виконував розроблений електронний навчально-методичний курс "Наукова робота студентів-філологів". До традиційних джерел пошуку інформації (спеціалізована література, періодичні видання), що пропонуються студентам-дослідникам, включені нові on-line-джерела: обмін науковою інформацією зі студентами інших ВНЗів з допомогою електронної пошти, публікації в Інтернеті, повідомлення про Web-форуми, телеконференції, Web-сайти університетів,

297

інформаційні агенства). Практикована відеозйомка фрагментів наукових семінарів, студентських конференцій з наступним аналізом поведінки доповідача, культури його наукового мовлення є теж ефективним засобом самопізнання, стимулом до повторення курсів виразного читання, лінгвістичного аналізу тексту, формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя.

Інтегральним показником якості підготовки майбутнього вчителя-словесника з урахуванням інформаційних технологій є вияв інформаційної компетенції в поєднанні з іншими видами професійної компетенції (лінгвістичною, літературознавчою, культурознавчою, психолого-педагогічною тощо), що визначається вмінням мобілізувати отримані знання і досвід у конкретній ситуації, ступенем самостійності, розвитком творчих здібностей, створенням атмосфери естетичного задоволення від сприйняття інформації, самого процесу розумової діяльності.

Відбувається інтеграція елементів інформаційних технологій і в підготовку до педагогічної практики: студенти створюють електронні навчально-методичні пакети з певної теми шкільної програми з української мови, української та зарубіжної літератури, розробляють інтегровані уроки аналогічно до пропонованих у засобах масової інформації [253]. Комп'ютерна візуалізація навчальної інформації на уроках, мультимедіа-технології дозволяють інтегрувати аудіовізуальну інформацію, представлену в різній формі (відеофільм, текст, графіка, анімація, слайди, музика), використовуючи при цьому можливості інтерактивного діалогу. Застосування мультимедіа-технологій у навчанні надають користувачеві можливість швидкого доступу до більших обсягів текстової та аудіовізуальної інформації.

Ефективність використання інформаційних технологій у навчально-пізнавальній, науково-дослідній діяльності найкраще забезпечується науково-дослідними лабораторіями, що поступово створюються у вищих педагогічних навчальних закладах. Функції такої лабораторії розглядаються в наступному параграфі.

298

5.4. Науково-дослідна лабораторія як форма інтеграції

навчальної, наукової, освітньо-виховної роботи

зі студентами-філологами

Удосконаленню складових професійної компетенції майбутніх учителів української мови і літератури, розвитку їх як культуромовних особистостей значною мірою сприяє діяльність науково-дослідних лабораторій. В умовах тенденції до університетизації педагогічної освіти, профілізації загальноосвітніх навчальних закладів така форма інтеграції навчальної, наукової, освітньо-виховної роботи спрямовується на створення особливої творчої атмосфери, забезпечення спадкоємності наукових методичних знань, самостійності мислення студентів, активізацію наукового пошуку, активізує вияв складових професійної компетенції.

Колективами науково-дослідних лабораторій, що функціонують на філологічних факультетах інших українських університетів, пропонуються цікаві ідеї: у Кіровоградському ДПУ імені В.Винниченка активно працюють науково-дослідні лабораторії ономастичних і діалектологічних досліджень, зіставного мовознавства, у Дніпропетровському НУ - лабораторія українського фольклору і народних говорів Придніпров'я, в Запорізькому ДУ – фольклористики та художнього перекладу, в Миколаївському ДУ – лабораторія інноватики в системі філологічної освіти тощо. У публікаціях Г.Кловак ґрунтовно проаналізовано зміст, форми і методи діяльності наукових лабораторій в Уманському ДПУ ім. П.Тичини, зокрема лабораторії "В.Сухомлинський і школа ХХІ століття" (керівник – проф. Кузь В.) та "Етнологія Черкаського краю" (керівник – доц. Сивачук Н.), де розробляються шляхи впровадження прогресивних ідей В.Сухомлинського у практику сучасної школи, проводяться історико-етнографічні дослідження традиційної культури Уманського регіону, з'ясовуються проблеми викладання українського народознавства в сучасній школі [175].

Студіювання наукових джерел і практичного досвіду підтверджує: проблеми досліджень лабораторій пов'язані з пошуками нових підходів до лінгвістичної, літературознавчої, методичної підготовки вчителя до роботи в загальноосвітніх закладах різного типу, формування його дослідницької компетенції,

299

розвиток у молодого дослідника критичного, творчого мислення, особистісних якостей тощо. Діяльність лабораторій регламентується відповідними нормативними актами, постановами і спрямована на проведення фундаментальних і прикладних досліджень у галузі визначеної проблематики. Їх реалізація відбувається у курсових, дипломних, магістерських, кандидатських, докторських робіт, на розробку моделі філологічної освіти в системі безперервної і різнорівневої освіти - "школа - ВНЗ – післявузівська освіта".

Кращі підходи науковців інших закладів України, Росії, а також досвід функціонуючих у Глухівському ДПУ науковопедагогічних шкіл М.Богдановича та Л.Нарочної, які працюють над проблемами вдосконалення змісту та процесу навчання математики і природознавства в початкових класах, науково-дослідних лабораторій "Формування вчителя-універсала для початкової школи" (керівник - доц. Собко В.О.), "Професійне становлення учнівської молоді" (керівник - доц. Зінченко В.П.), власний науковий пошук, бажання і наукові можливості більшості опитаних студентів першого-другого курсів займатися пошуковою діяльністю спонукали викладачів цього закладу до створення науководослідних лабораторій з фундаментальних і прикладних наук на філологічному факультеті.

Окреслимо діяльність цих лабораторій в аспекті досліджуваної теми. Зокрема метою науково-дослідної лабораторії "Дослідження проблем ареології та генези східнополіського діалекту української мови" (керівник - проф. Куриленко В.М.) є лінгвістичне та етнолінгвістичне дослідження східнополіського діалекту української мови на широкому східнослов‘янському фоні. Особлива увага колективу лабораторії звертається на дослідження мовних, фольклорних та етнографічних рис етнічної групи горюнів, що проживають у межах нинішнього Путивльського району Сумської області. Студентські та магістрантські студії виконуються з урахуванням принципу історизму, лінгвогеографічного, описового, порівняльно-історичного та етнолінгвістичного методів. За результатами діалектологічних експедицій лабораторії укладається картотека, видано навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів "Полісся: діалектна ареологія та стратиграфія", "Атлас тваринництва у поліських діалектах", проведено Міжнародну наукову конференцію "Діалектна лексика: лексикологічний, лексикографічний та лінгвогеографічний аспекти".